Рішення № 59277838, 18.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016Справа №910/9118/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»

до публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-1»

про внесення змін до договору,

за участю представників сторін:

від позивача: Тішаков М.І. (довіреність № 05 від 09.03.2016);

Бондарчук В.О. (довіреність № 06 від 27.05.2016);

Ло В'єт Зунг (довіреність № 08 від 29.06.2016);

від відповідача: Соколовська К.П. (довіреність № 286 від 07.07.2015);

від третьої особи: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М» (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» (далі - відповідач) про внесення змін до договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що з метою забезпечення виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 8ВД від 13.06.2008, між ним та відповідачем був укладений договір застави майнових прав № 8ВД/Z-1 від 29.12.2010 (далі - договір застави).

Предметом застави за вищевказаним договором застави стало належне позивачу право вимоги виконання будівельних робіт, яке виникло у позивача на підставі договору будівельного підряду № 0111/2007 від 01.11.2007 (далі - договір будівельного підряду), укладеному між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест-1».

З огляду на те, що будівельні роботи за договором будівельного підряду були виконані, а сам договір припинив свою дію, позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до договору застави, а саме змінити його предмет. Відповідач внести зміни до умов договору застави не погодився.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив внести наступні зміни до умов договору застави майнових прав № 8ВД/Z-1 від 29.12.2010:

- викласти п. 2.1 договору в наступній редакції: «Предметом застави за цим договором є майнові права на закінчений будівництвом об'єкт експериментально-виробничого комбінату під оптово-торгівельну базу з митним складом, супермаркет «Plaza-Pacific» та швейний цех на вул. Сиваська, 1А у Дніпровському районі м. Києва загальною площею 23480,9 кв.м. (надалі - предмет застави)»;

- викласти п. 2.3 договору в наступній редакції: «Вартість предмета застави складає 559 099 683,00 грн»;

- п. 2.3 договору виключити.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9118/16 та призначено її розгляд на 13.06.2016.

13.06.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, а також не довів їх порушення відповідачем. Крім того, представник відповідача вважав відсутнім предмет спору з огляду на те, що спірний договір застави є припиненим. В задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест-1» (далі - третя особа), розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відкладено на 29.06.2016.

24.06.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній, зокрема, вказав, що предметом спірного договору застави є право вимоги виконання будівельних робіт по реконструкції незавершеного будівництвом об'єкта, а не власне нерухоме майно, а позивач у позовній заяві посилається на вартість об'єкту, що не є предметом договірних правовідносин сторін, адже між сторонами укладений саме договір застави, а не договір іпотеки.

29.06.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву, в яких останній вказав, що до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують завершення виконання будівельних робіт по договору будівельного підряду і, як наслідок, припинення договору застави.

Представником позивача були подані пояснення, в яких останній заперечував проти тверджень відповідача про припинення дії договору застави. Вказав, що договір будівельного підряду діє до повного виконання робіт, передбачених його умовами. Водночас, сторонами договору будівельного підряду акти про повне виконання робіт не складались.

У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному судове засідання, призначене на 29.06.2016, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2016 розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, призначено на 18.07.2016.

18.07.2016 представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, просив суд в його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.06.2016 та 02.07.2016 не виконав.

У судовому засіданні 18.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.11.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «Н-М» (далі - ТОВ «Н-М»), як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест-1» (далі - ТОВ «Еверест-1»), як підрядником, був укладений договір будівельного підряду № 0111/2007 (далі - договір будівельного підряду).

Розділом 1 договору будівельного підряду (в редакції додаткової угоди № 3 від 15.06.2011) передбачено, що генеральний підрядник (ТОВ «Еверест-1») зобов'язується власними силами або із залученням третіх осіб (субпідрядників) на умовах та в строки, передбачені договором, у відповідності до проектно-кошторисній документації, яка надається замовником, виконати комплекс будівельних робіт (далі - роботи) по реконструкції незавершеного будівництвом об'єкту експериментально-виробничого комбінату під оптово-торгівельну базу з митним складом, супермаркетом «Plaza-Pacific» та швейним цехом по вул. Сиваська, 1А у м. Києві, а замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи і оплатити їх вартість генпідряднику на умовах, визначених договором і додатковими угодами до нього, що є невід'ємними частинами договору з моменту їх вступу в дію.

13.06.2008 між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та ТОВ «Н-М», як позичальником, був укладений кредитний договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 8ВД (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 статуту публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», останнє є правонаступником усіх прав та обов'язків акціонерного комерційного банку «Мрія», створеного рішенням установчих зборів учасників банку (протокол № 1 від 18.09.1992), перейменованого у відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк відповідно до рішення загальних зборів учасників (акціонерів) банку від 25.01.2007, перейменованого в публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» відповідно до рішення позачергових загальних зборів учасників (акціонерів) банку від 16.07.2010 (протокол № 54).

Сторонами не одноразово укладались договори про внесення змін до кредитного договору.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору (тут і далі в редакції договору про внесення змін № 16 від 08.06.2012) банк на умовах цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 8 000 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 24.05.2013, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені даним договором.

Виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором забезпечується заставою майнових прав на право вимоги виконання послуг, пов'язаних з виконанням комплексу будівельних робіт по договору будівельного підряду № 0111/2007 від 01.11.2007, укладеному між позичальником та ТОВ «Еверест-1», заставодавець ТОВ «Н-М» (пп. 1.3.8 п. 1.3 кредитного договору).

29.12.2010 з метою забезпечення виконання ТОВ «Н-М» його зобов'язань за кредитним договором, між ним, як заставодавцем, та публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» (далі - ПАТ «ВТБ БАНК»), як заставодержателем, був укладений договір застави майнових прав № 8ВД/Z-1 від 29.12.2010 (далі - договір застави).

Пунктом 1.2 договору застави (в редакції договору про внесення змін № 3 від 08.06.2012) передбачено, що цей договір забезпечує виконання зобов'язань заставодавця перед заставодержателем, що випливають з кредитного договору № 8ВД про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 13.06.2008, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, з усіма змінами і доповненнями до нього (в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку кредитування, суми кредиту тощо), далі - кредитний договір або основне зобов'язання, за умовами якого заставодавець зобов'язаний: повернути заставодержателю кредит в сумі 8 000 000,00 доларів США не пізніше 24.05.2013 або в інший термін, визначений умовами кредитного договору; сплачувати проценти за користування кредитом та комісії у розмірі та у порядку, встановленому умовами кредитного договору; сплатити пеню, штрафи, договірні санкції та інші платежі, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1 договору застави предметом застави за цим договором є належне заставодавцю право вимоги виконання послуг пов'язаних з виконанням комплексу будівельних робіт по реконструкції незавершеного будівництвом об'єкту експериментально-виробничого комбінату під оптово-торгівельну базу з митним складом, супермаркетом «Plaza-Pacific» та швейним цехом на вул. Сиваській, 1А у Дніпровському районі м. Києва (далі - предмет застави або заставлене право) по договору будівельного підряду № 0111/2007 від 01.11.2007, додатковій угоді № 1 від 06.06.2008 та додатковій угоді № 2 від 18.12.2009 (далі - контракт), укладеному між заставодавцем та ТОВ «Еверест-1».

Боржником по відношенню до заставодавця є ТОВ «Еверест-1» (далі - боржник) від якого заставодавець має право вимагати предмет застави на умовах, передбачених контрактом.

Згідно з пп. 4.2.3, 4.2.8 п. 4.2 договору застави заставодавець зобов'язаний:

- у випадку припинення права вимоги, яке складає предмет застави за цим договором, до закінчення строку виконання зобов'язань за кредитним договором, продовжити строк дії контракту з обов'язковим існуванням права грошової вимоги у заставодавця по цьому контракту на визначену цим договором суму або замінити його іншим рівноцінним за вартістю або юридичною силою правом грошової вимоги;

- у випадку якщо протягом строку дії цього договору вартість майнових прав стане менше оціночної вартості предмета застави або боржник виконає своє зобов'язання за контрактом, внаслідок чого припиниться заставлене право, або у випадку допущення боржником прострочення виконання зобов'язання за контрактом заставодавець зобов'язаний:

а) протягом 5 робочих днів письмово повідомити заставодержателя про виникнення вищезазначеної (вищезазначених) обставини (обставин);

б) протягом 10 робочих днів передати в заставу заставодержателю інше майно на суму не менше оціночної вартості предмета застави в забезпечення виконання зобов'язання заставодавця за кредитним договором, так, щоб у будь-який момент протягом строку дії цього договору в заставі знаходилось майно/майнові права в розмірі не менше, ніж узгоджена сторонами оціночна вартість предмета застави, визначена п. 2.2 цього договору. Зобов'язання вважається виконаним, якщо в заставу заставодержателю передані дійсні майнові права зі строком дії не менше строку основного зобов'язання, і такі права виникають на підставі дійсного контракту та/або інше майно, застава якого відповідає вимогам заставодержателя.

17.05.2016 ТОВ «Н-М» звернулось до ПАТ «ВТБ БАНК» із заявою № 125/16 від 12.05.2016, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції банку на вказаній заяві, та повідомило що договір будівельного підряду № 0111/2007 від 01.11.2007, укладений ТОВ «Н-М» та ТОВ «Еверест-1», завершений у зв'язку із завершенням будівництва по вул. Сиваській, 1А; отриманий акт готовності об'єкта до експлуатації та сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об'єкта на вул. Сиваській, 1А в м. Києві. А також запропонувало, у зв'язку з істотними змінами обставин, внести зміни до договору застави, а саме змінити предмет застави.

Проте, ПАТ «ВТБ БАНК», згідно з твердженнями ТОВ «Н-М», внести зміни до умов договору застави не погодилось.

У зв'язку з цим, ТОВ «Н-М» звернулось до суду та просило внеси наступні зміни до умов договору застави майнових прав № 8ВД/Z-1 від 29.12.2010:

- викласти п. 2.1 договору в наступній редакції: «Предметом застави за цим договором є майнові права на закінчений будівництвом об'єкт експериментально-виробничого комбінату під оптово-торгівельну базу з митним складом, супермаркет «Plaza-Pacific» та швейний цех на вул. Сиваська, 1А у Дніпровському районі м. Києва загальною площею 23480,9 кв.м. (надалі - предмет застави)»;

- викласти п. 2.3 договору в наступній редакції: «Вартість предмета застави складає 559 099 683,00 грн»;

- п. 2.3 договору виключити.

У відзиві, поданому представником ПАТ «ВТБ БАНК» 13.06.2016, останній вказав, що ТОВ «Н-М» обрало неналежний спосіб захисту своїх прав, а також не довело їх порушення відповідачем. Крім того, представник відповідача вважав відсутнім предмет спору з огляду на те, що спірний договір застави є припиненим, адже ТОВ «Еверест-1», яке виступало боржником по відношенню до заставодавця - ТОВ «Н-М», свої зобов'язання за договором підряду виконало, відповідно право вимоги до нього існувати перестало.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Матеріально-правовий зміст захисту цивільних прав та інтересів полягає, насамперед у з'ясуванні чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому необхідно виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, у відповідності до яких цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У розумінні положень зазначеного Закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), полягає у тому, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже через зазначені положення ГПК України реалізується принцип доступності правосуддя. До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто у розумінні цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

ТОВ «Н-М», звертаючись до суду як позивач із даним позовом та вимагаючи внести зміни до договору застави, зобов'язане довести, яким чином ПАТ «ВТБ БАНК», як інша сторона спірного договору застави, порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, повинен перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Таким чином, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим для здійснення правового захисту такої особи.

Водночас, згідно з вимогами ч. 1 ст. 33 ГПК України обов'язком ТОВ «Н-М», як позивача, є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів з боку відповідача - ПАТ «ВТБ БАНК».

Проте, представник ТОВ «Н-М» документів, які свідчать про те, що спірний договір застави, порушує суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси вказаного підприємства, суду не надав та порушення його прав або охоронюваних законом інтересів відповідачем - ПАТ «ВТБ БАНК» не довів, тому підстави для захисту цивільних прав та інтересів відсутні, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Крім того, суд вважає вимоги ТОВ «Н-М» неправомірними та такими, що суперечать приписам закону, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 572 ЦК України та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 576 ЦК України встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (ч. 1 ст. 49 Закону України «Про заставу»).

Згідно з умовами спірного договору застави ТОВ «Н-М» передало в заставу ПАТ «ВТБ БАНК» право вимагати від ТОВ «Еверест-1» виконання зобов'язання, взятого на себе останнім на підставі договору будівельного підряду, а саме зобов'язання виконати комплекс будівельних робіт по реконструкції незавершеного будівництвом об'єкту.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві ТОВ «Н-М», зокрема, зазначало, що ТОВ «Еверест-1» виконало свої зобов'язання по договору будівельного підряду перед ТОВ «Н-М», у зв'язку з чим у ТОВ «Еверест-1» відсутня заборгованість по виконаним роботам перед ТОВ «Н-М».

Проте, 29.06.2016 представником ТОВ «Н-М» були подані письмові пояснення, в яких останній наводив твердження протилежні тим, що викладені у позовній заяві, а саме вказав, що ТОВ «Н-М» та ТОВ «Еверест-1» не підписували акти про повне виконання будівельних робіт за договором будівельного підряду.

Водночас, ТОВ «Н-М» долучило до матеріалів справи довідку № 166/16 від 16.05.2016, якою підтвердило, що станом на 31.12.2015 у ТОВ «Еверест-1» відсутня заборгованість перед ТОВ «Н-М», а будівельні роботи виконані ТОВ «Еверест-1» в період з 01.07.2007 по 30.06.2011 в повному обсязі.

Крім того, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Готовність до експлуатації та, відповідно, завершення будівельних робіт з реконструкції незавершеного будівництвом об'єкту експериментально-виробничого комбінату під оптово-торгівельну базу з митним складом, супермаркетом «Plaza-Pacific» та швейним цехом на вул. Сиваській, 1А в Дніпровському районі м. Києва підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації від 16.09.2011, а також Сертифікатом серія КВ № 16411044292 від 20.09.2011, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відтак, суд вважає наведені твердження представника ТОВ «Н-М» спростованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання ТОВ «Еверест-1» щодо виконання комплексу будівельних робіт припинилось внаслідок його виконання.

Згідно з положеннями пп. 4.2.8 п. 4.3 договору застави внаслідок виконання боржником - ТОВ «Еверест-1», свого зобов'язання за контрактом (договором будівельного підряду), заставлене право припиняється.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про заставу» встановлено, що застава припиняється, зокрема, при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

Правом, що складає предмет застави, є право вимагати виконання певного зобов'язання. Таке право існує до моменту припинення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом його виконання. Отже, термін дії права це строк існування права, обмежений строком існування відповідного зобов'язання, а припинення такого зобов'язання має наслідком закінчення терміну дії пов'язаного з ним права.

З огляду на те, що ТОВ «Еверест-1» виконало зобов'язання, право вимоги виконання якого було передано в заставу за спірним договором, термін дії такого права закінчився, відповідно, застава, як і дія спірного договору застави на час розгляду даного спору припинились. Відтак, внесення змін до договору поза межами строку його чинності неможливе.

Крім того, суд зазначає, що згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права, а також майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

А відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека визначена як вид забезпечення виконання зобов'язання саме нерухомим майном.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва або майновими правами щодо такого майна можливе виключно на підставі договору іпотеки, оскільки наведені об'єкти цивільних прав можуть виступати предметами лише спеціального різновиду застави - іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 330 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з ч. 2 ст. 330 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Судом встановлено, що будівництво нерухомості, майнові права на яку ТОВ «Н-М» просить визнати предметом спірного договору застави, завершене, а нерухомість введена в експлуатацію, що підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації від 16.09.2011 та Сертифікатом серія КВ № 16411044292 від 20.09.2011.

Введення певного майна в експлуатацію означає документальне оформлення події, що фіксує готовність цього майна для використання його за належним призначенням. Вказавши, що право власності на нерухоме майно виникає після введення його в експлуатацію, законодавець визначив загальний порядок, за яким статус нерухомого майна набувається після фіксації у визначеному законодавством порядку готовності цього майна для використання його за призначенням (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2013 по справі № 1/44-НМ).

Таким чином, ТОВ «Н-М» фактично просить визначити предметом спірного договору застави майнові права на об'єкт нерухомого майна, у той час як нерухоме майно може бути предметом виключного договору іпотеки.

Крім того, суд зазначає, що згідно з приписами ст. 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та ст. 5 Закону України «Про іпотеку», в іпотеку може передаватись об'єкт (нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору) або майнові права на об'єкт незавершеного будівництва. При цьому, чинним законодавством України не передбачений такий предмет іпотеки як майнові права на закінчений будівництвом об'єкт.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги ТОВ «Н-М» неправомірними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, судовий збір покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

З огляду на те, що судом в задоволенні позову відмовлено, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача - ТОВ «Н-М», та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 липня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань