Рішення № 59277919, 21.07.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016р. Справа № 914/1534/16

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів;до відповідача:Львівського обласного військового комісаріату, м. Львів;про:стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) від 01.01.2016р. №114109РJOCFB016 Суддя Крупник Р.В. Секретар Цяпка О.І.Представники сторін:від позивача:ОСОБА_1 представник (довіреність №ЛЗ07/1-847-16 від 07.04.2016р.);від відповідача:ОСОБА_2 представник (довіреність №6707 від 04.07.2016р.).

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

06.06.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (надалі Позивач) до Львівського обласного військового комісаріату (надалі Відповідач) про стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (бюджетних організацій) від 01.01.2016р. №114109РJOCFB016.

Ухвалою суду від 08.06.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 30.06.2016р. В судових засіданнях оголошувалася перерва до 06.07.2016р., 14.07.2016р., 19.07.2016р., 21.07.2016р.

Представник позивача в судове засідання зявився, просив суд позов задоволити повністю. Заявлені вимоги представник обґрунтовує тим, що 01.01.2016р. між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) №114109РJOCFB016, на виконання котрого відповідачу в січні-березні 2016р. було поставлено природний газ на суму 33381,03 грн. Як зазначає представник, за умовами договору газ відповідач повинен був оплатити до 10 числа наступного за звітним місяця, однак належним чином своїх зобовязань не виконав, лише частково розрахувався за одержаний газ, до сплати залишилося 20381,00 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім цього, у звязку з простроченням виконання зобовязання позивач просить стягнути з відповідача 1222,11 грн. пені, 90,86 грн. 3% річних та 786,54 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання зявився, просив суд задоволити раніше подані відповідачем клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача, а саме КЕВ м. Львова. Вказані клопотання представник відповідача обґрунтовує тим, що відповідно до Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, основними завданнями КЕВ є зокрема, забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями. У Львівській області цю діяльність здійснює КЕВ м. Львова, який згідно Положення відповідає за своєчасне проведення розрахунків за спожиті військовою частиною комунальні послуги та енергоносії. Оплата комунальних послуг військовими частинами, що утримуються за рахунок відповідних бюджетних асигнувань, які виділяються начальником Головного КЕУ ЗСУ згідно із затвердженими лімітами споживання. Відтак, керуючись ст. 24 ГПК України представник просить залучити в якості іншого відповідача КЕВ м. Львова.

Розглянувши клопотання відповідача про заміну відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 1.3. Постанови №18 від 26.12.2011р., заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Враховуючи те, що позивач проти клопотання про залучення іншого відповідача заперечив (про що свідчить розписка представника позивача на клопотанні), стороною договору від 01.01.2016р. №114109РJOCFB016 являвся не КЕВ м. Львова, а Львівський обласний військовий комісаріат, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотанні про залучення іншого відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Споживачем) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) від 01.01.2016р. №114109РJOCFB016 (надалі Договір), у відповідності до п. 1.4. якого постачальник зобовязується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобовязується прийняти добові та планові обсяги газу.

На підставі отриманих від споживача даних або даних оператора ГРМ, постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу (положення п. 2.9.2. 2.9.3. Договору).

Як встановлено судом та не заперечується жодною зі сторін, природний газ за Договором постачався до Жидачівського районного військового комісаріату.

Факт передачі природного газу постачальником та прийняття його споживачем (в особі Жидачівського РВК) за період з січня по березень 2016р. на суму 33381,03 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийому-передачі природного газу за вказаний період. Акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Як вбачається з Розрахунку заборгованості за Договором, банківської виписки по рахунку, поставлений позивачем природний газ був оплачений частково, зокрема, 11.02.2016р. перераховано 13000,00 грн., натомість решта боргу залишається несплаченою та становить 20381,00 грн.

Оскільки в добровільному порядку відповідач боргу не оплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що жодних грошових коштів за поставлений природний газ після останньої проплати не перераховувалося, розмір заборгованості, станом на день слухання справи судом не змінився.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1, 2 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Положеннями ст. 511 ЦК України унормовано, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Зі змісту Договору вбачається, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, укладеним на користь третьої особи, безпосереднього споживача природного газу, а саме Жидачівського районного комісаріату.

Відповідно до ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Згідно п. 7 Положення про військові комісаріати, затв. постановою КМУ від 03.06.2013р. №389 обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів.

Таким чином, уклавши Договір, Львівський обласний комісаріат діяв в інтересах свого відокремленого підрозділу Жидачівського РВК, який провадить свою діяльність без права юридичної особи.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що у встановлений законом строк, відповідач у повному обсязі за товар не розрахувався, залишок боргу в розмірі 20381,00 грн. підлягає до стягнення з нього в судовому порядку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних, суд прийшов до висновку, що такі підлягають стягненню з відповідача повністю, в розмірі 786,54 грн.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Оскільки кошти за поставлений відповідачу природний газ за Договором були перераховані КЕВ м. Львова (як органом, який згідно Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗСУ здійснює розрахунки за спожиті комунальні послуги та енергоносії військовими частинами) позивачу 11.02.2016р. та цього ж дня зараховані на рахунок ТОВ «Львівгаз збут», нарахування 3% річних за 11.02.2016р. є безпідставним, а тому 3% річних підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 90,05 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.1. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, в ід суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що така підлягає частковому стягненню з відповідача в розмірі 1210,26 грн., в решті цих вимог суд відмовляє з тих підстав, що й 3% річних.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Львівського обласного комісаріату (79005, м. Львів, вул. І. Франка, 25; код ЄДРПОУ 08412340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ 39594527) 20381,00 грн. боргу, 786,54 грн. інфляційних втрат, 90,05 грн. 3% річних, 1210,26 грн. пені та 1377,17 грн. судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2016 р.

Суддя Крупник Р.В.