Ухвала суду № 59265432, 22.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4479/16

Головуючий у першій інстанції Галич О. П.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Таварткіладзе О.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Лопотана В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про виділ в натурі часток із майна, що є у спільній частковій власності та припинення права на частку у спільному майні, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28.03.2016 року,

встановила:

11.11.2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить розділити спірну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,210 га та виділити в натурі ОСОБА_5, частину площею 0,1398 га, та ОСОБА_3 іншу її частину площею 0,0699 га; припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частину житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, та передати її у власність ОСОБА_5

Свої вимоги мотивувала тим, що їй на праві спільної часткової власності належать: 2/3 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,210 та, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2014 року № 139; 5/6 частин житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.05.2014 року №133 (2/3 частки від 1/2 частини) та свідоцтва про право власності від 07.05.2014 року №130 (1/2 частина); 2/3 частки житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2014 року №136. Іншим співвласником зазначеного вище майна є її донька ОСОБА_3, в відповідних частинах. На сьогоднішній день між ними виникли протиріччя в розпорядженні даним майном. Зазначені вище будинки мають різні адреси, а фактично знаходяться на одній, належній на праві спільної часткової власності, земельній ділянці. Покійний чоловік позивача та батько відповідача, після смерті якого вони прийняли в спадщину зазначене вище майно, розпочав процес поділу зазначеної земельної ділянки, але завершити його за життя не встиг. Позивач з відповідачем не змогли дійти згоди, щодо поділу належного їм майна. На підставі вказаного вимушена звернутись до суду для виділу в натурі часток у спільному майні.

25.06.2015 року ОСОБА_2 надала до суду уточнену позовну заяву (а.с. 79,80) та просила суд: виділити їй в натурі 2/3 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 2/3 частини присадибної ділянки площею 0,210 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, 5/6 частин житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2, виділити ОСОБА_3 в натурі: 1/3 частину житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 1/3 частину присадибної ділянки площею 0,210 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, 1/6 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

06.10.2015 року позивач надала до суду змінену позовну заяву про поділ майна, що є об'єктом права спільної часткової власності у зв'язку з проведеною судовою будівельно-технічною експертизою (а.с. 174,175) та просила припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, визнати за позивачем право власності на 1/6 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28.03.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Припинено право ОСОБА_3 на 1/6 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було доручено проведення судової особі, яка не є спеціалістом державної спеціалізованої експертної установи, не внесена у відповідний реєстр та її висновок носить суперечливий характер, деякі висновки не відповідають дійсності. Крім того зазначила, що районний суд дійшов невірного висновку щодо неподільності житлового будинку та помилково вважав підставою для припинення права власності на частку у спільному майні те, що ОСОБА_3 не проживає у спірному будинку. Також ОСОБА_3 вказує, що судом першої інстанції стягнуто витрати на проведення експертизи у більшому обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про права на спадщину за законом належать: 2/3 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,210 га (а.с. 5); 5/6 частин житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.05.2014 року №133 (2/3 частки від 1/2 частини) та свідоцтва про право власності від 07.05.2014 року №130 (1/2 частина) (а.с. 8,10); 2/3 частки житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2014 року №136. (а.с. 12).

ОСОБА_3 на праві власності належать: 1/3 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,210 та, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2014 року № 139 (а.с. 5); 1/6 частин житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.05.2014 року №133 (2/3 частки від 1/2 частини) та свідоцтва про право власності від 07.05.2014 року №130 (1/2 частина) (а.с. 8,10); 1/3 частки житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2014 року №136 (а.с. 12).

Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що спільне володіння і користування майном є неможливим, спірний будинок не може бути поділений у натурі між співвласниками у відповідності до ідеальних часток кожного з них згідно висновку експертизи, відповідач проживає за іншою адресою зі своєю сім'єю, частка відповідача у спільній власності є незначною, а припинення права власності на вказану частку з відповідною виплатою компенсації не завдасть їй істотної шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із вищезазначеного, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України.

Відповідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.05.2013 року при розгляді справи № 6-37цс13, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Невиконання позивачем цієї умови є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року при розгляді справи №6-68цс14, відповідно до норми статті 365 ЦК України, зокрема пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Окрім цього, п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» передбачає, що в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею. Також, при неможливості виділу частки із спільного майна в натурі або встановлення порядку користування нею, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості майна на час розгляду справи. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

23.04.2015 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області за клопотанням представника позивача по справі була призначена судова експертиза для визначення можливих варіантів розподілу спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,210 га; встановити вартість 1/6 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2; чи можливо виділити в натурі, як окремий об'єкт, 1/6 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2. (а. с. 70-71).

25.06.2015 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області за клопотанням представника позивача про уточнення запитань для експертизи по справі було задоволено та на вирішення експертизи поставлені наступні питання: визначення вартості житлового будинку разом з надвірними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1; визначення вартості присадибної ділянки площею 0,210 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; визначення вартості житлового будинку разом з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; визначення варіантів поділу житлового будинку та присадибної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням того, що доля позивача становить 2/3 частини, а доля відповідача - 1/3 частина, із зазначенням вартості долі кожного із співвласників; визначення варіантів поділу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з урахуванням того, що доля позивача становить 5/6 частин, а доля відповідача - 1/6 частина, із зазначенням вартості долі кожного із співвласників; визначення переліку робіт, необхідних для переобладнання об'єктів нерухомості, із зазначенням їх вартості (а.с. 84-85).

Із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1-97/15 від 12.08.2015 року вбачається, що дійсна (ринкова) вартість оцінюваного будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, складає 562 020 грн. Обчислена вартість не враховує ПДВ. Існуюче планування, склад та лінійні розміри приміщень житлового будинку по АДРЕСА_2 не допускають їх поділу між співвласниками у долях 1/6 і 5/6, із забезпеченням необхідними приміщеннями (житлової кімнати, коридору, кухні і санвузлу). Розташування житлового будинку на земельній ділянці не дає можливість, надалі, шляхом виконання будівельних робіт по реконструкції житлового будинку, змінити технічні характеристики житлового будинку (у бік збільшення), тому житловий будинок поділу не підлягає. Сума грошової компенсації складає: ідеально, співвласникові ОСОБА_3 з долею 1/6, належить - за ринковою вартістю 93 670,00 гривень (а.с. 126).

Згідно з квитанцією № 005257023541 від 23 березня 2016 року ОСОБА_5 внесла на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Одеській області 93 670,00 грн., що дорівнює ринковій вартості 1/6 часток будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 207).

Таким чином, з'ясувавши позиції сторін, дослідивши висновок судової будівельно-технічної експертизи, районним судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст. 365 ЦК України та відповідно до якої право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, за наявності підстав, передбачених пунктами 1-4 частини першої вказаної статті. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом першої інстанції у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 у спірному будинку не проживає, це підтверджується довідкою Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області № 4005 від 03.11.2014 року (а.с. 23) та визнанням вказаної обставини відповідачем, тому відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Крім того, районний суд звернув увагу на те, саме через спірне домоволодінням, яке є спадщиною після померлого ОСОБА_6, між сторонами часто виникають конфлікти та склались неприязні стосунки, які унеможливлюють спільне користування власністю, що підтверджується матеріалами справи та сторонами заперечувалося у судовому засіданні.

Таким чином, судом встановлено, що спірний будинок не є місцем проживання відповідача в силу зазначених обставин, не може бути поділений у натурі між співвласниками у відповідності до ідеальних часток кожного з них згідно висновку експертизи, відповідач проживає за іншою адресою зі своєю сім'єю, частка відповідача у спільній власності є незначною, а припинення права власності на вказану частку з відповідною виплатою компенсації не завдасть їй істотної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції було доручено проведення судової особі, яка не є спеціалістом державної спеціалізованої експертної установи, не внесена у відповідний реєстр спростовуються доказами повноважень судового експерта, які містяться в матеріалах справи (а.с. 194-196).

Посилання ОСОБА_3 на те, що судом першої інстанції стягнуто витрати на проведення експертизи у більшому обсязі спростовуються наявними у матеріалах справи доказами сплати ОСОБА_7 судових витрат за проведення експертизи по справі у сумі 4000,00 грн. (а.с.176) та саме такий розмір зазначених витрат було стягнуто оскаржуваним рішенням.

Колегія суддів звертає увагу ОСОБА_3 на те, що їй належить на праві власності 1/3 частини земельної ділянки та 1/6 частин спірного житлового будинку, тому посилання на помилковість висновків суду про неділимість житлового будинку з урахуванням його «дзеркального» будівництва є невірними та спростовується висновком експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28.03.2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.М.Таварткіладзе

Т.В.Цюра