Рішення № 59250793, 26.07.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/6657/16-ц

№ провадження 2/646/1428/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.16 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі : головуючого - Сорока О.П., за участю секретаря Кравчук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення зобовязань,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення зобовязань за розпискою від 26.06.2012р., оскільки грошових коштів у розмірі 200000 грн. ОСОБА_1 від ОСОБА_2 не отримував.

Позивач в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача надав заяву про відкладення розгляду справи, у звязку із занятістю у іншій справі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки судовими рішеннями підтверджено факт отримання коштів ОСОБА_1, та навіть стягнуто сума боргу. Крім того, представник відповідача просив застосувати строк позовної давності 3 роки.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 21.01.2015р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21.06.2016р., встановлено, що 26.06.2012р. ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 позику у сумі 200000грн., яку не повернув. В звязку з чим, вказаним судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200000 грн.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19.11.2015р. позов Морус а І.В. задоволено, визнано розписку від 26.02.2012р. недійсною. Однак зазначене рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10.03.2016р., яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у визнанні розписки від 26.06.2012р. недійсною.

Постановляючи зазначені рішення суди виходили з того, що у відповідності зі ст..ст.1046, 1047 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, на виконання якого ОСОБА_1 отримав 200000 грн. Відповідно ст..1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що вищенаведеними судовими рішенням встановлено факт отримання ОСОБА_1 200000 грн. по розписці від 26.06.2012р., суд вважає його позовну заяву недоведеною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 61, 88, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст.1046,1047,1049 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення зобовязань залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Сорока О.П.