Постанова № 59245421, 26.07.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/2464/16-п Головуючий у 1-й інст. Лешко С. М.

Категорія ч.1 ст. 173-2 КУпАП Доповідач Бережна С. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області ОСОБА_1, за участю правопорушника ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 Шарапутдінова на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2016 року щодо нього за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2016 року визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосовано щодо нього стягнення у виді адміністративного арешту строком на 7 (сім) діб.

Адмінарешт постановлено відраховувати з моменту затримання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в прибуток держави судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок.

Згідно постанови суду, вчинене ОСОБА_2 правопорушення полягало в тому, що 15.04.2016р. за місцем свого проживання по вул.Маяковського, 6.4, кв.15, в м.Коростень, без поважних причин погрожував фізичною розправою своїй матері ОСОБА_3, виражався на її адресу словами нецензурної лайки, чим завдав останній моральних страждань і болю психічного характеру, тобто вчинив насильство в сім'ї.

Такими своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

На прийняте судом рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати. Посилається на те, що постанова суду винесена з грубим порушенням чинного законодавства, що призвело до порушень його процесуальних прав. Вказує, що повісток від суду він не отримував. Про те, що він притягується до адмінвідповідальності дізнався, коли отримав копію постанови суду. Стверджує, що ніколи не ображав своєї матері та не погрожував їй фізичною розправою, що доводиться також пояснювальною запискою його матері, доданої до його апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, правопорушника, який підтримав свою апеляційну скаргу та додатково пояснив, що дійсно сварився з матірю, однак розправою не погрожував, і дійсно було викликано поліцію, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.280 КУпАП що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону в повній мірі не дотримався.

Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЖИ № 020139 від 15.04.2016 року, висновком за заявою ОСОБА_3 про вчинення щодо неї кримінальних правопорушень від 18.04.2016 року, рапортом чергового інспектора від 15.04.2016 року про надходження повідомлення від гр. ОСОБА_4 про те, що гр.ОСОБА_2 вчиняє відносно своєї матері ОСОБА_3, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 15.04.2016 року, поясненнями ОСОБА_3, поясненнями ОСОБА_4, поясненнями ОСОБА_2, рапортом інспектора поліції ОСОБА_5 від 18.04.2016 року. (а.с. 1-11).

Твердження апелянта про те, що він ніколи не погрожував матері фізичною розправою, спростовуються матеріалами справи, поясненнями потерпілої, свідків, та його поясненнями.

Пояснювальну записку ОСОБА_3, додану до апеляційної скарги правопорушника ОСОБА_2 про те, що її син не вчиняв щодо неї фізичних погроз та про необхідність призначення щодо нього більш мякого стягнення суд не приймає до уваги, оскільки зазначена записка ніким не завірена, ідентифікувати підпис ОСОБА_3 в ній суд апеляційної інстанції не уповноважений, сама потерпіла в судове засідання не зявилася. Таким чином усунути розбіжності, зазначені в її поясненнях, наданих працівникам поліції, і в даній пояснювальній записці, суд апеляційної інстанції можливості позбавлений.

Доводи правопорушника про те, що під час розгляду справи щодо нього було грубо порушено його процесуальні права, оскільки він не був присутнім під час розгляду справи в суді, є безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 неодноразово викликався в судове засідання повістками, проте вони були повернуті з відміткою про закінчення терміну зберігання, оскільки він не зявлявся за ними до поштового відділення, що свідчить про те, що він сам недобросовісно користується своїми процесуальними правами. Крім цього своїми процесуальними правами ОСОБА_2 має можливість скористатися п в ході перегляду справи в апеляційному суді, що ним і було здійснен у повному обсязі.

Таким чином висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.. 173-2 КУпАП, є обґрунтованим та законним.

Разом з тим, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважаю, що адміністративне стягнення ОСОБА_2 судом призначено хоча і в межах, встановлених санкцією с ч.1 ст. 173-2 КУпАП, проте без врахування особи правопорушника та інших обставин, які впливають на обрання виду та розміру адміністративного стягнення.

Так ОСОБА_2 вперше притягується до адміністративної відповідальності, є інвалідом третьої групи, має на утриманні малолітню дитину,помякшуючих та обтяжуючих покарання обставин не встановлено.

При цьому відповідно до ст.32 КУпАП адміністративний арешт встановлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень, проте суд в постанові суду не вказав, чому до правопорушника ОСОБА_2 не може бути застосований більш мякий вид адміністративного стягнення, ніж адміністративний арешт.

З урахуванням вищенаведеного, вважаю за можливе замінити правопорушнику ОСОБА_2 вид стягнення із адміністративного арешту на громадські роботи, що буде необхідним та достатнім для його виховання та запобігання вчинення ним нових правопорушень.

З огляду на викладене постанова суду в частині накладення стягнення підлягає зміні.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2016 року щодо нього в частині накладення стягнення змінити.

Замінити правопорушнику ОСОБА_2 вид адміністративного стягнення із адміністративного арешту строком на 7 діб на 40 годин громадських робіт.

В решті постанову суду залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: