Рішення № 5925393, 25.12.2007, Краматорський міський суд Донецької області

Справа №2-7718/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2007 року

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Ткачової С. М. ,

при секретарі Аксеніній В.М. , за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства "Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2007 року позивач звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Представник відповідача позов визнав частково.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав й обгрунтує свої позовні вимоги тим, що згідно наказу № 361 від 28.08.1996 року позивач був прийнятий на роботу до відповідача прибиральником гарячого металу, в зв"язку з затримками у виплаті заробітної плати згідно наказу № 397 від 06.10.2003 року він звільнився за власним бажанням за ст. 38 КзПП України, не отримавши компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 215, 56 грн. Згідно наказу № 409 від 13.09.2006 року позивач був знову прийнятий на роботу до відповідача на посаду слюсаря-ремонтника, згідно наказу № 421 від 06.07.2007 року він звільнився за власним бажанням за ст. 38 КзПП України у зв"язку з тим, що відповідач не виконував законодавство про працю. На день звільнення відповідач не виплатив йому належних при звільненні сум у розмірі 718, 17 грн., яку попросив стягнути з відповідача на користь позивача разом з компенсацією за затримку розрахунку в сумі 215, 56 грн. Крім того просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку та моральну шкоду у сумі 500 грн. Моральну шкоду обґрунтував тим, що позивач звільнився з провини відповідача, який порушував законодавство про працю, при звільненні з ним не розрахувався. В зв'язку з невиплатою заробітної плати відповідач поставив позивача у важке матеріальне становище, він повинен був докладати додаткових зусиль для організацій свого життя, придбання продуктів харчування, одежі та сплати комунальних послуг. У позивача та його сім'ї порушилися нормальні життєві зв'язки, в зв'язку з чим вони зазнали душевних страждань.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, суду надав письмові заперечення та попросив суд розглянути справу у його відсутність.

У судовому засіданні встановлено, що наказом № 361 від 28.08.1996 року позивач був прийнятий на роботу до відповідача прибиральником гарячого металу, згідно наказу № 397 від 06.10.2003 року він звільнився за власним бажанням за ст. 38 КзПП України (а.с. 5-6).

Згідно наказу № 409 від 13.09.2006 року позивач був знову прийнятий на роботу до відповідача на посаду слюсаря-ремонтника, згідно наказу № 421 від 06.07.2007 року він звільнився за власним бажанням за ст. 38 КзПП України (а.с. 25-26).

Згідно довідки ВАТ "КМЗ ім. Куйбишева" заборгованість відповідача перед позивачем на день звільнення склала 718, 17 грн. та компенсація - 215, 56 грн. (а.с. 22-23).

Як вбачається з довідки відповідача середній денний заробіток позивача складає 39 грн. 71 коп. (а.с. 24).

Згідно до письмових заперечень представника відповідача, останній згоден з заборгованістю по заробітній платі позивача з урахуванням компенсації у сумі 933 грн. 73 коп. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не визнає, посилаючись на п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.99 року № 13. Не визнає й суму моральної шкоди, як таку, що не підтверджена у судовому

засіданні позивачем. Крім того, посилаючись на ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказує на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральна шкода не підлягають стягненню у зв"язку з порушенням провадження у справі про банкрутство підприємства (а.с. 20-21).

Заслухавши представника позивача, проаналізувавши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Правовідносини по даному позову регулюються Кодексом законів про працю.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій частині строк виплатити не оспорювань ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно до ст. . 38 ч.3 КзПП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно до ст. 44 КзПП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору з цих підстав/ ст. .38/ у розмірі передбаченому колективним договором , але не менше тримісячного середнього заробітку.

Враховуючи, що у судовому засіданні встановлено, що на момент звільнення відповідач заборгував позивачу належну йому заробітну плату, суд дійшов до висновку, що відповідачем порушені вимоги ст. 116 КЗпП України при звільненні позивача, тобто на день звільнення, відповідач не виплатив всіх сум, що належали ОСОБА_2. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості по заробітній платі.

Обговорюючи питання про розмір заборгованості, яка належить стягненню з відповідача на день розгляду справи у суді, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації в сумі 933, 73 грн.

Суд також дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день розгляду справи у суді.

Як вбачається з довідки відповідача середній заробіток позивача за годину склав 5, 84 грн. з розрахунку: сума заробітку позивача за травень і червень 2007 року склала 1407, 16 грн. поділити на кол. годин за цей термін, тобто на 250 годин = 5 грн.84 коп

Середній заробіток за день склав: 5 грн.84 коп. х 8 годин = 46 грн.72 коп.-7грн.01 коп./сплата прибуткового податку з громадян у розмірі 15 відсотків/ = 39 грн.71 коп.

Таким чином відповідач розрахував середньоденний заробіток позивача, згідно до ПКМ України № 100 з урахуванням податку на доход фізичної особи.

Суд вважає, що для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку з позивачем необхідно врахувати середню денну заробітну плату у розмірі - 46 грн.72 коп., яка була розрахована відповідачем згідно ПКМ України № 100, /а.с. 4/, без урахування податку, оскільки згідно п.6. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року № 13, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов"язком роботодавця та працівника, зазначена сума повинна бути нарахована без утримання податку і інших обов"язкових платежів.

Розраховуючи середній заробіток за час затримки розрахунку, позивач розрахував кол. змін, за термін з дня звільнення позивача й по час розгляду справи у суді, але ж суду доказів про роботу позивача позмінно не надав. Позивач у судовому засіданні вказав на те, що працював по 8 годин на день з двома вихідними. З урахування ст. . 60 ЦПК України, згідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, суд бере до уваги пояснення позивача про той факт, що він працював щоденно по 8 годин з двома вихідними на тиждень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 07.07.2007 року по 25.12.2007 у розмірі, виходячи з розрахунку:

- середня денна заробітна плата позивача -46 грн.72 коп.

· кол. днів з 07.07.07 по 24.12.07 - 120 дня

середній заробіток з 07.07.07 по 25.12.07 склав 5606 грн.40 коп. / 46грн. 72 коп. х120 /.

Вимога позивача про виплату середньої заробітної плати за час затримки розрахунку з 07.10.2003 року не підлягає задоволенню на підставі того, що відповідач з 07.10.2003 року не виплатив компенсацію за затримку виплати заробітної плати в розмірі 215, 56 грн., а згідно Постанови КМУ № 100 компенсація за затримку виплати заробітної плати не входить в склад середньої заробітної плати.

Відповідно до ст. . 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль, для організації свого життя.

Позивач попросив суд стягнути з відповідача на його користь суму моральної шкоди у розмірі 500грн.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, їх тривалість, факт відновлення судом порушених прав позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що у вимогах позивача про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити.

Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача в обґрунтування часткових заперечень проти позову у частині невизнання суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2, з посиланням на п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.99 року № 13., як такі, що суперечать вказаній Постанові. Бо у п.6 вказаної Постанови йдеться про розмір заробітної плати за працю на підставі договору. Розмір заробітної плати не оскаржується позивачем і не є предметом даного спору.

Суд також не бере до уваги й обґрунтування заперечень представника відповідача з посиланням на ст. . 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральна шкода не підлягають стягненню у зв"язку з порушенням провадження у справі про банкрутство підприємства, бо згідно роз"ясненню в п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці ", відповідно до правил гл. ХУ КЗпП порушення справи про банкрутство юридичної особи не позбавляє її працівника права звернутися із заявою до суду про розгляд трудового спору. Введений ухвалою арбітражного суду про порушення провадження по справі про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно зі ст. . 12 Закону від 14 травня 1992 року № 2343-ХП" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширюються на виплату заробітної плати.

Враховуючи диспозицію ст. . 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню і з відповідача на його користь необхідно стягнути:

- заборгованість по заробітній платі у тому числі і компенсація у сумі - 933 грн. 73 коп.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з по - 5606 грн.40 коп.

У останній частині позову - відмовити.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст. 88 ЦПК України, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь Держави необхідно стягнути витрати на інформаційно технічне забезпечення у сумі 30 грн., та судовий збір в доход місцевого бюджету у сумі 51 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-214 ЦПК України, ст. ст. 44, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства "Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева" (р/р 26001301510174 в Промінвестбанку України в м. Краматорську, Код ОКПО 00191187, МФО 334141) на користь ОСОБА_2:

·заборгованість по заробітній платі у тому числі і компенсація у сумі - 933 грн. 73 коп.;

середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з по - 5606 грн. 40 коп. У останній частині позову - відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева" (р/р 26001301510174 в Промінвестбанку України в м. Краматорську, Код ОКПО 00191187, МФО 334141) - на користь держави витрати на інформаційно технічне забезпечення у сумі 30 грн. та в доход місцевого бюджету судовий збір у сумі 51 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через суд м. Краматорська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів від дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів через суд м. Краматорська.