Рішення № 59255074, 13.07.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4/16-ц

Провадження № 2/266/205/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого - судді Сараєва І.А.,

за участю секретаря Сологуб Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 26.11.2007 року між ЗАТ "ПУМБ", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ "ПУМБ", та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 5871496, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 19302,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом та зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в порядку та строки, обумовлені кредитним договором, але не пізніше 26.11.2014 року. На забезпечення виконання зобов'язань, 26.11.2007 року між ЗАТ "ПУМБ", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 5872424, за яким відповідачка ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором. Відповідачі не виконали умови договору, у зв'язку з чим станом на 25.11.2015 року утворилась заборгованість у загальній сумі 2347,89 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту 2012,31 доларів США, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 335,58 доларів США. Оскільки в добровільному порядку відповідачі суму заборгованості не сплачують, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом порушених прав.

Представник позивача Дяконова К.І., яка діє на підставі довіреності, до суду надала заяву, якою позовні вимоги підтримала, справу просила розглядати у її відсутність, наполягала на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливим розглянути справу у його відсутність, відповідно до наявних у справі доказів, відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.

Відповідачка ОСОБА_2 до суду надала заяву, якою позовні вимоги не визнала, просила розглядати справу за її відсутності, за участю її представника ОСОБА_4 та надала письмові заперечення проти позову.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, в судове засідання надав заяву про не визнання позовних вимог, з підстав викладених у запереченнях, справу просив розглянути у його відсутність.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 листопада 2007 року між ЗАТ "Перший Український міжнародний банк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ "ПУМБ", та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5871496, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 19302,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом та зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в порядку та строки, обумовлені кредитним договором, але не пізніше 26.11.2014 року (а.с. 7-10).

Також, 26 листопада 2007 року між ЗАТ "Перший Український міжнародний банк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 5872424, за яким остання зобов'язалась відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору (а.с. 13-15).

З розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається що відповідач ОСОБА_1 належним чином та у встановлені договором строки не виконав умови договору, у зв'язку з чим станом на 25.11.2015 року утворилась заборгованість у загальній сумі 2347,89 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту 2012,31 доларів США, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 335,58 доларів США (а.с. 5-6).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.1.ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками,а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Щодо частини позовних вимог про стягнення суми заборгованості в солідарному порядку з поручителя ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржникі поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У той же час Верховний Суд України у постанові від 17 вересня 2014 р. (№6-53цс14) висловив правову позицію, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду, який зобов'язаний привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Зокрема, у постанові зазначено, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Згідно з частиною 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України.

Позивач не звернувся у передбачений законом термін з вимогою до поручителя, що призвело до припинення поруки, внаслідок чого у задоволенні позову до ОСОБА_2, як поручителя слід відмовити.

Враховуючи порушення відповідачем ОСОБА_1 умов договору кредиту та взятих на себе зобов'язань, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у загальному розмірі 2347,89 доларів США.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд приходить до висновку, відповідно до ст. 88 ЦПК України про стягнення судового збору з відповідача ОСОБА_1 у розмірі 1218,00 гривень на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,59,69,88,197,212-215 ЦПК України, ст. ст. 509,549,551,554,611,624,1046,1048,1050,1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829), заборгованість за кредитним договором № 5871496 від 26.11.2007 року, у розмірі 2347 (дві тисячі триста сорок сім) доларів США 89 центів.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829), судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі через Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сараєв І. А.