Рішення № 59244875, 28.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4830/16 Справа № 199/8412/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу №358 до ОСОБА_2 про стягнення суму заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу №358 про списання суми боргу та зарахування коштів у рахунок майбутніх платежів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Житлово-будівельний кооператив №358 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого (з урахуванням уточнень) посилався на те, що відповідачка ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 та членом ЖБК № 358, і користується житлово-комунальними послугами. Кооператив виконує свої обовязки та забезпечує надання послуг з утримання будинків і споруд та прибуткових територій, в свою чергу ОСОБА_2 не виконує обовязки, покладені на неї чинним законодавством та статутом кооперативу, та не сплачує комунальні послуги, внаслідок чого станом за період з 01.01.2013 року по 01.09.2015 року утворилась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 2727,25 гривень. 30.06.2015 року на адресу відповідачки було направлено лист про наявність боргу перед ЖБК № 358 в сумі 2240, 22 грн. та про намір ЖБК №358 звернутись до суду, однак відповідачка заборгованість не погасила. Судовим наказом Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.07.2015 з ОСОБА_2 на користь ЖБК №358 було стягнуто 2240,22 грн. заборгованості та судові витрати. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2015 року судовий наказ за заявою ОСОБА_2 було скасовано. Позивач простив стягнути з ОСОБА_2 на користь Житлово-будівельного кооперативу №358 2727 гривень 25 копійок заборгованості за комунальні послуги та витрат на утримання будинку, 1000, 00 гривень витрат на правову допомогу та 1218, 00 гривень судових витрат (а.с.4-6, 94-95, 112-113).

9 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ЖБК №358 про списання суми боргу та зарахування коштів у рахунок майбутніх платежів, в обґрунтування якого посилалась на те, що з 01.10.2011 року ЖБК № 358 свої обовязки, повязані з веденням фінансово-господарської діяльності, проводить з порушенням вимог чинного законодавства, у звязку з чим не надає їй можливості отримувати субсидію на відшкодування внесків на утримання будинків і споруд і прибудинкової території, та вивезення побутових відходів. Бухгалтер ЖБК № 358 продовжує нараховувати внески і вимагає сплачувати їх готівкою, порушуючи рішення загальних зборів ЖБК № 358 від 13.12.2012 року, де був встановлений тариф на внески з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 0,00 гривень за 1 м? , у звязку з чим це рішення нею і виконується. ЖБК №358 як виконавець ЖКП не повідомив її про зміну тарифу за 15 днів до введення у дію, чим порушив ст. 32/5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Вона продовжувала сплачувати внески на р/рахунок ЖБК №358 у банку згідно наданих квитанцій за період з 01.02.2013 року по 01.07.2013 року в сумі 907,42грн. На протязі трьох років намагалась вирішити це питання, проте всі звернення до правління ЖБК № 358 та ревізійної комісії ЖБК № 358 залишилися без відповіді та вирішення. Просила списати борг за період з 01.01.2013 по 01.09.2015 року в сумі 2727, 25 гривень, як такий, що нарахований з порушенням вимог Законів України і зарахувати внески, сплачені за період з 01.02.2013 року по 01.07.2013 в сумі 907,42 грн. як внески в рахунок майбутніх платежів (а.с.57-58).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від28 квітня 2016 року позовні вимоги ЖБК № 358 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Житлово-будівельного кооперативу № 358 - 2727 гривень 25 копійок заборгованості за комунальні послуги та витрат на утримання будинку, 1000,00 гривень витрат на правову допомогу та 1218,00 гривень судових витрат, а всього 4945 грн. 25 коп. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ЖБК №358 про списання суми боргу та зарахування коштів у рахунок майбутніх платежів відмовлено (а.с.138-139).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги та витрати на утримання будинку, 1000,00 гривень на правову допомогу, 1218,00 гривень судових витрат та просить ухвалити новее рішення, яким зустрічний позов про списання суми боргу як необґрунтованого та зарахування коштів в рахунок майбутніх платежів задовольнити, вирішити питання судових витрат (а.с.141-147, 155-159).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодноїта гарячої води, водовідведення,газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2)послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансо утримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2, та є членом Житлово-будівельного кооперативу №358, що підтверджується довідкою від 25.10.2015 року (а.с.7).

Відповідачка належним чином не виконує свої обовязки по оплаті житлово-комунальних послуг, покладені на неї у тому числі статутом кооперативу та рішеннями загальних зборів кооперативу, у звязку з чим за період з 01.01.2013 року по 01.09.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 2727,25 грн., що підтверджується розрахунком та актом (а.с.8-9, 10), тому суд правильно посилався на ст.509, 526, 625 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про кооперацію», п.4 «правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями» і стягнув заборгованість, а посилання відповідачки у своїх запереченнях і зустрічній позовній заяві на рішення загальних зборів від 13.12.2012 року, яким був встановлений тариф по квартплаті у розмірі 0,00 грн., - не заслуговує не увагу, оскільки із розрахунку заборгованості вбачається, що кошти за квартплату ОСОБА_2 не нараховувались, заборгованість складається із оплати за холодну воду, вивезення сміття, плати за користування ліфтом, чергове освітлення, соціальні внески, зарплати голови та бухгалтера кооперативу, банківські витрати (а.с.8-9, 78-79). З цих же підстав суд правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову, а доводи апеляційної скарги про порушення керівництвом кооперативу права ОСОБА_2 на отримання субсидії та незгоду із тарифами, встановленими ЖБК № 358, не являються підставою для скасування рішення суду, оскільки такі позовні вимоги не заявлялись і судом не розглядались.

Факт отримання житлово-комунальних послуг, що надавались кооперативом відповідачкою не заперечувався, а посилання ОСОБА_2 на те, що правління кооперативу вимагає сплати коштів готівкою, а не через банк, оскільки на розрахунковий рахунок кооперативу накладено арешт, - не являється підставою для скасування рішення, оскільки це твердження є голослівним, і, крім того, не звільняє відповідачку від оплати нарахованих кооперативом платежів.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду, оскільки зводяться до повторень обставин справи, викладених у позовній заяві.

При розгляді позовних вимог про стягнення заборгованості та судових витрат судом 1 інстанції у досить повному обсязі зясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування чи зміни рішення, - не встановлено, справа розглянута у межах позовних вимог та на підставі наданих доказів, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, підстав для виходу за межі апеляційної скарги у цій частині не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

У той же час із рішенням суду у частині стягнення витрат на правову допомогу погодитись не можна. Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, згідно із ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, а ч.2 цієї ж статті вказує, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справа» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Із матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2015 року між адвокатським обєднанням «АРАТТА» і ЖБК № 358 в особі голови ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги (юридичних послуг), при цьому адвокат ОСОБА_4 діяла на підставі ордера від 15 вересня 2015 року та свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю від 7 жовтня 2003 року. У справі відсутні дані про те, що судом постановлювалась ухвала про допуск цієї особи до участі у справі, та відсутній погодинний розрахунок витраченого адвокатом часу на виконання робіт, передбачених договором, що виключає можливість задоволення позову у цій частині.

За таких обставин рішення суду у частині стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.307, п.4.ч.1 ст.309 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року у частині стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн. скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законноїсили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцятиднів.

Судді: