Ухвала суду № 59258071, 21.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/3853/15 Головуючий у 1 інстанції: Янко Б.Я.

Провадження № 22-ц/783/3787/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Крайник Н.П.,

суддів: Мельничук О.Я., Cавуляка Р.В.,

за секретаря Куцика І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 березня 2016 року у справі за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер 264640581 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» («ВіЕйБі Банк») заборгованість за кредитним договором № BLaЖГА00032928 від 10 травня 2011 року в сумі 5 997 грн. 79 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер 264640581 в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду оскаржило ПАТ «ВіЕйБі Банк». Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права в результаті неповного з'ясування обставин справи. Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у позовних вимогах про стягнення пені посилаючись як на підставу на неявку представника банку в судове засідання та на незрозумілість нарахування пені. Стверджує, що суд порушив принцип змагальності сторін, обмежив позивача у доступі до правосуддя та фактично позбавив позивача права на отримання суми штрафу (пені) за несвоєчасне виконання зобовязань в сумі 12229 грн. 49 коп.

Просить рішення суду в частині відмови у стягненні пені в сумі 12229 грн. 49 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення пені.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2011 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № BLаЖГА00032928, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 8000 грн. зі сплатою 15 відсотків за користування кредитом.

Встановлено, що позивач свої зобовязання перед відповідачем виконав, а саме 10.05.2011 року видав ОСОБА_2 кошти в сумі 8 000 грн.

Згідно п.3.3.2 кредитного договору ОСОБА_2 має обовязок щомісячно виконувати свої боргові зобовязання відповідно до Графіку в порядку, передбаченому п 2.5 Загальної частини Договору та не пізніше визначеного п. 2 Спеціальної частини Договору терміну (до 10.05.2014 року) повернути Банку всю суму наданих кредитних коштів, сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії, а також на вимогу Банку сплатити можливу неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до п.4 Спеціальної частини кредитного договору № BLаЖГА00032928 від 10 травня 2011 року, відповідач ОСОБА_2 зобовязувалась вносити щомісячну плату у вигляді комісії за управління кредитом в розмірі 1, 75 % від суми кредиту.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 13.08.2015 року у відповідачки ОСОБА_2 утворилась заборгованість перед позивачем по поверненню кредиту у сумі 3758 грн. 75 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 163 грн. 54 коп., заборгованість за комісією - 2 075 грн. 50 коп. (а.с. 19).

Однак, із поданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що ОСОБА_2 також нараховується заборгованість перед Банком за пропуск платежів у розмірі 22089, 77 грн. (відповідно до розрахунку від 13.08.2015 р.), в наступному - у розмірі 12229, 49 грн. (відповідно до розрахунку від 15.01.2016 р.).

Як вбачається зі змісту кредитного договору, його умовами не передбачено «плату за пропуск платежів».

Задовольняючи позовні вимогибанку, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2 належним чином умов кредитного договору не виконувала та правильно стягнув з неї суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 5997, 79 грн., яка складається із заборгованості по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії.

Також, навівшиу рішеннімотиви, за яких така заборгованість як «плата за пропуск платежів» не підлягає стягненню, районний суд прийшов до вірного висновку, що такий вид стягнення не передбачений кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Крайник Н.П

Судді: Мельничук О.Я.

ОСОБА_3