Рішення № 59247588, 27.07.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1723/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Потапенко В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2016 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого-судді Потапенка В.І.

суддів Черненко В.В., Чорнобривець О.С.

секретар Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.06.2016 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА :

21.04.2015 року ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та остаточно просила визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири будинку №4 по вул. Гагаріна в сел. Олександрівка Олександрівського району Кіровоградської області , а за відповідачем визнати право власності на 1/3 частину квартири.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.06.2016 року позов - задоволено частково.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та розділено її між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, визначивши кожному з них по 1/2 частині квартири.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 54021 гривню 64 копійки - грошової компенсації вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Виділено в натурі та визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5180 гривень 40 копійок в рахунок понесених судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.06.2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду , обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог , з підстав , передбачених ст. 309 ЦПК України.

Частково задовольняючи позов , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки спірна квартира придбана сторонами під час перебування у шлюбі , їх частки у спільній сумісній власності є рівними. Також суд зазначив, що позивач має змогу сплатити відповідачу за його згодою компенсацію за його Ѕ частку спірної квартири і нею внесено на депозитний рахунок кошти. Також суд дійшов висновку , що позивач не надав доказів , які б свідчили про необхідність відступу засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності.

Про те , погодитися з висновком суду першої інстанції неможливо виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Як вбачається із позовної заяви , ОСОБА_2 просила визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 та розподілити її , виділивши їй у власність 2/3 частини квартири , а відповідачу 1/3 частину квартири. ( ас. 6-10) Вимоги щодо розподілу іншого майна за заявою позивачки судом залишено без розгляду.( 183-184) Таким чином , суд першої інстанції розглядаючи справу вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимоги щодо припинення права власності відповідача на Ѕ частину квартири позивач не заявляла і згоди на стягнення з неї грошової компенсації не давала. Апеляційним судом встановлено, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі з 15 січня 2000 року, що підтверджено копією Свідоцтва про одруження (а.с.16). Шлюб між ними розірвано,згідно рішення суду,; 06 жовтня 2014 року (а.с.18). Вони мають сина ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).

Спірна квартира придбана 03 жовтня 2006 року згідно договору купівлі-продажу , зареєстрованого в реєстрі за №1107, покупцем якої зазначено ОСОБА_3 (а.с. 29, 30). Право власності відповідача на квартиру було зареєстровано 03 жовтня 2006 року за реєстровим №40 (а.с.28).

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2014 року - шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.18).

Як встановлено судом першої інстанції і сторонами не оспорюється, спірну квартиру сторони придбали за кредитні кошти у сумі 27000.00 грн. Кредит було оформлено на відповідача , протягом 1 року вони самостійно сплачували кошти на погашення кредиту, сплативши при цьому близько 5000.00 грн.. З письмової розписки вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5, яка є її бабою, в борг гроші в сумі 35.000 грн. для погашення кредиту (ас. 37, 100). Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1797,1798 від 08.04.2016 року вартість спірної квартири становить 108043 грн. 28 коп. та її розділ в натурі, відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки»,не можливий(а.с.140-151)

Згідно акту від 18.04.2016 року син сторін Ігор , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із матірю ОСОБА_2 ( ас. 167) Відповідно до довідки Управління Державної пенітерціальної служби України в Кіровоградській області № 14/102-Д від 22.10.20154 року з грошового утримання ОСОБА_3 утримані аліменти за 2 місяці у сумі 1163,76 грн. ( ас. 34) З листа Управління Державної пенітерціальної служби України в Кіровоградській області № 4/1775 від 18.04.2016 року встановлено, що ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади за власним бажанням ( ас. 160) З встановлених обставин справи вбачається, що спірні правовідносини врегульовано ст. 60,61,69,70,71 СК України.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Як встановлено апеляційним судом , спірна квартира була придбана сторонами під час перебування у шлюбі , але за кредитні кошти , які не мають статусу спільної сумісної власності подружжя. Сторони у суді першої інстанції підтвердили , що спільно ними було сплачено на погашення кредиту близько 5000.00 грн,. Також встановлено, що залишок кредиту було сплачено за рахунок коштів , які особисто взяла у борг у своєї бабусі позивач ОСОБА_2 Доказів того , що відповідач ОСОБА_3 повернув половину одержаних у борг коштів матеріали справи не містять і про ці обставини ним не було зазначено у суді першої інстанції. Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Як встановлено апеляційним судом та підтверджено матеріалами справи , син сторін Ігор , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із матірю ОСОБА_2 З відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти за 2 місяці , розмір яких є недостатнім для забезпечення достатнього фізичного, духовного розвитку та лікування сина. Крім цього встановлено , що відповідач звільнився з займаної посади за власним бажанням і доказів того, що він сплачує аліменти на утримання сина , відповідач не надав. Зазначені обставини свідчать про наявність правових підстав для застосування ч.3 ст. 70 СК України та відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спільного сумісного майна подружжя. Виходячи з вище наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Керуючись ст. 60,61, 69,70,71 СК України, ст. 303, п.2 ч. 1 ст. 307, п.3, 4 ст. 309, ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.06.2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити. Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя. У порядку розподілу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1. У порядку розподілу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину квартиру АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6824 гривни 24 копійки понесених судових витрат у суді першої та апеляційної інстанції

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий-суддя:

Судді: