Постанова № 59267841, 14.07.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Житомир справа № 806/777/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шимоновича Р.М., суддів: Гуріна Д.М., Семенюка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Овруцький об'єднаний міський військовий комісаріат Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов'язання прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні йому одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення йому як інваліду 2 групи одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги зазначив, що відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, йому гарантовано право на отримання одноразової грошової допомоги.

Представник позивача позовні вимоги підтримав і просив справу розглянути в порядку письмового провадження, про що подав відповідну письмову заяву.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, на адресу суду направив клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи. Також, на адресу суду направив письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи направив клопотання, в якому просить розглянути справи без його участі за наявними письмовими матеріалами справи.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи подання відповідачем письмових заперечень проти позову, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Міністерства оборони України.

На підставі статті 3 та частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24.09.1982 по 11.11.1984 проходив військову службу, зокрема в період з 05.05.1983 по 11.11.1984 - на території Республіки Афганістан, де в той час велися бойові дії, та приймав участь у бойових діях. У 1984 році отримав осколкові поранення верхньої та нижньої кінцівок, тулуба, ЗЧМТ (контузія).

Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 1309 від 05.07.2012 встановлено, що осколкові поранення верхньої та нижньої кінцівок, тулуба, ЗЧМТ (контузія) підтверджені висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи № 692/Ж від 04.07.2012 та пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Наведене підтверджено витягом з протоколу № 1309 від 05.07.2012 та висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи № 692/Ж від 04.07.2012.

У відповідності до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №732450 від 11.09.2012, позивачу встановлено третю групу інвалідності з 11.09.2012 - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

27.04.2015 медико-соціальною експертною комісією проведено повторний огляд ОСОБА_1. За результатами проведеного огляду позивачу встановлено довічно другу групу інвалідності з 27.04.2015. При цьому вказано, що поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, про що свідчить довідка до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 206227 від 27.04.2015.

24.12.2015 ОСОБА_1 подав до Овруцького ОМВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку із отриманням з 27.04.2015 другої групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Заява разом з приєднаними документами була скерована до Міністерства оборони України.

Як видно із листа Департаменту фінансів Міністерства оброни України від 29.02.2016 № 248/3/6/1082, заявнику встановлено інвалідність понад термін, передбачений підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, що не дає законодавчих підстав для призначення одноразової грошової допомоги.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступних мотивів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

В розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини першої статті 16-2 наведеного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Постанова № 975), яка набрала чинності 24.01.2014.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 6 Постанови № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми (пункт 8 Постанови №975).

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1, в зв'язку із встановленням йому вперше з 11.09.2012 інвалідності 3 групи, одноразову грошову допомогу не отримував. Друга група інвалідності встановлена позивачу з 27.04.2015 довічно.

За наведених обставин, суд вважає, що днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 27.04.2015, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_1 при повторному огляді встановлена 2 група інвалідності.

Суд зазначає, що дія постанови № 975 безумовно поширюється на позивача, оскільки вона набрала чинності з 24.01.2014, а інвалідність 2 групи була встановлена 27.04.2015 під час повторного огляду.

Разом з цим, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що дія даної постанови поширюється тільки на осіб, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2014, так як Постанова № 975 не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014.

Більш того, суд ураховує правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.03.2015 (справа № 21-563-а-14), про те, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Висновки цієї постанови Верховного Суду України, згідно із приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для застосування до спірних правовідносин, що є предметом цього позову.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що позивачем пропущено, визначений законодавством строк для отримання інвалідності та виплати одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби, зважаючи на таке.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинні на момент первинного огляду МСЕК позивача) визначалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм матеріального права, яка була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року та 21 квітня 2015 року (справи № 21-446а14 та № 21-135а15 відповідно).

Так, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ, колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Отже, незважаючи на те, що позивач проходив військову службу у 1983 - 1984 роках він має право на одноразову грошову допомогу і після спливу трьох місяців з дня його звільнення.

У свою чергу, посилання відповідача на те, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін з часу первинного встановлення інвалідності, що не дає підстав для здійснення доплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд також до уваги не приймає, оскільки в даному випадку мова про доплату допомоги не йде. Спір виник щодо виплати одноразової допомоги вперше.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді заяви та документів позивача про нарахування та виплату грошової допомоги відповідач повинен був врахувати Постанову Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

З огляду на викладене, а також ураховуючи те, що позивач як військовослужбовець отримав захворювання та поранення, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.

Таким чином, лист Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи є протиправним, а позов ОСОБА_1 в цій частині - слід задовольнити.

Водночас, щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача прийняти рішення про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги, суд зазначає слідуюче.

Згідно пунктів 12, 13 Постанови № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Поряд з цим суд зауважує, що процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міноборони.

Так, на час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міноборони № 530 від 14.08.2014 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ № 530), зареєстрований у Міністерстві юстиції 20.10.2014 за №1294/26071.

Відповідно до пункту 4.6 Наказу № 530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно пункту 4.8 Наказу № 530, подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (пункт 4.10 Наказу № 530).

Аналізуючи зазначені правові норми суд приходить до переконання, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.

Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивачем разом із заявою подано повний перелік документів, перелічених у Наказі № 530, які військкоматом було надіслано до Міністерства оборони України, для вирішення питання щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги.

Однак відповідач у встановленому порядку зазначені документи не розглянув та не прийняв відповідного рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу, чим допустив порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

У відповідності до пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Ураховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008, постанові Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 справа №К/800/34016/14.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.

Втім, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

За наведених обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення йому як інваліду 2 групи одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.

Натомість, з метою захисту порушених прав позивача, суд, відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1, як інваліду 2 групи з 27.04.2015, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 11, 86, 128, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду 2 групи з 27.04.2015, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1, як інваліду 2 групи з 27.04.2015, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Р.М.Шимонович

Судді: Д.М. Гурін

М.М. Семенюк