Ухвала суду № 59248470, 26.07.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 426/5977/15-ц

Провадження № 22ц/782/593/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Романченка В.О.

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 30 червня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а :

13.11.2015 року позивач звернулась до Сватівського районного суду Луганської області із позовом до ОСОБА_3, в якому просила стягнути з останнього аліменти щомісячно у розмірі ? частки усіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на її користь на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову посилалася на те, що відповідач як батько малолітньої доньки, яка проживає із позивачкою і знаходиться на її утриманні, з жовтня 2015 року не забезпечує дитину матеріально і не бажає добровільно виконувати свого батьківського обовязку щодо утримання дитини.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 30 червня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 листопада 2015 року і до повноліття дитини. Також з ОСОБА_3 було стягнуто судовий збір у розмірі 551 грн.20 коп. У іншій частині позовні вимоги були залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач просив змінити рішення як необґрунтоване та стягнути на її користь аліменти у розмірі ? частки від доходу відповідача, вважаючи що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 303 ЦПК Україниапеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 квітня 2012 року (а.с. 4), від якого мають малолітню дитину доньку ОСОБА_4, 29 вересня 2012 року (а.с. 5). Батьком дитини записаний відповідач, який є інвалідом 1 групи (а.с. 14).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог з нормативної точки зору та їх доведеності в суді належними доказами.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду, оскільки вони повністю відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права і процесуального права. Всі докази, надані сторонами, були досліджені і оцінені в їх сукупності відповідно до вимогст. 212 ЦПК України.

Відповідно дост. 180 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів - є одним із способів виконання батьками обов'язку щодо утримання дитини, передбаченим ст. 181 СК України.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1ст. 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Суд першої інстанції виконав вимоги закону та врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», що вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір аліментів як на утримання малолітньої дитини як 1/6 частини всіх видів заробітку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, судом вірно взято до уваги, що відповідач є інвалідом 1 групи за загальним захворюванням опорно-рухового апарата та його єдиним доходом є пенсія у розмірі 1425,60 грн. (а.с. 69).

Довід апеляційної скарги про неврахування судом пунктів 1 і 2 ст. 3 Конвенції про права дитини щодо першочергової уваги якнайкращому забезпеченню інтересів дитини і забезпечення дитині такого захисту і піклування, які необхідні для її благополуччя, є помилковим, оскільки обовязок такого захисту та піклування покладається законом на обох батьків.

Матеріали справи містять відомості про доходи позивачки, середньомісячний заробіток якої становить понад 2100 грн. (а.с. 95).

Таким чином, враховуючи частку, яка приходиться на дитину сторін з урахуванням обовязку обох батьків утримувати її і яка становить близько 1050 грн. на місяць, і залишенням в розпорядженні відповідача залишку пенсії у розмірі 1070 грн. на місяць, з урахуванням особливих потреб відповідача як інваліда у санаторно-курортному лікуванні згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда (а.с. 70-71), довід апеляційної скарги про порушення судом права дитини на достатній життєвий рівень та на утримання батьками, спростовується наведеним.

Визначена судом частка доходу відповідача, яка підлягає утриманню з його заробітку (доходу) у вигляді аліментів, повністю відповідає особливостям обмеженої життєдіяльності відповідача, який є обмеженим у пересуванні, трудовій діяльності, професійному навчанні та здобутті освіти відповідно до висновків МСЕК (а.с. 70-71).

Як не заслуговує на увагу і твердження апеляційної скарги про безпідставне покладення на позивача судом обовязку утримувати дитини в більшій мірі, ніж на відповідача, з огляду на рівність їхнього доходу, оскільки відповідно до ч. 1ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Матеріали справи містять відомості про щомісячний дохід позивача у розмірі 1425 грн., а позивача 2100 грн., що не є рівними, як стверджує позивач.

Щодо порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і тривалості судового розгляду справи, то судова колегія констатує порушення судом строків розгляду справи, визначених ч. 1 ст. 157 ЦПК України. Вказане мало місце як внаслідок проведення за зустрічним позовом відповідача ОСОБА_3 про оспорювання батьківства судово-медичної експертизи, для чого провадження у справі зупинялося на 3 місяці і 23 дня, а також внаслідок того, що двічі розгляд справи було відкладено за заявою сторони самого позивача. Зазначене порушення норм процесуального права не може бути усунутим на стадії апеляційного розгляду справи. Проте, воно не призвело до невірного вирішення судом спору по суті.

Довід апеляційної скарги про невідповідність рішення суду вимогам ст. 215 ЦПК України як такого, що не містить імен представників сторін у справі, а також порядку його оскарження також не спростовує правильних висновків суду про часткове задоволення позову і не порушує права осіб, що брали участь у справі, на апеляційне оскарження. Порядок набрання рішенням суду законної сили витікає зі змісту резолютивної частини про те, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Посилання на відсутність у рішенні мотивів, з яких суд вважає, що відповідач так забезпечує дитину, що їй достатньо аліментів у розмірі 1/6 частини від доходу відповідача, чи були порушені права дитини на достатній життєвий рівень та на утримання батьками, є помилковим, оскільки підставою для звернення позивача до суду стало саме небажання відповідача утримувати свою дитину, і судом наведені обставини, з урахуванням яких визначена частка 1/6 інвалідність першої групи і потреба в реабілітації.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимогст. 308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий

Судді: