Постанова № 59268566, 25.07.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 липня 2016 р. № 820/3056/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 28 квітня 2016 року №0001381303, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Лук'янцев С.О. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області була проведена позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1, в частині отриманих доходів у вигляді анулювання кредитної заборгованості, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.03.2013 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої 11.03.2016 р. був складений акт за № 157/20-27-17-01-13/2126300936, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: ст.163; пп «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 ст. 171.. 179.7 ст. 179 розділу IV Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями - заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2013 рік в сумі 19607,11 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 28.04.2016 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001381303 на загальну суму грошового зобов'язання 24508,89 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

При судовому розгляді встановлено, що ОСОБА_1 мав правовідносини з АТ "Райффайзен банк Аваль" шляхом отримання від останньго кредиту, який в 2013 року позивач повністю погасив суму кредиту та відсотки по ньому. Анульована банком заборгованість представляє собою пеню по кредитному договору, про що свідчить повідомлення банку від 10.06.2014 року № 04-2-0/1296 на адресу податкового органу.

Цей факт не був досліджений головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів фізичних осіб управління доходів і зборів фізичних осіб, інспектором податкової та митної справи 1 рангу Чайковською О.В. та не відображений в акті перевірки.

Разом з тим, головним державним ревізором-інспектором Чайковською О.В. у акті перевірки на сторінці 3 абзац 3 зазначено що згідно зі ст. 14 Податкового кодексу «Додаткові блага - це кошти, матеріальні чи не матеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків прямо передбачених нормами Податкового кодексу».

Згідно підпункту «д» пункту 17 частини 2 статті 164 Податкового кодексу до складу місячного (річного) доходу платника податків включається дохід, який був отриманий цим платником у вигляді додаткових благ, а також у вигляді сум боргу, який був анульований кредитором по його, не пов'язаному з банкротством, самостійному рішенню.

Таким чином, податковий орган дійшов хибного висновку, що сума прощеної (списаної, анульованої) пені по кредитному договору є додатковим благом платника податків, як прощена сума боргу, що підлягає обов'язковому декларуванню та обкладання податком, що суперечить приписам ст. 164 ПКУ зі змінами, чинними з 01.01.2015 року, де прощена пеня за кредитним договором не є додатковим благом, яка підлягає оподаткуванню.

Тим більше, що кредитор належним чином повідомив боржника про анулювання боргу. Ці висновки мали б місце, якби не один суттєвий факт: неустойка (штраф, пеня), нараховані банком позичальнику є способом забезпечення виконання його обов'язків перед банком, але ніяк не доходом і тим більше не додатковим благом, так як на відміну від кредиту та відсотків за його користування, котрі являються платою за отримані кошти від банку, неустойку (штраф, пеню) позичальник від банка не отримує, більш того, банк її має право як стягнути, так і не стягувати.

АТ «Райффайзен банк Аваль» мав би заповнювати форму 1ДФ у відповідності до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року N 49, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2014 р. за N 228/25005, де у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом. Саме таку позицію стосовно того, що відсотки, пені, штрафи, анульовані за рішенням банку не є доходом платника податків в розумінні ПК України.

Окрім того, суд звертає увагу на положення ст. 58 Конституції України, де закріплено, що закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.

В даному випадку відповідач всупереч зазначеному застосував до позивача норму ст. 164 ПКУ, яка на 01.01.2015 року втратила свою чинність, у зв"язку з чим суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,21 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 28 квітня 2016 року №0001381303, прийняте щодо ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь ОСОБА_1 (64604, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,21 (сорок дві тисячі вісімсот дванадцять) грн. 21 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28.07.2016 року.

Суддя Самойлова В.В.