Ухвала суду № 59269278, 28.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3403/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Файдюк В.В.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к апелянта Корсунський О.О., Тимчук В.О.

пр-к відповідача Гайдай В.М.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР БЕЗПЕКИ «СЛОВЯНИ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР БЕЗПЕКИ «СЛОВЯНИ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.09.2015 №0008002207 та №0008012207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Центр безпеки "Словяни" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Будсервіс Тайм", ТОВ "Керативкомпані", ТОВ "Будпромтех Плюс" за період з 01.04.2014 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт від 14.09.2015 №428/22-07/33500368 .

В зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем:

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 141 333,0 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у сумі 248 400 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 30.09.2015:

- №0008002207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 211 999 грн. (за основним платежем 141 333 грн., за штрафними (фінансовими/) санкціями 70 666 грн.);

- №0008012207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 310 500 грн. (за основним платежем 248 400 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 62 100 грн).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності реального виконання спірних операцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, між 01 липня 2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Креативкомпані" (Виконавець) укладено Договір № 140702 про надання комплексу послуг з організації охоронної діяльності, за умовами якого Замовник здійснює господарську діяльність з охорони власності згідно Ліцензії МВС України та Договорів надання охоронних послуг. Керуючись положенням Договорів про його право покласти виконання послуг по організації на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення умов договорів, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з організації міроприємств та заходів з метою здійснення Замовником безперешкодної охоронної діяльності та безпосередньо охорони об'єктів власності у відповідності до умов цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік об'єктів власності до яких організується комплекс послуг з організації охоронної діяльності та контролю за нею вказано в додатку № 1 до договору. Оперативні зміни до переліку здійснюються негайно після їх виникнення.

Відповідно до пункту 4.1 Договору за надання передбачених Договором послуг, на підставі Акта виконаних робіт, згідно фактично наданих послуг Замовник перераховує кошти на розрахунковий рахунок Виконавця на протязі 30 (тридцяти) днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Додатком до Договору визначено перелік об'єктів власності до яких організується комплекс послуг з організації охоронної діяльності та контролю.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду першої інстанції копії актів здачі-прийняття робіт, звіти, податкові накладні, платіжні доручення.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Будсевіс Тайм" укладено договір від 01.08.2014 №140806 про надання послуг з організації ремонту та технічного обслуговування системи технічної безпеки, відповідно до якого предметом договору є надання виконавцем на платній основі послуг з організації ремонту та обслуговування системи технічної безпеки на об'єктах замовника. Перелік об'єктів та їх адреси перераховані в додатку №1 до договору.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду першої інстанції копії актів здачі-прийняття робіт, звіти, податкові накладні, платіжні доручення.

Також, між позивачем та ТОВ "Будпромтех Плюс" укладено договір від 01.09.2014 №140905 про надання послуг з організації ремонту та технічного обслуговування системи технічної безпеки, відповідно до якого предметом договору є надання виконавцем на платній основі послуг з організації ремонту та обслуговування системи технічної безпеки на об'єктах замовника. Перелік об'єктів та їх адреси перераховані в додатку №1 до договору.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду першої інстанції копії актів здачі-прийняття робіт, звіти, податкові накладні, платіжні доручення.

Разом з тим, надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять лише загальні назви послуг, відповідно до переліку визначеному у відповідному пункті Договорів, як то, організація ремонту та профілактичного обслуговування систем контролю та управління доступом, засобів охорони, відео спостереження, послуги з організації охоронної діяльності.

Позивачем доказів, які б розкривали зміст отриманих послуг ( із зазначенням найменування робіт (послуг), адреси надання послуг) та надавали можливість встановити фактичне надання таких послуг не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Наданий позивачем на підтвердження використання отриманих відповідно до спірних договорів послуг у власній господарській діяльності договір укладений з АТ «УкрСиббанк» від 01.05.2011 №110501-гп про генеральне забезпечення надання послуг/ виконання робіт з організації охорони об'єктів банку та здійснення контролю за виконанням заходів комплексної безпеки та акти приймання-передачі наданих послуг до вказаного договору, не підтверджують надання саме контрагентами позивача вказаних вище послуг на об'єктах.

Також, колегія суддів не приймає до уваги за необґрунтованістю доводи апелянта щодо встановлення за рішенням суду реальності існування їх контрагентів та здійснення ними господарської діяльності, оскільки із змісту наданих копій судових рішень не вбачається, що в них досліджувалися господарські правовідносини між апелянтом та його контрагентами за період, що перевірявся відповідачем.

Таким чином, позивачем не надано суду достовірних доказів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій між ним та зазначеними вище контрагентами.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що факт реальності виконання господарських зобов'язань за договорами не підтверджується об'єктивними доказами та не просліджується за первісною бухгалтерською документацією.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентами є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР БЕЗПЕКИ «СЛОВЯНИ» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя В.В.Файдюк

Повний текст виготовлено - 28.07.2016.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Файдюк В.В.