Постанова № 59269531, 25.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3224/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю:

представника позивача Хруленка М.В.

представника відповідача Піддубка Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал", звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 29 жовтня 2012 року №00011272205 та №00011282205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, в той час як представник відповідача проти цього заперечував, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 12 жовтня 2012 року №833/22-05/33804530 (далі - Акт).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №337/94 (далі - Закон №337/94), п.п. 138.2, 1348.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток у загальному розмірі 93 835 181,00 грн., у тому числі за 1, 4 квартали 2010 року, 1, 3, 4 квартали 2011 року та 1 квартал 2012 року.

На підставі висновків акта перевірки, 29 жовтня 2012 року відповідачем прийнято податкові-повідомлення рішення №00011272205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 93 835 181,00 грн. за основним платежем та у розмірі 23 418 614,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №00011282205, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 1676,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, спірні рішення залишені без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог з огляду на те, що податковий орган довів правомірності своїх дій.

Колегія суддів не повною мірою погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 № 2299 (далі - Закон №2299) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд. Компанія з управління активами інституційних інвесторів (далі - компанія з управління активами) - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія). Активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування; інститут спільного інвестування (далі - ІСІ). Кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру ІСІ (далі - реєстр ІСІ). Ведення реєстру ІСІ здійснюється Комісією; діяльність із спільного інвестування - діяльність, яка провадиться в інтересах і за рахунок учасників (акціонерів) ІСІ шляхом емісії цінних паперів ІСІ з метою отримання прибутку від вкладення коштів, залучених від їх розміщення у цінні папери інших емітентів, корпоративні права, нерухомість та інші активи, дозволені законами України та нормативно-правовими актами Комісії;

Пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності (ст. 22 Закон №2299).

Відповідно до ч.ч. 6-7 ст. 23 Закон №2299 бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні.

Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.

Згідно ст. 52 Закон №2299 грошові кошти пайового інвестиційного фонду зараховуються на окремий рахунок компанії з управління активами у банку окремо від власних коштів компанії з управління активами, коштів інших пайових інвестиційних фондів та відповідно до умов договору про обслуговування ІСІ.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.01.2002 N 12 в редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 3 вересня 2009 року N 987 було затверджено Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування.

Відповідно до п.1 розділу II означеного Положення активи ІСІ складаються з грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на поточних та депозитних рахунках, відкритих у банківських установах, банківських металів, об'єктів нерухомості, цінних паперів, визначених Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінних паперів іноземних держав та інших іноземних емітентів, корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, а також інших активів, дозволених законодавством України з урахуванням обмежень, установлених Закон №2299 безпосередньо для конкретних типів та видів інвестиційних фондів.

До складу активів ІСІ входять грошові кошти, цінні папери, банківські метали, корпоративні права, нерухомість, грошові вимоги за реалізовані активи ІСІ та видані позики, інші активи відповідно до вимог законів України.

Зазначені активи формуються (оплачуються) за рахунок коштів спільного інвестування, до яких належать кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-23-1/10 ТОВ «КУА «Опіка-Капітал», що діє в інтересах пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Кепітал Девелопмент Фонд» ПЗНВІФ «Кепітал Девелопмент Фонд», через свого повіреного - ТОВ «Холдинг Груп», продало ТОВ «Баски плюс-2004» цінні папери - облігації іменні прості, без документарні, емітент ТОВ «Баски плюс-2004», кількістю 37 436 штук, загальною номінальною вартістю 374 363 600,00 грн.

Згідно акта виконання зобов'язань від 14 квітня 2010 року ТОВ «КУА «Опіка-Капітал» передало, а ТОВ «Баски плюс-2004» прийняло обумовлені договором цінні папери.

Також, відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-24-1/10 ТОВ «КУА «Опіка-Капітал», що діє в інтересах ПЗНВІФ «Кепітал Девелопмент Фонд», через свого повіреного - ТОВ «Холдинг Груп», купило у ТОВ «Баски плюс-2004» цінні папери - прості векселі, емітентом яких є ТОВ «Укрбудгрупп», кількістю 9 штук, загальною вартістю 374 363 600,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 24 березня 2010 року ТОВ «Баски плюс-2004» передало, а ТОВ «КУА «Опіка-Капітал» прийняло обумовлені договором цінні папери.

14 квітня 2010 року між ТОВ «Баски плюс-2004» та ТОВ «КУА «Опіка-Капітал», яке діє в інтересах ПЗНВІФ «Кепітал Девелопмент Фонд», укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижче вказаних договорів:

а) договір купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-23-1/10, за яким ТОВ «Баски плюс-2004» є боржником, а ТОВ «КУА «Опіка-Капітал» - кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 374 363 600,00 грн.;

б) договір купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-24-1/10, за яким ТОВ «КУА «Опіка-Капітал» є боржником, а ТОВ «Баски плюс-2004» - кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 374 363 600,00 грн.

Вказані вище зобов'язання за договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

Колегія суддів зазначає, що угода між ТОВ «Баски плюс-2004» та ТОВ «КУА «Опіка-Капітал», яке діє в інтересах ПЗНВІФ «Кепітал Девелопмент Фонд» про зарахування зустрічних однорідних вимог є по своїй суті операцією з активами ІСІ, а тому в силу пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включається до складу валового доходу.

Наведене підтверджується Висновком судово-економічної експертизи №143/6735/16-45 від 22.04.2016, призначеної ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 року (а.с.174-194 том 4).

Відповідно до Розрахунку сум, донарахованих ТОВ «КУА «Опіка Капітал» за наслідками документальної планової виїзної перевірки податкових зобов'язань та фінансових санкцій за операціями з активами ІСІ, позивачу збільшено суму грошових зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 93 590 900,00 грн. за основним платежем та у розмірі 23 397 725,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього - 116 988 625,00 грн. (том 3, а.с. 42).

Щодо завищення позивачем валових витрат на загальну суму 1 051 969 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону Закон №337/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону Закон №337/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

За правилами п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, позивач в адміністративному позові зазначає, що факт отримання від контрагентів товарів та послуг підтверджується первинною документацією, а на підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії господарських договорів та актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по відносинам із суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ТОВ «Інвестенергія Плюс», проекти документів (листи до податкового органу та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, картка зразків підпису, заява про реєстрацію змін до проспекту емісії інвестиційних сертифікатів, протокол загальних зборів товариства, графічні роботи, тощо.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача.

Так, відносно послуг у сфері права, наданих суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6, матеріали справи не підтверджують надання послуг з перевірки вимогам законодавства внутрішніх документів замовника, участі у підготовці та укладенні різного роду договорів з іншими особами; надання консультації з правових питань, послуг з інформування про зміни в законодавстві, організації та ведення позовної роботи, характер таких послуг та об'єм, зокрема які документи перевірялись та результати здійсненої перевірки; в підготовці яких договорів та коли приймав участь замовник та характер такої участі; з яких питань проводилось консультування тощо; надані позивачем зразки документів не підтверджують участь виконавця у їх підготовці, оскільки в акті виконаних робіт від 30 червня 2010 року не вказано виконаного об'єму робіт та характеру наданих послуг.

Щодо послуг з розробки фірмового стилю, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, матеріали справи не містять доказів виконання робіт по розробці фірмових бланків, фірмових візиток, конвертів, папок та розробки брендбука, при цьому позивачем не надано жодних пояснень та доказів з приводу використання у господарській діяльності та втілення у життя розробленої ділової документації та дизайну сувенірної продукції; надані позивачем графічні матеріали (зображення жолудя, фотознімок екрану ноутбука, зображення брелка, зображення дерева із жолудями, зображення графіків) не дають можливості встановити зв'язок із господарською діяльністю підприємства та ідентифікувати участь виконавця у їх створенні, оскільки в акті здачі-приймання виконаних робіт від 31 березня 2011 року не вказано об'єкту та характеру послуг з розробки фірмового стилю.

Що стосується інформаційно-консультаційних послуг, наданих ТОВ «Інвестенергія Плюс», позивачем не надано доказів виконання ТОВ «Інвестенергія Плюс» будь-яких послуг, зокрема, із консультування законодавчого регулювання створення та діяльності інститутів спільного інвестування, надання консультацій щодо взаємовідносин із суб'єктами депозитарної системи, неможливо встановити характер та форму наданих консультацій; матеріали справи не підтверджують здійснення виконавцем дій з реєстрації цінних паперів позивача тощо; крім того, акти виконаних робіт не місять інформації про об'єм та характер наданих послуг.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження необхідності укладання договорів страхування ризиків та існування ризиків отримання матеріальних збитків, зокрема копії договору та первинних документів по відносинам з ПрАТ «СК «Саламандра Україна», які є предметом договору страхування; крім того позивачем не доведено, що страховик на момент укладання договору страхування мав ліцензію на страхування фінансових ризиків, та, що страхування ризиків здійснено в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять платіжних доручень або інших доказів на підтвердження сплати таких послуг, а тому неможливо з'ясувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. Таким чином, податкове повідомлення-рішення в частині суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, що не стосуються операцій з активами ІСІ, є обґрунтованим та правомірним.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві №00011272205 від 29 жовтня 2012 року підлягає частковому скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00011282205, яким зменшено суму від»ємного значення, то на його виконання позивачем сплачено 1676,00 грн., у зв»язку з чим у своїх додаткових поясненнях він просить закрити провадження у справі в цій частині, проте, належним чином оформлену заяву про відмову від частини позовних вимог суду не надає (а.с.147-152 том3), тому колегія суддів вважає правильним в цій частині позову також відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, тому постанова суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-Капітал» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-Капітал» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві №00011272205 від 29 жовтня 2012 року в частині суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 93 590 900,00 грн. за основним платежем та розмірі 23 397 725,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Постанова в повному обсязі складена 27 липня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.