Постанова № 59254098, 26.07.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13612/16-а

Провадження № 2-а/127/494/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши у скороченому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області про визнання протиправним призупинення пенсійних виплат та зобов'язання їх відновити,

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області про визнання протиправним призупинення пенсійних виплат та зобов'язання їх відновити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 10 липня 2012 року по даний час позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області як пенсіонер по інвалідності 3 групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та отримував пенсію по інвалідності до квітня 2015 року. Однак з 1 квітня 2015 року відповідач припинив виплату пенсії, не повідомивши про це позивача, та не виплачує їх досі. На письмове звернення позивача відповідач надав відповідь № 574/06-30 від 13.05.2016 року, в якій зазначив, що оскільки позивач працюючий суддя, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, який набув чинності 01.04.2015 року, до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внесено зміни про тимчасове призупинення виплат пенсій такій категорії пенсіонерів як позивач. Згодом Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року, який набув чинності 16.01.2016 року до ст. 47 вищевказаного Закону вдруге внесено зміни, у відповідності до яких тимчасово призупинено виплати пенсій такій категорії пенсіонерів як позивач у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

На думку позивача відповідач протиправно призупинив виплату пенсії, чим порушив його конституційне право на соціальний захист.

У зв'язку з викладеним позивач просив суд визнати протиправним призупинення виплат йому пенсії по інвалідності та зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області їх відновити з часу їхнього призупинення. Крім того, на підставі п.4 ч. 1 ст.163 та ст.267 КАС України просив зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області надати звіт про виконання судового рішення протягом двох тижнів з дня набрання ним законної сили.

Ухвалою суду від 01.07.2016 року по справі відкрито провадження в порядку скороченого провадження.

21.07.2016 року до суду від Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області надійшло письмове заперечення проти позову, в якому зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Управлінні з 10.07.2012 року та отримував пенсію по інвалідності третьої групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На даний час ОСОБА_1 працює на посаді судді Апеляційного суду Вінницької області. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у період з 1 квітня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» пенсія призначена відповідно до цієї статті не виплачується. Таким чином, законодавчо встановлено заборону виплати з 01.04.2015 року пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-ІV особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі суддями, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З 01 січня 2016 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 року, відповідно до п. 22 якого, у статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» зазначено, що тимчасово, у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Дана норма Закону є чинною, та не визнана Конституційним Судом України неконституційною, а тому підлягає до обовязкового виконання та застосування усіма органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами на території України. На підставі викладеного виплата пенсії по 3-й групі інвалідності позивачеві не здійснюється..

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 23 травня 2013 року ОСОБА_1 обрано на посаду судді Апеляційного суду Вінницької області, де він і працює на даний час.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області з 10.07.2012 року та отримував пенсію по інвалідності третьої групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 1 квітня 2015 року Управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області припинило виплату пенсії позивачу. На письмове звернення позивача щодо припинення виплати пенсії відповідач надав письмову відповідь від 13.05.2016 року за № 574/06-30, в якій зазначено, що оскільки позивач працюючий суддя, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, який набув чинності 01.04.2015 року, до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було внесено зміни про тимчасове призупинення виплат пенсій такій категорії пенсіонерів як позивач. Згодом Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року, який набув чинності 16.01.2016 року до ст. 47 вищевказаного Закону вдруге було внесено зміни, у відповідності до яких тимчасово призупинено виплати пенсій такій категорії пенсіонерів як позивач у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 1 ст.47 даного Закону (зі змінами, внесеними Законом № 213, що набрали чинності з 01.04.2015 року) передбачено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

При цьому, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 213 встановлено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

З 01 січня 2016 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 року, відповідно до якого у ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» абзаци другий і третій викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

Отже, вищевказаними законодавчими актами встановлено заборону виплати з 01.04.2015 року по 31.12.2016 року пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі і на посадах суддів. При цьому, підставою для припинення виплати пенсії є саме факт роботи особи на посаді, яка дає право на призначення спеціальних пенсій відповідно до зазначених вище законів.

Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Враховуючи позицію Європейського Суду, висновки Конституційного Суду України та беручи до уваги, що ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із внесеними змінами, не визнана неконституційною, позивач не є інвалідом І, ІІ групи, інвалідом війни ІІІ групи, учасником бойовий дій, а обіймає посаду, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», відповідач тимчасово припинив виплату пенсії ОСОБА_1, керуючись саме чинною нормою законодавства, тому доводи позивача про те, що припинення виплати пенсії є незаконним не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, тимчасово призупинивши виплату пенсії позивачу з 1 квітня 2015 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним пенсійним законодавством України.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючисьКонституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 4, 6-12, 71, 159-163, 183-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області про визнання протиправним призупинення пенсійних виплат та зобов'язання їх відновити -відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Відповідно до ч. 8ст. 183-2 КАС Українипостанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Згідно зіст. 186 КАС Україниапеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом ч. 3ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: