Рішення № 59277696, 25.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016№910/9863/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Грабовської А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/9863/16

за позовом державного підприємства «Макарівське лісове господарство», смт Макарів Київської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Постач», м. Київ,

про стягнення 368 339,58 грн.,

за участю представників:

позивача - Рибак Т.Ф. (довіреність від 01.07.2016 №01-19/327);

відповідача - не з'явився.

Державне підприємство «Макарівське лісове господарство» (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Постач» (далі - Товариство): 321 287,72 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 27.04.2015 №126 (далі - Договір); 33 801,15 грн. пені; 2 377 грн. 3% річних; 13 226,94 грн. втрат від інфляції, а всього 368 339,58 грн.

Судом встановлено, що позивачем у позовній заяві визначено як ціну позову - 321 287,72 грн., тобто суму заборгованості за Договором; проте в прохальній частині позовної заяви позивач також просить суд стягнути з відповідача 33 801,15 грн. пені; 2 377 грн. 3% річних і 13 226,94 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2016 порушено провадження у справі.

Позивач 25.07.2016 подав суду пояснення, в яких підтримав розмір заявленої до стягнення суми.

Представник позивача у судовому засіданні 25.07.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвали господарського суду міста Києва від 02.06.2016 та від 04.07.2016 було надіслано відповідачу на адресу (03680, м. Київ, Кільцева Догора, буд. 4, корпус 55), зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення за юридичною адресою відповідача, долученими до матеріалів справи.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 25.07.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.04.2015 Підприємством (продавець) і Товариством (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

- продавець має намір постачати і передавати у власність покупцю певний товар для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його вартість на умовах Договору; предметом поставки є товар, а саме: техсировина (сосна); пиломатеріал обр. 3 сорт (пункт 1.1 Договору);

- загальна сума Договору складає 500 000 грн., в тому числі ПДВ - 83 333,33 грн. (пункт 2.1 Договору в редакції додатку від 30.06.2015 №3);

- покупець здійснює попередню оплату в розмірі 20% від загальної суми Договору, що становить 16 564,90 грн., в тому числі ПДВ - 2 760,82 грн., протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Договору (пункт 2.2 Договору);

- остаточний розрахунок покупець здійснює на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 31.12.2015 (пункт 2.3 Договору);

- товар повинен бути поставлений покупцю партіями у строк до 20.05.2015 (пункт 3.6 Договору);

- приймання-передача товару здійснюється в пункті поставки за умови присутності уповноважених представників сторін; приймання за кількістю і якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України (пункт 3.7 Договору);

- продавець в момент передачі товару надає покупцю на товар такі документи: транспортні супровідні документи; рахунок-фактуру; видаткову накладну (пункт 3.9 Договору);

- покупець оплачує вартість витрат на реквізити (вагонні стійки, дошки для оббивки вагону, цвяхи, дріт і таке інше) та послуги залізниці (провізна плата, подача та прибирання н/вагона і таке інше) за окремо виставленими рахунками з ПДВ (пункт 3.10 Договору);

- у разі порушення умов Договору винна сторона сплачує на користь іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) від суми невиконаного зобов'язання, зокрема, від вартості невчасно поставленого товару, за кожен день прострочення виконання зобов'язання (пункт 4.3 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами, прийнятих на себе зобов'язань (пункт 8.1 Договору).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач передав відповідачу товар за такими видатковими накладними: від 30.04.2015 №01/004/04 на суму 19 001,40 грн.; від 16.05.2015 №2/004/05 на суму 18 853,90 грн.; від 16.05.2015 №4/004/05 на суму 19 125,82 грн.; від 24.06.2015 №1/004/06 на суму 18 961,80 грн.; від 10.07.2015 №1/004/07 на суму 18 555,90 грн.; від 13.07.2015 №4/004/07 на суму 17 400,90 грн.; від 13.07.2015 №3/004/07 на суму 17 615,40 грн.; від 13.07.2015 №2/004/07 на суму 18 060,90 грн.; від 19.07.2015 №09/004/07 на суму 19 701 грн.; від 19.07.2015 №08/004/07 на суму 19 008 грн.

Крім того, на виконання пункту 3.10 Договору сторонами підписано акти приймання-передачі робіт (надання послуг), а саме: від 30.04.2015 №311 на суму 18 727,54 грн.; від 16.05.2015 №2/004/05 на суму 52 370,58 грн.; від 24.06.2015 №б/н на суму 19 246,93 грн.; від 10.07.2015 №0000000003 на суму 18 534,78 грн.; від 13.07.2015 №5 на суму 49 706,29 грн.; від 19.07.2015 №7 на суму 33 821,52 грн.

Вказані видаткові накладні і акти приймання-передачі робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками товариств, що свідчить про те, що позивачем було поставлено відповідачу товар, а залізницею надано послуги з перевезення товару, які відповідно до пункту 3.10 Договору сплачуються відповідачем, на загальну суму 378 692,66 грн., які, в свою чергу, було прийнято Товариством без будь-яких зауважень та претензій.

Проте подані позивачем копії видаткових накладних від 16.05.2015 №3/004/05 на суму 28 067,16 грн. і від 27.05.2015 №5/004/05 на суму 19 532,70 грн. та акт приймання-передачі робіт (надання послуг) від 27.05.2015 №3/004/05 на суму 19 842,67 грн. не підписані відповідачем.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи не міститься доказів надіслання таких видаткових накладних і акта приймання-передачі робіт (надання послуг) на адресу відповідача.

Разом з тим, згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, подані позивачем видаткові накладні від 16.05.2015 №3/004/05 і від 27.05.2015 №5/004/05 та акт приймання-передачі робіт (надання послуг) від 27.05.2015 №3/004/05 не є належним доказом передачі товару і надання послуг, а тому не можуть бути підставою для стягнення з відповідача 67 442,53 грн. як оплати за товар і за надані послуги.

Що ж до підписаних 01.07.2015, 22.07.2015 і 01.11.2015 сторонами актів звірки взаємних розрахунків, то слід зазначити таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, акти звірки взаємних розрахунків не є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій. Відповідно акти звірки не можуть використовуватися як письмова форма визнання боргу. Крім того, наявна в матеріалах справи копія акта звірки взаємних розрахунків від 01.11.2016 підписана лише представником позивача і скріплена печаткою Підприємства.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату товару на суму 124 847,35 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 12.05.2015 №70, від 16.11.2015 №192, від 30.11.2015 №237, від 04.02.2016 №422, від 11.02.2016 №447 і випискою з рахунку позивача, наявними в матеріалах справи.

Позивач претензією від 12.05.2016 №1 просив відповідача погасити заборгованість у сумі 321 287,72 грн., яку відповідачу було надіслано 12.05.2016, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 12.05.2016 і фіскальним чеком від 12.05.2016 №3000063204.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надіслав, станом на 30.05.2016 (день звернення з даним позовом до суду), так і станом на 25.07.2016 заборгованість не сплатив.

Отже, відповідач, отримавши від позивача товар, не виконав умови Договору та не здійснив повну його оплату, у зв'язку з чим у Товариства виникла заборгованість перед Підприємством, а тому стягненню з відповідача підлягає 253 845,31 грн. основної заборгованості.

Крім основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 2 377 грн. 3% річних і 13 226,94 грн. втрат від інфляції.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату реалізованого через торгівельну мережу покупця товару після його реалізації третій стороні, до 25 числа кожного місяця, наступного за календарним місяцем реалізації товару, на суму, що відповідає вартості поставки постачальником товару покупцю.

Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних з дотриманням умов Договору (пункт 6.9 Договору).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2 377 грн. 3% річних і 13 226,94 грн. за період з 12.02.2016 по 12.05.2016.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних і втрат від інфляції та періодів їх нарахування, та встановлено, що такий розрахунок неправильний.

Так, згідно з пунктом 2.3 Договору остаточний розрахунок покупець здійснює на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 31.12.2015.

Проте, враховуючи, що суд позбавлений права виходи за межі періоду, визначеного позивачем, то період нарахування 3% річних і втрат від інфляції починається з 12.02.2016, а закінчується - 12.05.2016.

Таким чином, за перерахунком суду суми 3% річних і втрат від інфляції, нарахованих на 253 845,31 грн. основної заборгованості, за період з 12.02.2016 по 12.05.2016 становить: 1 898,62 грн. 3% річних і 10 450,46 грн. втрат від інфляції.

Отже, за перерахунком суду до стягнення з відповідача підлягають: 1 898,62 грн. 3% річних і 10 450,46 грн. втрат від інфляції; у стягненні ж решти сум 3% річних (478,38 грн.) і втрат від інфляції (2 776,48 грн.) слід відмовити.

Що ж до стягнення 33 801,15 грн. пені, то слід зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, пунктом 4.3 Договору встановлено, що у разі порушення умов Договору винна сторона сплачує на користь іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) від суми невиконаного зобов'язання, зокрема, від вартості невчасно поставленого товару, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Позивач просить суд стягнути 33 801,15 грн. пені за такі періоди:

з 12.02.2016 по 02.03.2016 сума пені становить 7 746,10 грн.;

з 03.03.2016 по 21.04.2016 сума пені становить 19 365,24 грн.;

з 22.04.2016 по 12.05.2016 сума пені становить 6 689,81 грн.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок суми пені та період її нарахування, та встановлено, що такий розрахунок неправильний.

Враховуючи пункт 2.3 Договору остаточний розрахунок покупець здійснює не пізніше 31.12.2015.

Проте, враховуючи, що суд позбавлений права виходи за межі періоду, визначеного позивачем, то період нарахування пені починається з 12.02.2016, а закінчується - 12.05.2016.

За перерахунком суду сума пені, нарахованої на 253 845,31 грн. основної заборгованості, за період з 12.02.2016 по 12.05.2016 становлять 26 896,51 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 26 896,51 грн. пені, у решті стягнення суми пені (6 904,64 грн.) слід відмовити.

Відповідно до пункту 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (далі - Постанова № 7) якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 368 339,58 грн., а судовий збір сплачено у сумі 4 819,32 грн.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 вказаного Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України від 28.12.2014 №80-VIIІ «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 378 грн.

Позивачем не доплачено судовий збір у сумі 705,77 грн. (5 525,09 грн. (1,5% від 368 339,58 грн.) - 4 819,32 грн.), а тому вказана сума підлягає стягненню в доход державного бюджету України.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Постач» (03680, м. Київ, Кільцева Дорога, буд. 4, корпус 55; ідентифікаційний код 37395711) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (08000, Київська область, Макарівський район, смт Макарів, вул. Леніна, буд. 17/1; ідентифікаційний код 00992160): 253 845 (двісті п'ятдесят три тисячі вісімсот сорок п'ять) грн. 31 коп. основної заборгованості; 1 898 (одну тисячу вісімсот дев'яності вісім) грн. 62 коп. 3% річних; 10 450 (десять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 46 коп. втрат від інфляції; 26 896 (двадцять шість тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 51 коп. пені і 4 396 (чотири тисячі триста дев'яносто шість) грн. 36 коп. судового збору.

3. Стягнути з державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (08000, Київська область, Макарівський район, смт Макарів, вул. Леніна, буд. 17/1; ідентифікаційний код 00992160) в доход державного бюджету України 705 (сімсот п'ять) грн. 77 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.07.2016.

Суддя О. Марченко