Ухвала суду № 59270259, 26.07.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"26" липня 2016 р. Справа № 903/51/16

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П.Верес" №848 від 24.06.2016р. (вх.№01-49/40/16 від 29.06.2016р.) на дії та постанови державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ

по справі №903/51/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНІР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П.Верес"

про стягнення 294 840,71грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_1, дов. від 29.02.2016р.

від стягувача: н/в

від ДВС: н/в

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "К.П.Верес" звернулося до господарського суду зі скаргою №848 від 24.06.2016р. (вх.№01-49/40/16 від 29.06.2016р.) на дії та постанови державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ та просить скасувати постанови державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.06.2016р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 13.06.2016р., про арешт коштів боржника від 14.06.2016р.

Скаргу обґрунтовує таким:

Платіжним дорученням №1179 від 02.06.2016р. через ВАТ «Ощадбанк» борг в сумі 35100,09грн. сплачено ТзОВ «ВІНІР» на його рахунок №26006060941107, відкритий у Волинському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк».

03.06.2016р. на адресу ТзОВ «К.П.Верес» надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2016р. ВП №51033960 (д.в. - ОСОБА_2І.), зі змісту якої вбачалось, що заборгованість у сумі 35100,09грн. має бути сплачена до 18.05.2016р.

Того ж дня ТзОВ «К.П.Верес» повідомило державного виконавця про виконання рішення суду ще до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, направивши оригінал платіжного доручення №1179 від 02.06.2016р. із відміткою банку.

Бухгалтером ТзОВ «К.П.Верес» було виявлено, що кошти у сумі 35100,09грн. не були перераховані ТзОВ «ВІНІР», як пізніше стало відомо, через технічну помилку нещодавно прийнятого працівника банку.

13.06.2016р. листом вих.№374 від 10.06.2016р. ТзОВ «К.П.Верес» звернулося до державного виконавця з клопотанням про зупинення виконавчого провадження з підстав звернення до суду за розстроченням виконання.

16.06.2016р. рахунки ТзОВ «К.П.Верес» були арештовані, як повідомили працівники банку, у зв'язку із надходженням постанови державного виконавця.

Накладення арешту порушило нормальне функціонування підприємства, фактично паралізувавши його діяльність: відвідувачі ТзОВ «К.П.Верес», які 16.06.2016р. купували продукцію по перерахунку, не могли її отримати, а ТзОВ «К.П.Верес» не мало можливості розрахуватись із контрагентами, виплатити заробітну плату, сплатити податки і збори тощо.

У зв'язку із невідкладністю вирішення питання про зняття арешту з рахунків, ТзОВ «К.П.Верес» платіжними дорученнями №1281 від 16.06.2016р., №1282 від 16.06.2016р., №1283 від 12.06.2016р. виконало незаконні постанови державного виконавця, перерахувавши кошти у сумі 38 649,01грн.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

У разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам. Постанова державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена у триденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ст.35 Закону).

12.07.2016р. представник скаржника клопотанням №01-54/6269/16 долучив до матеріалів скарги платіжні доручення №1283 від 16.06.2016 про сплату виконавчого збору у сумі 3 510,00грн., №1282 від 16.06.2016р. про сплату виконавчих витрат у сумі 38,92грн., про сплату боргу у сумі 35 100,09грн., довідку ЦПЗ №4 ДП «Укрпошта» №460 від 12.07.2016р. про вручення 03.06.2016р. рекомендованого листа №4500807005380 на адресу вул. Грушевського, 79 в м. Ковелі уповноваженому представнику ТзОВ «К.П. Верес» ОСОБА_3

Стягувач у поясненнях від 12.07.2016р. скаргу заперечив, мотивуючи таким:

06.05.2016р. ТзОВ «ВІНІР» звернулось до Ковельського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області із заявою про примусове виконання рішення суду.

11.05.2016р. держвиконавцем відкрито виконавче провадження, встановлено боржнику строк до 18.05.2016 року для добровільного виконання.

11.05.2016р. вказану постанову направлено ТзОВ «К.П.Верес» рекомендованим листом №4500807005380.

Посадові особи ТзОВ «К.П.Верес», всупереч неправдиво зазначеному у скарзі, знали від директора та представника TOB «ВІНІР» про ініціювання примусового виконання рішення суду (представник ТзОВ «К.П.Верес» у судовому засіданні 18.05.2016р. по справі №903/276/16 між цими ж сторонами заявляв про те, що рішення суду від 09.03.2016р. боржником не виконано, а керівник служби безпеки ТзОВ «К.П.Верес» ОСОБА_4 просив директора ТОВ «ВІНІР» ОСОБА_5 відкликати з виконавчої служби заяву про примусове виконання рішення суду) та умисно майже місяць відмовлялись отримувати рекомендовану кореспонденцію від держвиконавця, яку на підприємство неодноразово доставляла Укрпошта, затягуючи час (докази витяг з офіційного сайту Укрпошти про відстеження рекомендованого листа №4500807005380).

18.05.2016р. закінчився встановлений держвиконавцем строк добровільного виконання рішення суду, яке ТзОВ «К.П.Верес» не виконало, проте, держвиконавцем, проявивши лояльність до боржника, не було вчинено жодних дій до примусового виконання рішення суду та стягнення з боржника виконавчого збору.

03.06.2016р. згідно даних Укрпошти боржником отриманий рекомендований лист №4500807005380 від держвиконавця із вкладенням - постановою про відкриття виконавчого провадження.

07.06.2016р. ТзОВ «К.П.Верес» звернулося до держвиконавця ОСОБА_6 з листом №742 від 06.06.2016р., в якому повідомило про отримання постанови держвиконавця про відкриття виконавчого провадження 03.06.2016р., при цьому додатково повідомило, що платіжним дорученням №1179 від 02.06.2016р. було перераховано кошти в рахунок погашення заборгованостям, відтак боргу не існує.

Вищезазначене виявилося черговим обманом зі сторони ТзОВ «К.П. Верес», оскільки де-факто боржником не перераховано кошти в рахунок погашення заборгованості, заяви боржника про нібито покладання вини за це на працівника банку є необґрунтованими, оскільки не підтверджені жодним доказом.

Листом №742 від 06.06.2016р. спростовуються доводи представника ТзОВ «К.П.Верес» про те, що боржник не знав до 03.06.2016р. про наявність виконавчого провадження.

Держвиконавцем ОСОБА_6 продовжено боржнику строк на добровільне виконання до 10.06.2016 року.

До 10.06.2016 року боржником рішення суду добровільно не виконано.

Посилання ТзОВ «К.П.Верес» у скарзі на подання держвиконавцю 13.06.2016р. клопотання про зупинення виконавчого провадження з підстав звернення до суду за розстроченням виконання є безпідставним, з огляду на необгрунтованість такої заяви, що суперечить попередній заяві ТзОВ «К.П.Верес» від 06.06.2016р. про добровільну сплату заборгованості, а також враховуючи положення ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», яка не визначає означене клопотання боржника як обставину, що зумовлює обовязкове зупинення виконавчого провадження.

Необгрунтованим, не підтвердженим жодним доказом, є зазначені представником ТзОВ «К.П.Верес» у скарзі на дії держвиконавця доводи про «паралізування діяльності підприємства» через накладення держвиконавцем арешту на рахунки боржника, що спростовується фактичними обставинами справи, які свідчать про накладення арешту на рахунки лише в межах суми боргу, виконавчого збору та витрат, що не є критичною для ТзОВ «К.П.Верес», яку останнє без примусу через три місяці після винесення судом рішення сплатило, подавши 16.06.2016 року держвиконавцю заяву про закінчення виконавчого провадження в звязку із сплатою суми боргу, виконавчих витрат та виконавчого збору у повному обсязі.

Державний виконавець у запереченнях від 11.07.2016р. скаргу заперечив, мотивуючи таким:

06.05.2016р. до відділу надійшла заява ТзОВ «ВІНІР» про відкриття виконавчого провадження за вих. № 05-05/16 від 05.05.2016 року щодо примусового виконання наказу № 903/51/16-2 виданого 26.04.2016 року господарським судом Волинської області про стягнення з ТзОВ "К.П.Верес" на користь ТзОВ "ВІНІР" 34 581,37грн. пені, 518,72 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 35 100,09 грн.

11.05.2016р. заступником начальника ОСОБА_6 на підставі виконавчого документу за заявою ТзОВ "ВІНІР" про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51033960 та встановлено боржнику строк для самостійного виконання до 18.05.2016р.

Постанову про відкриття виконавчого провадження 11.05.2016р. за вих.. № 10716/19 було надіслано боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням. Постанову про відкриття виконавчого провадження боржником було отримано 03.06.2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 4500807005380.

06.06.2016р. на підставі ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 10.06.2016р. у звязку з несвоєчасним одержанням постанови про відкриття виконавчого провадження. Постанову скеровано сторонам виконавчого провадження 06.06.2016р. за вих. №13381/19.

08.06.2016р. до відділу надійшов лист ТзОВ «К.П. Верес» від 06.06.2016 року вих. №745 за підписом заступника директора з торгівлі ТзОВ «К.П. Верес» ОСОБА_7 по те, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2016р. ВП № 51033960 отримано 03.06.2016 року та повідомлено, що заборгованість в сумі 35 100,09 грн. на користь ТзОВ «ВІНІР» сплачено згідно пл. дор. № 1179 від 02.06.2016 року.

Даний лист не був підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки підписаний не директором ТзОВ «К.П. Верес» та у телефонному режимі з бухгалтером ТзОВ «ВІНІР» було встановлено, що кошти в сумі 35 100,09 грн. на рахунок ТзОВ «ВІНІР» не надходили.

13.06.2016р. від боржника надійшла заява від 10.06.2016р. вих. № 374 щодо зупинення виконавчого провадження у звязку зі зверненням до господарського суду Волинської області з заявою про розстрочення виконання рішення суду та копія заяви про розстрочення виконання рішення суду від 10.06.2016р. вих. № 373.

Дана заява ще раз підтверджує факт отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 06.06.2016р. постанову про відкладення провадження виконавчих дій боржник отримав 10.06.2016р. та мав можливість самостійно виконати рішення суду.

13.06.2016 р. на підставі ст.ст. 28, 41 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 3510,00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 38,92 грн. Постанови 13.06.2016р. скеровано боржнику за вихідними номерами 13907/19 та 13908/19.

14.06.2016р. винесено постанову про арешт коштів боржника та скеровано банківським установам для виконання, а сторонам для відома.

У задоволенні заяви боржника про зупинення виконавчого провадження було відмовлено, про що його було повідомлено листом від 15.06.2016р. вих. № 14128/04-39/19.

Боржником 16.06.2016р. згідно платіжних доручень № 1283, 1282 та 1281 було сплачено на депозитний рахунок відділу борг в сумі 35 100,09 грн., виконавчий збір в сумі 3 510,00 грн. та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 38,92 грн.

Представником боржника ОСОБА_1 предявлено 16.06.2016 року дані платіжні доручення до відділу та подано заяву щодо закінчення виконавчого провадження у звязку із сплатою суми боргу, витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору.

16.06.2016р. винесено постанову про звільнення коштів з-під арешту, дану постанову отримано представником стягувача 16.06.2016 року, а також копії даної постанови скеровано банківським установам для виконання 17.06.2016 за вих.. №14292/04-39/19.

Кошти в сумі 35 100,09 грн. перераховано стягувачу платіжним дорученням № 1263 від 21.06.2016р., виконавчий збір в сумі 3510,00 грн. - платіжним дорученням № 1260 від 21.06.2016 року., витрати на проведення виконавчих дій в сумі 38,92 грн. - платіжним дорученням № 1261 від 21.06.2016 року.

22.06.2016р. на підставі п.8 ч.1ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження .

В судовому засіданні 12.07.2016р згідно ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 26.07.2016р. до 12.00год. для ознайомлення з поданими в судовому засіданні додатковими доказами.

У судовому засіданні 26.07.2016р. представник скаржника скаргу підтримав з підстав, викладених у скарзі.

Стягувач та ДВС у судове засідання не зявилися, хоча вчасно та належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду, що стверджується розпискою від 12.07.2016р. та протоколом судового засіданні від 12.07.2016р. (а.с. Т. І а.с. 17-18).

Згідно з ч. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Оскаржувані постанови винесені 13-14.06.2016р., звернення зі скаргою до суду відбулось 24.06.2016р., що стверджується поштовим штемпелем на конверті (Т. І а.с. 202), тобто, в межах строків, визначених ст. 1212 ГПК України.

Господарський суд, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши долучені до скарги докази,

встановив:

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.03.2016 р. позовні вимоги ТзОВ ВІНІР задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНІР 34 581,37грн. пені, 518,72грн. витрат по сплаті судового збору, всього: 35 100,09грн.; провадження у справі в частині стягнення 260 259,34грн. основного боргу припинено.

26.04.2016р. на виконання рішення господарським судом Волинської області видано наказ № 903/51/16-2.

11.05.2016р. на підставі заяви ТзОВ «ВІНІР»від 05.05.2016р. №05-05/16 відділом ДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51033960, надано строк для добровільного виконання до 18.05.2016р. (Том І а.с. 225, 226).

Постанова містить ідентифікатор доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Постанову надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що свідчить поштова квитанція від 11.05.2016р. (Т. І а.с. 233).

Постанова до поштового відділення надійшла 17.05.2016р. (Т.І а.с. 234), одержана була тільки 03.06.2016р., про що свідчить витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового звязку „Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень (Т. І а.с. 237).

06.06.2016р. відділом ДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції у звязку з відстеженням дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 10.06.2016р. (Т. І а.с. 239).

07.06.2016р. до відділу надійшов лист ТзОВ «К.П. Верес» від 06.06.2016 року вих.. №745 за підписом заступника директора з торгівлі ТзОВ «К.П. Верес» ОСОБА_7 по те, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2016р. ВП № 51033960 отримано 03.06.2016 року та повідомлено, що заборгованість в сумі 35 100,09 грн. на користь ТзОВ «ВІНІР» сплачена згідно платіжного доручення № 1179 від 02.06.2016 року (Т. І а.с. 198).

13.06.2016р. від боржника надійшла заява від 10.06.2016р. вих. № 374 щодо зупинення виконавчого провадження у звязку із зверненням до господарського суду Волинської області з заявою про розстрочення виконання рішення суду та копія заяви про розстрочення виконання рішення суду від 10.06.2016р. вих. № 373 (Т. І а.с. 241).

13.06.2016 р. на підставі ст.ст. 28, 41 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 3 510,00грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 38,92 грн. (Т. І а.с. 243-245).

14.06.2016р. винесено постанову про арешт коштів боржника та скеровано банківським установам для виконання, а сторонам - для відома (Т. І а.с. 246).

У задоволенні заяви боржника про зупинення виконавчого провадження було відмовлено, про що його було повідомлено листом від 15.06.2016 вих. № 14128/04-39/19 (Т. І а.с. 249).

16.06.2016р. представником боржника ОСОБА_1 предявлено ДВС платіжні доручення № 1283, 1282 та 1281 про сплату боргу в сумі 35 100,09 грн., виконавчого збору в сумі 3 510,00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 38,92 грн. (Том ІІ а.с. 1-4).

16.06.2016р. винесено постанову про звільнення коштів з-під арешту, дану постанову отримано представником стягувача 16.06.2016 року, а копії даної постанови скеровано банківським установам для виконання 17.06.2016 за вих.. №14292/04-39/19 (Том ІІ а.с. 5-6).

22.06.2016р. заступником начальника Ковельського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №51033960 щодо примусового виконання наказу суду №903/51/16-2 від 26.04.2016р. на підставі п. 8 с. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з постанови ДВС, кошти в сумі 35 100,09грн. стягнуто з боржника та перераховано стягувачу платіжним дорученням №1263 від 21.06.2016р. Виконавчий збір в сумі 3 510,00грн. стягнуто та перераховано платіжним дорученням №1260 від 21.06.2016р. Витрати на проведення виконавчих дій в сумі 38,92грн. стягнуто та перераховано платіжним дорученням №1260 від 21.06.2016р. (Том ІІ а.с. 14).

Ухвалою суду від 29.06.2016р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П.Верес" №373 від 10.06.2016р. про розстрочення виконання рішення суду від 09.03.2016р.по справі №903/51/16 відмовлено у звязку з повним фактичним виконанням судового рішення (Т. І а.с. 192-193).

Господарський суд, ознайомившись з поданими доказами, не знаходить підстав для задоволення скарги, при цьому виходить з такого:

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

11.05.2016р. на підставі заяви ТзОВ «ВІНІР»від 05.05.2016р. №05-05/16 відділом ДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51033960, надано строк для самостійного виконання до 18.05.2016р. Постанова містить ідентифікатор доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (Том І а.с. 225, 226).

Як вбачається з матеріалів справи, боржник постанову про відкриття виконавчого провадження отримав 03.06.2016р., що підтверджено представником боржника як в скарзі, так і в судових засіданнях.

У постанові про відкриття виконавчого провадження містився ідентифікатор доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, за яким можливо відслідковувати хід виконавчого провадження.

Відповідно до п.1.12.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України 02.04.2012р. №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

До того ж, як вбачається із платіжного доручення, датованого 02.06.2016р., то в ньому зазначено призначення платежу сплата судового збору згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2016р., що свідчить про те, що боржнику вже 02.06.2016р. було відомо про вказану постанову ДВС.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

06.06.2016р. відділом ДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 10.06.2016р.

Про вказану постанову боржнику було відомо, що стверджується зверненням до суду із заявою від 10.06.2016р. №373 про розстрочення виконання рішення суду, в додатках до якої значиться і постанова про відкладення виконавчих дій (Т. І а.с. 177).

Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.

Відповідно до п. 3.7.1. Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Таким чином, підставою для прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є настання факту невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання. При цьому виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Визначення витрат на проведення виконавчих дій та порядок їх стягнення встановлений ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

13.06.2016 р. на підставі ст.ст. 28, 41 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 3 510,00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 38,92 грн. (Т. І а.с. 243-245).

Спору щодо правильності визначення суми виконавчого збору, як 10% від суми стягнення за виконавчим документом, між відповідачем та відділом ДВС немає.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.03 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, зокрема, що виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово; суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі встановленими Законом строками і був нереальним.

Постановою про відкладення провадження виконавчих дій боржнику надано строк для добровільного виконання рішення до 10.06.2016р.

Боржник з 03.06.2016р. мав ідентифікатор доступу до ЄДРВП, що давало йому можливість слідкувати за ходом виконавчого провадження, йому було відомо про винесення державним виконавцем постанови про відкладення провадження виконавчих дій, що стверджується зверненням до суду із заявою від 10.06.2016р. №373 про розстрочення виконання рішення суду.

Суд не приймає твердження скаржника про неотримання постанов ДВС про відкладення провадження виконавчих дій, стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, накладення арешту, як такі, що спростовуються долученими доказами, а саме: боржником 03.06.2016р. була отримана постанова про відкриття виконавчого провадження, що свідчить про обізнаність про відкриття виконавчого провадження та знаходження на виконанні у ДВС та можливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Суд зауважує, що в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень міститься вся інформація про хід виконавчого провадження, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (Том ІІ а.с. 20-25), ідентифікатор доступу до якого був вказаний в постанові про відкриття виконавчого провадження, що отримана скаржником 03.06.2016р. (Том ІІ а.с. 197).

Крім того, у ч. 1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

На цьому зауважено і у п. 3.19 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Боржник з відповідними заявами до ДВС не звертався, що підтверджено представником боржника у судовому засіданні 26.07.2016р.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

14.06.2016р. винесено постанову про арешт коштів боржника у сумі 38 649,01грн. (в межах суми, яка підлягала стягненню на підставі рішення суду) та скеровано банківським установам для виконання, а сторонам - для відома (Т. І а.с. 246).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Оскільки боржник не виконав наказ в добровільному порядку у строк, встановлений державним виконавцем у постанові про відкладення провадження виконавчих дій, державний виконавець правомірно приступив до примусового виконання рішення суду та відповідно до приписів вказаних норм наклав арешт на кошти боржника.

Суд не приймає доводи боржника, що арешт рахунків порушив нормальне функціонування підприємства, паралізувавши його діяльність, позбавив можливості розрахуватися із контрагентами, виплатити заробітну плату, сплатити податки і збори, як необґрунтовані та зважаючи на те, що арешт був накладений лише в межах суми боргу - 38 649,01грн.

Суд не приймає доводи щодо необхідності зупинення виконавчого провадження з підстав звернення до суду за розстроченням виконання рішення, оскільки відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Тобто, зупинення виконавчого провадження є правом державного виконавця, а не його обовязком, про що зауважено і представником ДВС у судовому засіданні 12.07.2016р.

До того ж, боржник до державного виконавця із заявою про розстрочення не звертався.

Суд не приймає доводи боржника по перерахування коштів 02.06.2016р., оскільки фактичне перерахування не відбулось і кошти були повернуті боржнику на рахунок товариства 03.06.2016р., на чому засвідчено представником боржника в судовому засіданні 26.07.2016р.

П. 3.4 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року №43/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 р. за №388/7709 (редакція від 25.06.2015р.), визначено, що відомості про відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, поновлення виконавчого провадження вносяться до Єдиного реєстру не пізніше наступного робочого дня після винесення відповідних постанов, а про відстрочку або розстрочку виконання рішення - не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідного рішення.

Твердження боржника про несвоєчасне внесення державним виконавцем постанов спростовується інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, де міститься вичерпна інформація щодо ходу виконавчого провадження (Том ІІ а.с. 20-25).

Рішення набрало законної сили 22.03.2016р, наказ суду був виданий 26.04.2016р. (з врахуванням ухвали суду від 21.04.2016р.).

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2016 року, яку боржник отримав 03.06.2016р., вбачається, що позивач із заявою про примусове виконання рішення звернувся до органу ДВС 06.05.2016 року, але боржником були сплачені кошти лише 16.06.2016р. після винесення постанови ДВС про арешт коштів.

Таким чином, в період часу з 03.06.2016 р. боржник мав можливість добровільно виконати рішення, і, таким чином, уникнути нарахування виконавчого збору на підставі приписів п. 3.7.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 №512/5, однак, боржником, ані станом на 03.06.2016 року, ані на час винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.06.2016 року, рішення суду добровільно не було виконано.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Суд вважає за необхідне зазначити, що принцип «res judicata» (принцип обовязковості судового рішення) покладає на боржника обовязок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.

В силу зазначеного правового принципу саме боржник повинний проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, повязаних із невиконанням судового рішення.

У пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Суд, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку, що державним виконавцем виконані вимоги статей 25, 28, 31, 35, 41, 52 Закону України "Про виконавче провадження" щодо стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та арешту коштів, а тому вимоги боржника щодо скасування постанов державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.06.2016р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 13.06.2016р., про арешт коштів боржника від 14.06.2016р. слід відхилити.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 1, 11, 25, 28, 31, 35, 38, 41, 52 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1212 ГПК України, господарський суд, -

ухвалив:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П.Верес" №848 від 24.06.2016р. (вх.№01-49/40/16 від 29.06.2016р.) на дії та постанови державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.06.2016р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 13.06.2016р., про арешт коштів боржника від 14.06.2016р. по справі №903/51/16 відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та відповідно до ч.1 ст.93 ГПК України може бути оскаржена протягом пяти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.

СуддяС.Т.Філатова