Ухвала суду № 59255935, 28.07.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/6274/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1350/2016

Головуючий в 1 інстанції Здоровиця О.В.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Жданової В.С., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-банк» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 травня 2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ АК «Правекс-банк» 03 грудня 2015 року звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15.06.2007 року між АКБ «Правекс-банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-банк», та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір № 3809-017\07Р. За вказаним кредитним договором ОСОБА_1 були надані грошові кошти у розмірі 17 551,00 доларів США для придбання автомобіля з кінцевим строком повернення кредиту 15.06.2014 року. Згідно п. 1.2 кредитного договору сплата відсотків за користування кредитом сторонами визначена в розмірі 11,99 річних. Згідно умов договору позичальник зобов'язався щомісяця та у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості та проценти за користування кредитом, але свої зобов'язання належним чином не виконував, тому станом на 19.06.2015 року він має заборгованість в загальному розмірі 25 014,21 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 10 622,00 доларів США, заборгованості за процентами 4 489,72 доларів США, заборгованості по пені за кредитом 6 912,07 доларів США, заборгованості по пені за процентами 2 990,42 доларів США.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання ОСОБА_1, між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №3809-017/07Р від 15.06.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язалася нести солідарну відповідальність перед банком за виконання у повному обсязі зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості в розмірі 15 111,72 доларів США, яка складається із кредитом - 10 622,00 доларів США, заборгованості за процентами - 4 489,72 доларів США, а також стягнути з ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору за подання позову 4 834,80 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 травня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» задоволено частково. Суд стягнув з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, що вникла за період з 03.12.2012 року по 19.06.2015 року, в сумі 6 320,46 доларів США (за курсом НБУ на 19.06.2015 року еквівалентно 134 809,09 грн.), яка складається з заборгованості за кредитом - 3 971,00 доларів США та заборгованості зі сплати відсотків - 2 349,46 доларів США. Суд вирішив питання про судові витрати стягнувши з відповідача 2 253,77 грн. - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На вказане рішення ПАТ КБ «Правекс-Банк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить його змінити в частині стягнення заборгованості та стягнути її у розмірі 15 111,72 доларів США, та відповідно судовий збір - 5 388,33 грн.

Обґрунтовуючи доводи скарги зазначає, що суд дійшов до помилкового висновку про те, що банком був пропущений термін позовної давності в частині вимог, оскільки відповідно до п. 1.2 договору кредит наданий позичальнику строком користування до 15.6.2014 року. Вважає, що банку фактично стало відомо про порушення свого права лише після неповернення відповідачем кредитних коштів у вказаний строк, тому банк звернувся до суду з даним позовом в межах трирічного строку позовної давності - 03.12.2015 року.

Від позивача надійшла заява розглянути справу за відсутності представника банку.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 просили відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід вихилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ КБ «Правекс-Банк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №3809-017/07Р від 15.06.2007 року за умовами якого, банку надав ОСОБА_1 кредит у вигляді грошових коштів у розмірі 17 551 доларів США для придбання автомобіля, з кінцевим строком повернення кредитних коштів до 15.06.2014 року. Процентна ставка 11,99 % річних.

В свою чергу, відповідно до п. 4.4. кредитного договору, позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 209 доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця.

Згідно п. 4.5. кредитного договору, відсотки за користування кредитом позичальник зобов'язався сплачувати щомісяця (за час фактичного користування коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору, зазначеного в п. 1.2. даного договору.

Відповідач не належно виконував взяті на себе зобов'язання, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором. (а. с. 20-22)

Позичальник перестав сплачувати заборгованість за кредитом 31.05.2010 року, а 15.04.2011 року - заборгованість за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 19.06.2015 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 25 014,21 доларів США, яка складається з наступних сум: 10 622,00 доларів США - заборгованість за кредитом; 4 489,72 доларів США - заборгованість за процентами; 6 912,07 доларів США - неустойка (пеня) за кредитом; 2 990,42 доларів США - неустойка (пеня) за процентами.

З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 (поручитель) 15.06.2007 року був укладений договір поруки №3809-017/07Р, за яким поручитель зобов'язався нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором (позивачем) за виконання в повному обсязі зобов'язань позичальником за кредитним договором №3809-017/07Р від 15.06.2007 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умовами договору (пунктами 4.4, 4.5) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Тобто поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

З огляду на вказане та враховуючи правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-116 цс 13 від 06.11.2013 року, суд дійшов висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Враховуючи викладене та ту обставину, що з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками банк звернувся 03 грудня 2015 року (пакет позовної заяви з додатками здано на пошту 03.12.2015 року), суд на підставі заяви відповідачів застосував до даних правовідносин загальну позовну давності та визначив, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за період з 03.12.2012 року по 19.06.2015 року в розмірі 6 320,46 доларів США, з яких: заборгованість зі сплати кредиту - за 19 місяців (з грудня 2012 року по червень 2014 року) в розмірі 3 971,00 доларів США (19 місяців х 209 доларів США); заборгованість зі сплати відсотків - за період з 01.11.2012 року в розмірі 2 349,46 доларів США (4 489,72 доларів США - 2140,26 доларів США, де 4 489,72 доларів США - це заборгованість з відсотків станом на 19.06.2015 року, а 2 140,26 доларів США - заборгованість з відсотків станом на 01.11.2012 року).

З вказаними висновками суду першої інстанції можна погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як встановлено судом, позичальник припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з 31.05.2010 року, а 15.04.2011 року - зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, у той час з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 03.12.2015 року, включивши до позовних вимог всю заборговану суму.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом першої інстанції встановлено, що позичальник повинен був сплачувати кредит щомісяця до 10 числа наступного місяця в розмірі 209 доларів США, а відсотки за користування кредитом - щомісяця у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків.

Пунктом 10.1 кредитного договору встановлена відповідальність за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами щомісячно до 10 числа наступного місяця, а відсотків - кожного місяця до 10 числа, наступного за місяцем нарахування відсотків, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Банку було відомо про те, що позичальник порушує свої зобов'язання, оскільки не вносить щомісячні платежі відповідно до умов кредитного договору (графіка погашення кредиту).

Як визначено в правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у справі № 6-116 цс 13 від 6 листопада 2013 року, відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Тому не можна прийняти до уваги доводи апеляційної скарги банку про те, що ним не був пропущений строк позовної давності щодо частини щомісячних платежів за кредитом та відсоткам у стягненні яких відмовив суд першої інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-банк» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: