Рішення № 59259180, 28.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1911/16-ц 28.07.2016 28.07.2016 28.07.2016

Провадження №22-ц/784/1794/16

Категорія 50 Головуючий у першій інстанції: Щербина С.В.

Доповідач апеляційної інстанції: Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання: Гавор В.Б.,

за участю: позивача - ОСОБА_3, відповідачки - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2016 року за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4

про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 25 листопада 2005 року. Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 26 березня 2014 року за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва шлюб між сторонами було розірвано. Після припинення шлюбних стосунків син залишився проживати разом з відповідачкою. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2014 року визначено місце проживання сина з матір'ю ОСОБА_4 Проте, внаслідок конфлікту, який виник між сторонами з приводу спілкування та виховання сина, останній з березня 2015 року проживає з позивачем.

Посилаючись на те, що до цього часу син знаходиться на його утриманні, а відповідачка не надає допомоги на утримання дитини, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12 березня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невірне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги .

Заслухавши суддю-доповідача, прояснення сторін, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач незаконно утримує дитину, а тому відсутні підстави для стягнення аліментів на його користь на утримання дитини.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, на підставі наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з 25 листопада 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

26 березня 2014 року за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва шлюб між сторонами було розірвано.

Після припинення шлюбних стосунків син залишився проживати разом з матір'ю ОСОБА_4 Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2014 року з позивача на користь відповідачки були стягнуті аліменти на утримання сина у розмірі ? частини усіх видів заробітку, доходу, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

15 жовтня 2014 року рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,. разом з матір'ю ОСОБА_4

Отже, зазначені обставини та матеріали справи свідчать про те, що після припинення шлюбних стосунків між сторонами стали виникати конфлікти як з приводу утримання сина, так і з приводу його місцезнаходження з одним із батьків, а також спілкування сина з батьком.

Так, під час одного з таких конфліктів, 12 березня 2015 року, позивач забрав сина від матері та з цього часу малолітній проживає з ним та знаходиться на його утриманні, що не оспорювали сторони в судовому засіданні.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2015 року постановлено відібрати малолітнього ОСОБА_5 від батька ОСОБА_3 та передати його матері ОСОБА_4

Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ відкрито виконавче провадження.

На час розгляду спору у суді, зазначене рішення суду не виконано, та малолітній проживає разом з відповідачем.

Відповідно до ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Як пояснили сторони у судовому засіданні, за час проживання сина з батьком, мати не надавала допомоги на його утримання.

Відповідно до ст. 181 СК України, як батько так мати повинні утримувати своїх дітей.

Проте, відповідачка добровільно не надає допомоги на утримання неповнолітнього сина, який в силу певних обставин проживає з позивачем.

Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 180, 182, 184 СК України, колегія суддів вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 квітня 2016 року ( з моменту звернення до суду) .

Разом з тим, колегія суддів вважає, що аліменти на утримання сина повинні бути стягнуті до часу ухвалення цього рішення, тобто до 28 липня 2016 року, оскільки до цього часу між сторонами остаточно не вирішено спір щодо місяця проживання дитини .

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини, та норми сімейного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення аліментів з матері на користь батька на утримання сина, який проживає разом з батьком та знаходиться на його утриманні.

За такого, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову на підставі вищезазначених обставин.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню 606 грн. 32 коп. судового збору.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Миколаєва, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини усіх видів його заробітку, доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 квітня 2016 року та до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 606 грн. 32 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

І.В. Лівінський