Ухвала суду № 59269556, 25.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3983/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження т.в.о. голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Онуфрійчука В.М. №475 від 12.08.2015 р. в частині виключення позивача із пільгової категорії осіб, які мають право на позачергове одержання житла; та зобов'язати відповідача поновити його в пільговій категорії осіб, які мають право на позачергове одержання житла, з моменту виключення, тобто з 12.08.2015 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 травня 2016 року у задоволенні адміністративний позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так, судом установлено, що наказом Генеральної прокуратури України №241ц від 16.02.2007 року ОСОБА_3 призначено прокурором відділу правової допомоги міжнародно-правового управління Генеральної прокуратури України в порядку переведення з прокуратури Полтавської області.

Як вбачається з довідки відділу по обліку та розподілу житлової площі Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації №2900 від 29.09.2008 р., позивач перебуває на квартирному обліку з 25.09.2008 року у складі сім'ї з 1 особи; порядок забезпечення житлом - першочерговий (облікова справа №21787); категорія обліку: працівники прокуратури.

Згідно довідки відділу по обліку та розподілу житлової площі Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації №907 від 13.07.2015 р. ОСОБА_3 перебуває на квартирному обліку з 25.09.2008 року у складі сім'ї з 1 особи; порядок забезпечення житлом - першочерговий (облікова справа №21787); категорія обліку: прокурори і слідчі пр., признач. в іншу місцевість, дата встановлення категорії 13.07.2015 р.

Відповідно до витягу з розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №475 від 12.08.2015 року «Про розгляд заяв громадян та організацій Деснянського району з квартирних питань» внесено зміни в облікові справи громадян, зокрема, облікову справу №21787, вилучено пільгову категорію обліку та зазначено, що порядок забезпечення житлом ОСОБА_3 - за загальною чергою.

22.02.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про скасування вказаного розпорядження та поновлення його на обліку в пільговій категорії, проте, за результатами розгляду його звернення надано відповідь №102-102/В-355-1034 від 10.03.2016 р., в якій зазначено, що посадові особи Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації діяли в межах наданих повноважень, жодним чином не порушуючи житлові права позивача.

Вважаючи розпорядження №475 від 12.08.2015 року в частині виключення його із пільгової категорії осіб, які мають право на позачергове одержання житла протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення.

Колегія суддів не повною мірою погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 7 вказаної правової норми суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 цього Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно частини першої статті 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, розгляд справ здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України лише у разі, якщо за предметом спору та його суб'єктним складом справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Разом із тим, навіть якщо позовні вимоги заявлені до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи, але відповідач у спірних відносинах не здійснював владних управлінських функцій відносного заявника, такий спір не має сукупності ознак справи адміністративної юрисдикції, і не повинен розглядатись і вирішуватись адміністративним судом. При цьому, процесуальним законодавством може бути передбачено інший порядок судового вирішення спорів за участю органу державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб.

В свою чергу, приписи пункту 1 частини 1 статті 15 ЦПК України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства.

Так, у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо).

Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень, як відповідача.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що спір щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 червня 2016 року (справа № 569/19186/14-а (К/800/27259/15)).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Зважаючи на викладене, відносно даного спору адміністративний суд не може вважатись «судом, установленим законом» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення у цій справі підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 203 КАС України установлено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовуються в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.154,195,196,198,203,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 травня 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 27 липня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.