Постанова № 59269538, 25.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/724/16 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю

представника відповідача Христової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа: ОСОБА_5 про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, в якому (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, та ухвали суду від 19.04.2016 про роз'єднання позовних вимог) просила скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області від 17.04.2015 № 16-3/15 та рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11.12.2015 № XI-027/2015 про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого, скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11.12.2015 № XI-027/2015, а в іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного перегляду інші учасники судового розгляду до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 є адвокатом згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.05.2008 НОМЕР_1, виданого Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (далі - КДКА) Чернігівської області.

10.03.2015 року від громадянки ОСОБА_5 на адресу голови КДКА Чернігівської області надійшла скарга на неправомірні дії адвоката ОСОБА_4, в якій остання просила притягнути ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності за невиконання нею своїх професійних обов'язків (а.с.23,24).

Рішенням від 17.04.2015 № 16-3/15 дисциплінарною палатою КДКА Чернігівської області порушено дисциплінарну справу, а 22.05.2015 винесено рішення № 17-2/15, яким притягнуто адвоката ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження (а.с.32-34).

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, 21.06.2015 гр-ка ОСОБА_5 направила до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА) скаргу на рішення дисциплінарної палати КДКА Чернігівської області від 22.05.2015 № 17-2/15, в якій просила це рішення скасувати та ухвалити нове, яким застосувати до адвоката ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю та зобов'язати її добровільно повернути ОСОБА_5 суму сплаченого гонорару у розмірі 3000 грн. (а.с.75-78).

За розглядом зазначеної скарги 11.12.2015 року ВКДКА прийнято рішення № XI-027/2015, яким скаргу ОСОБА_5 задоволено частково: скасовано рішення дисциплінарної палати КДКА Чернігівської області від 22.05.2015 № 17-2/15 та ухвалено нове рішення, яким адвоката ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці (а.с.45-48).

Рішення дисциплінарної палати КДКА Чернігівської області від 17.04.2015 № 16-3/15 про порушення дисциплінарної справи щодо ОСОБА_4 та рішення ВКДКА від 11.12.2015 № XI-027/2015 про притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності є предметом цього позову, оскільки позивачка вважає їх протиправними.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури як суб»єкт владних повноважень, не довела суду правомірність своїх дій і визнав рішення ВКДКА від 11.12.2015р. незаконним та скасував його.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до ст. 2 цього Закону адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.

Частиною 1 статті 50 Закону № 5076-VI визначено, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

В свою чергу, відповідно до ст. 52 Закону № 5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

Пунктом 1 Положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженим установчим з'їздом адвокатів України 17.11.2012 (далі - Положення) передбачено, що Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури - це колегіальний орган, що діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України та є національним органом адвокатського самоврядування, на який Законом № 5076-VI покладено завдання розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Метою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, згідно з Положенням, є забезпечення здійснення адвокатського самоврядування відповідно до вимог Закону № 5076-VI в частині здійснення контролю та сприяння організації діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури регіонів при вирішенні питання кваліфікаційного відбору осіб, які виявили намір здійснювати адвокатську діяльність, та дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», інших законів України, рішень Ради адвокатів України, цього Положення та Регламенту ВКДКА.

У свою чергу, процедура розгляду ВКДКА скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури визначається Регламентом ВКДКА № 78, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 4-5 липня 2014 року (далі - Регламент).

Відповідно до пункту 3.37. цього Регламенту скарга на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури реєструється у ВКДКА та у розумний строк передається члену ВКДКА, із урахуванням пропорційності навантаження на членів комісії та їх спеціалізації, для вивчення, перевірки і підготовки матеріалів до засідання ВКДКА.

Положеннями пункту 3.39. Регламенту передбачено, що ВКДКА протягом десяти днів з дня отримання скарги витребовує матеріали дисциплінарної (кваліфікаційної) справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. ВКДКА забезпечує розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної (кваліфікаційної) справи (п.3.40 Регламенту).

Відповідно до пунктів 3.41. та 3.42. Регламенту, розгляд скарги починається доповіддю члена ВКДКА, якому доручено її попереднє вивчення, перевірка та підготовка. Члени ВКДКА мають право ставити питання доповідачу. Після доповіді члена ВКДКА заслуховуються інші учасники засідання, вивчаються матеріали справи та додатково надані документи. У разі необхідності, ВКДКА може створити комісію для додаткової перевірки обставин справи і перенести слухання скарги на інше засідання.

Згідно з пунктом 3.43. Регламенту, за наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ВКДКА має право:

- залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;

- змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

- скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;

- направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

Водночас, п. 3.14 Регламенту установлено, що учасники засідання мають право бути присутніми на засіданнях ВКДКА; надавати пояснення та відомості, необхідні для прийняття рішення із питання, що розглядається. При цьому, відсутність учасника засідання не перешкоджає розгляду питання, включеного до порядку денного ВКДКА, за виключенням висновку комісії щодо необхідної особистої участі учасників та/або отримання додаткових пояснень в інший спосіб (п.3.15 Регламенту).

Так, відповідно до п.3.2 Регламенту, про місце, день, час та перелік питань порядку денного засідання ВКДКА, члени ВКДКА та інші особи, які мають право брати участь у засіданнях, повідомляються із зазначенням місця, дня та часу проведення засідання, не пізніше як за десять днів до дня його проведення шляхом повідомлення, відправленого засобами поштового зв'язку, кур'єром, або електронною поштою та розміщення інформації на офіційному сайті ВКДКА.

Отже, діючим законодавством чітко визначено, яким, саме, шляхом здійснюється повідомлення осіб, які мають право брати участь у засіданні ВКДКА, про проведення такого засідання.

Відповідно до пунктів 5.1.2. та 5.1.4. Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повідомлялись за 10 днів до проведення засідання ВКДКА про місце, день та час його проведення, зокрема, листом ВКДКА за вих. № 8337 від 26.11.2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією вказаного листа та списку поштових відправлень рекомендованих листів ВКДКА, а також, роздруківкою відстеження пересилань поштових відправлень.

Так, вказане поштове відправлення ВКДКА, адресоване позивачці, повернулось 04.01.2016 року за зворотною адресою відповідача за закінченням встановленого терміну зберігання, через «невручення під час доставки». З огляду на викладене, колегія суддів приймає доводи апелянта, що позивачем вказаний лист не було отримано з незалежних від Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури причин, яка належним чином дотрималась передбачених вимог законодавства з цього питання.

Водночас, надаючи оцінку спірному рішенню ВКДКА, колегія суддів приходить до висновку, що воно відображає всі необхідні відомості щодо вчиненого позивачкою проступку, докази на підтвердження її вини, а також вид дисциплінарної відповідальності застосований за наслідками розгляду справи, тобто рішення є мотивованим, та прийнято з урахуванням усіх наявних пояснень, матеріалів та обставин справи, які були предметом розгляду ВКДКА. Крім того, під час обрання виду дисциплінарного стягнення були враховані усі обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката (щодо притягнення її раніше до дисциплінарної відповідальності) та інші обставини справи.

Так, питання вмотивованості рішення має визначатися в кожному випадку окремо з урахуванням обставин дисциплінарної справи, за результатами розгляду якої прийняте відповідне рішення.

Спірне рішення ВКДКА мотивовано доведеністю факту вчинення дисциплінарного проступку, в ньому наявний логічний зв'язок між мотивувальною та резолютивною частиною, в якій відображено вид дисциплінарної відповідальності, застосований за результатом розгляду скарги, при цьому, під час прийняття рішення враховано обставини вчинення проступку, його наслідки, особу адвоката та інші обставини, а також зазначено, які вимоги Правил адвокатської етики адвокатом ОСОБА_4 дотримані не були..

Крім того, рішення ВКДКА прийнято в межах повноважень, встановлених ч. 5 ст. 52 Закону 5076-VI, а саме, шляхом голосування було прийнято Рішення ВКДКА від 11.12.2015 року, яким рішення ДП КДКА Чернігівської області від 22.05.2015 року про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження скасовано, ухвалено нове рішення, яким позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.

Відтак, оскаржуване рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури прийнято правомірно, вмотивовано, відповідно до вимог чинного законодавства України, у спосіб та в межах наданих повноважень.

При цьому, при вирішенні питання про правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності особи складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 33 Закону №5076-VI, яка визначає загальні умови дисциплінарної відповідальності адвоката, адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Статтею 34 Закону №5076-VI встановлено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: порушення вимог несумісності; порушення присяги адвоката України; порушення правил адвокатської етики; розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.

Передумовою притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього відповідного дисциплінарного стягнення за вчинення ним дисциплінарного проступку передує чотири процесуальні стадії, передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

У свою чергу, за змістом ч. 1 ст. 35 Закону, вчинення адвокатом дисциплінарного проступку може мати своїм наслідком застосування до нього одного з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

При цьому, ч. 2 ст. 31 Закону, визначено перелік підстав, за яких може бути застосовано накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. Такими підставами є, виключно у разі: 1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку; 2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності; 3) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.

Відтак, ключовим моментом при винесенні оскаржуваного рішення ВКДКА стала доведеність факту вчинення адвокатом дисциплінарного проступку і наявність підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, тобто даним рішенням ВКДКА не спростовано порушення, за вчинення яких до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення.

Так, 20.12.2014 року між адвокатом ОСОБА_4 та громадянкою ОСОБА_5 було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1 якого, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на захист інтересів у всіх судах України в усіх справах.

Нормами частини 5 статті 27 Закону 5076-VI, встановлено, що зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги, що передбачено частиною 2 статті 30 Закону 5076-VI.

Як зазначено в рішенні ВКДКА, укладений між адвокатом ОСОБА_4 та скаржницею договір про надання правової допомоги адвокатом від 20.12.2014 року не відповідає вказаним вимогам закону, оскільки, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо в договорі не визначені.

Крім того, 23.02.2015 року адвокат ОСОБА_4 надіслала на ім'я ОСОБА_5 повідомлення № 367-з/2015, яким, із посиланням на статтю 29 Закону 5076-VI, повідомила скаржницю про розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону 5076-VI договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Згідно із додатком від 20.12.2014 року до договору про надання правової допомоги адвокатом, укладеного між скаржницею та адвокатом ОСОБА_4, адвокат має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку відмови клієнта оплатити його послуги. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову ОСОБА_5 оплачувати надані адвокатом послуги.

В свою чергу, нормами частини 1 статті 33 Правил адвокатської етики визначені підстави для дострокового розірвання адвокатом в односторонньому порядку договору про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 2 статті 33 Правил адвокатської етики, у всіх випадках розірвання договору за ініціативою адвоката, він зобов'язаний попередити про це клієнта протягом розумного часу, пояснити йому причини розірвання договору, пересвідчитись, що вони об'єктивно або суб'єктивно, виходячи з позиції, зайнятої клієнтом, не можуть бути усунені, і вжити розумно необхідних заходів для захисту законних інтересів клієнта.

Як установлено судовим рішенням у справі №750/2725/16-ц від 13.04.2016р., яке набрало чинності, договір про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, був розірваний адвокатом ОСОБА_4 за її особистою ініціативою в односторонньому порядку всупереч нормам законодавства та умов укладеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо висновків суду першої інстанції про порушення відповідачем статті 67 Правил адвокатської етики, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, згідно ч. 2 ст. 40 Закону 5076-VI, розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності.

При цьому, метою ВКДКА, згідно з Положенням, є забезпечення здійснення адвокатського самоврядування відповідно до вимог Закону, в частині здійснення контролю та сприяння організації діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури регіонів при вирішенні питання кваліфікаційного відбору осіб, які виявили намір здійснювати адвокатську діяльність, та дисциплінарної відповідальності адвокатів.

У відносинах дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості, згідно ч. 2 ст. 67 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з'їздом адвокатів України 17.11.2012 року. Однак, критерій добросовісності адвоката при наданні ним правової допомоги, в контексті вимог Правил адвокатської етики, зобов'язує останнього, з урахуванням всіх обставин та можливих правових наслідків, використовувати всі надані йому законодавством можливості з метою захисту прав клієнта та належного виконання власних професійних обов'язків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ВКДКА з дотриманням процедури розгляду скарги у відповідності до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» правомірно винесла оскаржуване рішення, яке відображає всі необхідні відомості щодо вчиненого позивачкою проступку, докази на підтвердження її вини, а також вид дисциплінарної відповідальності, застосований за наслідками розгляду справи, тобто рішення є мотивованим, прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України, у спосіб та в межах наданих повноважень, що відповідач і довів суду як передбачено частиною другою статті 71 КАС України, в свою чергу, суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини, що мають значення для справи, і ухвалив рішення з помилковим застосування норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, постанова суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, при цьому, будь-яких порушень, які призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення в частині задоволених позовних вимог ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на безпідставність доводів апелянта щодо втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження ВКДКА.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Водночас, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції скасував неправомірне, на його погляд, рішення суб'єкта владних повноважень, що, в свою чергу, не є втручанням у дискреційні повноваження, а є результатом здійснення правосуддя.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року в частині задоволених позовних вимог - скасувати.

Ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова в повному обсязі складена 27 липня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.