Рішення № 59259103, 25.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/5121/15-ц 25.07.2016 25.07.2016 25.07.2016

Провадження №22-ц/784/1052/16

Справа № 489/5121/15-ц

Провадження №22-ц/784/1052/16 Головуючий першої інстанції: Тихонова Н.С.

Категорія - 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

25 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2016 року за позовом опікуна ОСОБА_4 в інтересах недієздатного сина ОСОБА_5, до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") та Публічного акціонерного товариства "Банк Ренесанс Капітал" (далі - ПАТ "Банк Ренесанс Капітал"), про визнання недійсним кредитного договору,

встановила:

У липні 2015 року опікун ОСОБА_4 в інтересах недієздатного сина ОСОБА_5, пред'явив позов до ПАТ "ПУМБ" та ПАТ "Банк Ренесанс Капітал" про визнання недійсним кредитного договору, який укладено 21 вересня 2013 року між ПАТ "Банк Ренесанс Капітал", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_5, з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України нездатність позичальника розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Позивач посилався на порушення законних прав та інтересів його сина ОСОБА_5, оскільки з дитинства він мав вади психічного розвитку, перебував на обліку в психіатра та невропатолога, останні роки зловживав спиртними напоями, що призвело до повної деградації особистості та прогресування психічних хвороб.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2014 року визнано ОСОБА_5 недієздатним, а його призначено опікуном недієздатного. Позивач зазначав, що 21 вересня 2013 року ОСОБА_5, не усвідомлюючи значення своїх дій та не в змозі керувати ними, уклав з ПАТ "Банк Ренесанс Капітал", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ" кредитний договір, за умовами якого отримав грошові кошти в сумі 17 464 грн. 63 коп. строком на 37 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом.

На думку позивача, невідомі особи скориставшись станом здоров'я його сина, після отримання ним коштів забрали ці гроші собі.

Посилаючись на викладені обставини та вимоги ст. 225 ЦК України, ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним кредитний договір № 85019277491 від 23 вересня 2013 року, укладений між АТ "Банк Ренесанс Капітал" та ОСОБА_5, право вимоги за яким перейшло у власність ПАТ "ПУМБ".

Ухвалою того ж суду від 17 березня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "ПУМБ" про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі ПАТ "ПУМБ", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

-2-

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4, посилаючись на необґрунтованість її доводів, просив в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

Для визначення наявності такого стану особи на момент укладення правочину суд, відповідно до ст. 145 ЦПК України, зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції пославшись на ці вимоги закону виходив з того, що хоча на час укладення кредитного договору ОСОБА_5 ще не був визнаний судом недієздатними, однак згідно висновку судово-психіатричної експертизи не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, та дійшов висновку, що останній не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для вчинення правочину 23 вересня 2013 року.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, вирішуючи спір, районний суд поклав в основу свого рішення висновок судово-психіатричної експертизи від 24 листопада 2015 року за № 542, яким встановлено, що позичальник не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними в момент укладення кредитного договору 23 вересня 2013 року, та визнав недійсним кредитний договір від 23 вересня 2013 року.

Між тим, судом установлено, що 21 вересня 2013 року між ПАТ "Банк Ренесанс Капітал", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 85019277491, за умовами якого останній отримав грошові кошти для придбання товарів (холодильника, телевізора, пральної машини, електром'ясорубки) в сумі 17 464 грн. 63 коп. строком на 37 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с.35-39, 141- 146).

Отже, як встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, спірний кредитний договір укладено 21 вересня 2013 року, а не 23 вересня 2013 року як зазначив суд.

У зв'язку з тим, судом апеляційної інстанції призначено додаткову судово - психіатричну експертизу.

Висновком додаткової судово - психіатричної експертизи від 25 травня 2016 року №218, проведеної Миколаївською обласною психіатричною лікарнею № 1, підтверджується, що ОСОБА_5 виявлено ознаки хронічного стійкого психічного розладу в формі легкої розумової відсталості (помірної дебільності) з емоційно - вольовими, переважно торпедними, порушеннями, ускладненими вираженим розладом особистості і поведінки внаслідок вживання алкоголю (F70.1, F10.71). Ступінь вираження у ОСОБА_5 психічних та поведінкових розладів така, що він не здатен був розуміти значення своїх дій та керувати ними в момент складення кредитного договору 21 вересня 2013 року (а.с.179-184).

При дослідженні експертами використані всі відомості, які містяться у матеріалах справи, в тому числі медична документація як загальних медичних установ, так і спеціалізованих (психіатричних) закладів.

-3-

Висновок містить обґрунтування даних про психічний стан особи та фактів, встановлених при дослідженні об'єктів експертизи. Відповіді на поставлені питання є чіткими та зрозумілими. Іншого не доведено.

Згідно довідки обласної спеціалізованої психіатричної МСЕК ОСОБА_5 визнаний інвалідом ІІІ групи з 05 лютого 2015 року внаслідок загального захворювання (а.с. 26).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2014 року визнано ОСОБА_5 недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено опікуном його батька ОСОБА_4 (а.с.4).

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок експерта від 25 травня 2016 року є належним та допустимим доказом, який має переваги за вищеназваних обставин та має бути покладений в основу судового рішення.

Сукупний аналіз та оцінка викладеного приводить до висновку, що в момент укладення оспорюваної кредитної угоди від 21 вересня 2013 року ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, тому спірний кредитний договір є недійсним, відповідно до вимог ч.1 ст. 225 ЦК України.

Саме по собі посилання ПАТ "ПУМБ" в апеляційній скарзі на те, що дії позичальника в момент укладення кредитного договору носили усвідомлений характер, є необґрунтованими, оскільки зазначене не спростовує висновку судово-психіатричної експертизи про недієздатність позичальника в момент вчинення саме оспорюваного договору.

За таких обставин, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат слід залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України не підлягають стягненню з позивача на користь ПАТ "ПУМБ" судовий збір сплачений останнім в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2016 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та ухвалити в цій частині нове рішення.

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4.

Визнати недійсним кредитний договір № 85019277491 від 21 вересня 2013 року, який укладений між ПАТ "Банк Ренесанс Капітал" та ОСОБА_5.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова