Рішення № 59272659, 22.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

22.05.2013 Справа № 905/2757/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, м. Одеса, в інтересах держави в особі

позивача-1: Державного космічного агентства України, м. Київ

позивача-2: Державного підприємства «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод», м. Павлоград, Дніпропетровська область

до відповідача: Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Донецьк

про стягнення 235 253грн. 07коп.

за участю представників:

прокурор: не з’явився

від позивача-1: не з’явився

від позивача-2: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.05.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, м. Одеса, звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України, м. Київ, та Державного підприємства «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод», м. Павлоград, Дніпропетровська область, з позовом до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за договором на виконання буровибухових робіт №455512 від 07.05.2012р. у сумі 206 072грн. 10коп., пені у сумі 14 755грн. 92коп. та штрафу у сумі 14 425грн. 05коп., всього 235 253грн. 07коп. Крім того, просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач про судові засідання 07.05.2013р. та 22.05.2013р. був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 22.04.2013р. та 13.05.2013р., відзиву на позов не надав, вимоги ухвал суду не виконав. У клопотаннях від 26.04.2013р. та 20.05.2013р. просив відкласти розгляд справи з посиланням на неможливість явки представника у зв’язку із перебуванням у відрядженні та відпустці.

Інші учасники судового процесу також були повідомлені про судові засідання належним чином, однак, представників не направили. Позивач-1 просив розглянути справу без його участі; прокурор та позивач-2 про причини неявки суд не повідомили.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомлених сторін та ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами. З вказаних мотивів в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом було відмовлено, що зафіксовано протоколом судового засідання від 22.05.2013р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВСТАНОВИВ:

07.05.2012р. між Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі – замовник) та Державним підприємством «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» (далі – підрядник) був укладений договір на виконання буровибухових робіт №455512 (далі – договір), за умовами якого підрядних прийняв на себе зобов’язання зі здійснення буровибухових робіт на Анадальському гранкар’єрі, а замовник, в свою чергу, прийняв на себе зобов’язання прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1 договору).

Як визначено сторонами у п. 1.2 договору до вказаних робіт входять: доставка вибухівки до місць робіт; охорона заряджувальних блоків при виробництві масових вибухів; виробництво масових вибухів відповідно до технічних розрахунків, паспортів або проектів вибухових робіт; доставка бурового обладнання к місцям робіт; буріння свердловин відповідно до технічних розрахунків та проектів бурових робіт.

Результатом виконаних робіт (продукцією) підрядника згідно з п. 1.3 договору є підірвана гірська маса, яка забезпечує роботу горно-транспортного комплексу.

Орієнтовний обсяг гірської маси за договором, як встановлено п. 1.5 договору, складає 55 000 мі у щільному тілі.

Орієнтовна сума договору згідно з п.1.6 договору складає 940 500грн., у т.ч. ПДВ 156 750грн., виходячи з договірної ціни на виробництво вибухових робіт на рівні 17грн. 10коп. з ПДВ за 1 мі гірської маси (додаток №1 до договору)

Розрахунки, як визначено сторонами у п.п. 5.4 та 5.5 договору, проводяться наступним чином: за 10 банківських днів до початку бурових робіт замовник сплачує 50% передплати від передбачуваного обсягу вибухових робіт; решту суми замовник сплачує на підставі рахунку-фактури впродовж 10 банківських днів з дня підписання акту про виконані роботи.

Як пояснено підрядником, у виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором замовником було здійснено попередню оплату у сумі 171 000грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача-2 за 10.05.2012р.

Підрядником, в свою чергу, були виконані вибухові роботи на загальну суму 377 072грн. 10коп. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-здавання виконаних робіт №02/2012 від 26.07.2012р. на суму 204 960грн. 60коп., у т.ч. ПДВ у сумі 34 160грн. 10коп., та актом приймання-здавання виконаних робіт №02/2012 від 21.09.2012р. на суму 172 111грн. 50коп., у т.ч. ПДВ у сумі 28 685грн. 25коп.

Вказані акти приймання-здавання виконаних робіт підписані повноважними представниками замовника та підрядника без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що роботи, загальна вартість яких дорівнює 377 072грн. 10коп. з ПДВ, були виконані підрядником належним чином та прийняті замовником в повному обсязі.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, вартість виконаних підрядником робіт відповідно до акту приймання-здавання виконаних робіт №02/2012 від 26.07.2012р.– сплачена частково передплатою у сумі 171 000 грн., а вартість робіт відповідно до акту приймання-здавання виконаних робіт №02/2012 від 21.09.2012р. – не сплачена. Загальна вартість несплачених станом на час розгляду справи робіт відповідно до вказаних актів дорівнює 206 072грн. 10коп. з ПДВ.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши укладений сторонами договір, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України. За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі Кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов’язку за договором стосовно оплати виконаних робіт.

Разом з тим, всупереч п. 5.5 договору з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем як замовником остаточного розрахунку з підрядником протягом 10-ти банківських днів з дня підписання акту про виконанні роботи №02/2012 від 26.07.2012р., тобто, до 09.08.2012р. включно, та акту №02/2012 від 21.09.2012р., тобто, до 05.10.2012р. включно, що призвело до порушення відповідачем зобов’язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості за договором на виконання буровибухових робіт №455512 від 07.05.2012р. у сумі 206 072грн. 10коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги про стягнення пені у сумі 14 755грн. 92коп. та штрафу у сумі 14 425грн. 05коп. за несвоєчасну оплату робіт за договором №455512 від 07.05.2012р., суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 7.5 договору на виконання буровибухових робіт №455512 від 07.05.2012р. сторони передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату робіт замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, починаючи з наступного дня невиконання п. 5.5 договору, а за прострочення більш ніж на 30 днів сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як вбачається з розрахунку до позову, пеня у сумі 2 548грн. 06коп. розрахована за період з 10.08.2012р. по 10.02.2013р., виходячи з суми заборгованості 33 960грн. 60коп., та у сумі 12 207грн. 86коп. за період з 06.10.2012р. по 28.03.2013р., виходячи з суми заборгованості 172 111грн. 50коп., всього 14 755грн. 92коп.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Аналіз чинного законодавства, а також умов договору свідчить про відсутність продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Отже, виходячи з того, що згідно з п. 5.5 договору днем прострочення сплати відповідачем вартості робіт є 10.08.2012р. та 06.10.2012р., то встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені спливає 09.02.2013р. та 05.04.2013р. відповідно.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені, наданий до позову, суд дійшов висновку, що період з 10.08.2012р. по 10.02.2013р. не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування 10.02.2013р. Крім того, судом встановлено, що вказані розрахунки пені є арифметично невірними, однак, з огляду на менший розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення пені та відповідність цих вимог фактичним обставинам справи, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 14 755грн. 92коп. такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості 206 072грн. 10коп., суд дійшов висновку про арифметичну вірність, обґрунтованість та доведеність матеріалами справи позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 14 425грн. 05коп., у зв’язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов в цій частині, судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011, згідно з якою одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України – видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, отже, їх одночасне застосування є можливим.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки матеріали справи не містять доведення будь-яких фактичних обставин, які свідчили б про наявність достатньо обґрунтованого припущення щодо утруднення або неможливість виконання в майбутньому рішення суду в разі невжиття таких заходів в розумінні ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу господарських витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого органи прокуратури звільнені за приписами п. 11 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Конституцією України; ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 629, 837 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 230, 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 44, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6А, ідентифікаційний код 32001618) на користь Державного підприємства «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, ідентифікаційний код 14310112) заборгованість за договором на виконання буровибухових робіт №455512 від 07.05.2012р. у сумі 206 072грн. 10коп., пеню у сумі 14 755грн. 92коп. та штраф у сумі 14 425грн. 05коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6А, ідентифікаційний код 32001618) у дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 4 705грн. 06 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Дочірньому підприємству «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 22.05.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2013р.

Суддя К.І. Стукаленко