Ухвала суду № 5924352, 20.10.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2009 року справа № 2а-22759/08/0570

приміщення суду, зала судових засідань №10 за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Старосуда М.І.

Кузьмішкін Д.В. за дов. від 30.12.2008 року

Діхтяренко О.В. за дов.. від 19.10.2009 року

Ястремський В.П. за дов. від 19.10.2009 року

Шляхова О.А. за дов. від 19.10.2009 року

при секретарі судового засідання:

за участю сторін:

від позивача:

від відповідача: Крючковій К.М. розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Маріуполі на Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року (в повному обсязі текст постанови складений 17 липня 2009 року) по адміністративній справі № 2а-22759/08/0570 (суддя Смагар С.В.) за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» до Державної податкової інспекції в м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000242302/0 від 17 вересня 2008 року. ВСТАНОВИЛА Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року (арк. справи 206) були задоволені в повному обсязі позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення зазначеної інспекції № 0000242302/0 від 17 вересня 2008 року. Відповідач, не погодившись із винесеною Донецьким окружним адміністративним судом постановою від 14 липня 2009 року надав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду (арк. справи 213). В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на застосування із порушенням положень підпункту 5.4.4. пункту 5.4., 5.1, пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» судом першої інстанції просить скасувати Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив наявні в матеріалах справи документи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне. Позивач є юридичною особою, зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01125755, перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Маріуполі Донецької області. У період з 04 серпня 2008 року по 01 вересня 2008 року відповідачем було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 березня 2008 року, за наслідками якої відповідачем був складений акт про результати виїзної планової перевірки № 62/23-2/01125755 від 08 вересня 2008 року (арк. справи 6, надалі акт перевірки). Відповідно до висновків, викладених на сторінці 72 акту перевірки при проведенні перевірки податківцями було встановлено порушення підпункту 5.4.4. пункту 5.4., пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 703524 грн., з яких за третій квартал 2007 року в сумі 611937 грн., за четвертий квартал 2007 року на суму 17428 грн., за перший квартал 2008 року на суму 74159 грн. Відповідно до змісту акту перевірки підставами для здійснення податковим органом висновків про заниження позивачем суми податкових зобовязань з податку на прибуток стало встановлення при здійсненні перевірки заниження позивачем валового доходу на суму 2517459 грн. та завищення валових витрат на суму 296637 грн. Заниження суми валового доходу в сумі 2517459 грн., у тому числі по періодам: за 3-й квартал 2007 року в сумі 2447748 грн., за 4-й квартал 2007 року 69711,00 грн., за викладеним в акті перевірки, відбулося внаслідок не включення в порушення пункту 5.9.статті 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до розрахунку приросту (убутку) товарних запасів залишків по субрахунку 201002 «транспортні витрати по матеріалам», по субрахунку 204004 «тарні матеріали», по субрахунку 209001 «металолом, виробничі відходи», по субрахунку 209003 «лом кабеля», по субрахунку 284002 «тара в кладових дитячих садків». Завищення суми валових витрат в сумі 296637,00 грн. за перший квартал 2008 року внаслідок не включення до розрахунку приросту (убутку) товарних запасів залишків по субрахунку 201002 «транспортні витрати по матеріалам», по субрахунку 204004 «тарні матеріали», по субрахунку 209001 «металолом, виробничі відходи», по субрахунку 209003 «лом кабеля», по субрахунку 284002 «тара в кладових дитячих садків». Окрім цього, на думку податківців, позивачем на порушення підпункту 5.4.4. пункту 5.4. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було включено до складу валових витрати в сумі 7186,00 грн., що не повязані із проведенням рекламних заходів щодо товарів (робіт,послуг), що надаються платником податків. 17 вересня 2008 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та положень підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковим органом було винесено податкове повідомлення рішення № 0000242302/0 (арк. справи 87), яким визначено позивачу суму податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 1320121,00 грн., з яких 703524,00 грн. за основним зобовязанням, 616597,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що підставами для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення стало виявлення податковим органом двох різновидів порушень, а саме норм пунктів 5.9. та 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині порушень позивачем ведення обліку приросту (убутку) запасів та порушення підпункту 5.4.4 статті 5.4. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині віднесення позивачем до складу валових витрат, не повязаних із рекламою. Порядок ведення податкового обліку приросту (убутку) товарів та інших запасів, визначений пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

Положеннями цієї статті передбачено, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

За приписами пункту 1.43. статті 1 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» терміни, поняття яких не визначено положеннями статті 1 цього Закону, використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Згідно з пунктом 4 Наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку", запасами є активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Відповідно до пункту 8 цього положення придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. За приписами пункту 9 положення до складу первісної вартості запасів окрім іншого, віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта з приводу порушення Донецьким окружним адміністративним судом положень пунктів 5.1 та 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, основною умовою, що має бути дотриманою для визначення обовязку платника податків щодо ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), є включення витрат на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) цих товарів до складу валових витрат.

Відповідно до Висновку судово-економічної експертизи № 6478/25 від 09 квітня 2009 року (арк. справи 150) при проведенні експертизи по матеріалам адміністративній справі судовим експертом був здійснений висновок щодо відсутності в позивача валових витрат, повязаних із придбанням зазначених запасів, що за вказівкою пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виключає обовязок платника податків взагалі вести податковий облік приросту (убутку) зазначених запасів.

На сторінці 153 експертного висновку № 6478/25 від 09 квітня 2009 року визначено, що відповідачем при встановленні цього порушення був порушений порядок визначення приросту (убутку) балансової вартості приросту (убутку) запасів та встановлення цих показників без прийняття до уваги балансової вартості запасів на початок звітного періоду, враховуючи лише дані на кінець звітного періоду.

В апеляційній скарзі, як і протягом розгляду цієї справи судом першої інстанції, відповідачем не було надано будь-яких пояснень чи заперечень, якими б спростовувалися висновки, викладені у висновку судово-економічної експертизи № 6478/25 від 09 квітня 2009 року.

Відповідно до підпункту 5.4.4 пункту 5.4. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат, окрім інших, включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Підставами щодо порушення цього підпункту адміністративним судом першої інстанції відповідачем було визначено невідповідність інформації про позивача, що розміщено у номері 2 (74) 2008 року журналу «Порти України, Плюс» (арк. справи 118- 120) змісту терміну «реклама» у розумінні положень чинного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до умов укладеного між позивачем та приватним підприємством «Видавництво «Порти України» договору № 18/27-7/08/238 про надання рекламних послуг від 07 березня 2008 року (арк. справи 114), замовник (позивач) доручив, а виконавець прийняв на себе зобовязання щодо здійснення рекламно-інформаційного обслуговування у журналі «Порти України плюс» № 2 (74), яка включає розміщення рекламу замовника та інформацію, яка буде розміщена у журналі «Порти України Плюс» за узгодженням із керівництвом порту.

25 березня 2008 року між позивачем та приватним підприємством «Видавництво «Порти України» був підписаний акт про виконання робіт, за яким позивач прийняв роботу з опублікування однієї сторінки кольорової реклами у журналі «Порти України» № 2 за 2008 рік загальною вартістю 7185,75 грн. 11 квітня 2008 року платіжним дорученням № 1411 (арк. справи 117) позивачем було сплачено суму вартості отриманих рекламних послуг.

Відповідно до зазначених документів у номері 2 Журналу «Порти України Плюс» розміщено наступну інформацію про позивача: назву та адресу позивача, номери засобів звязку, динаміку росту вантажообігу позивача. За дослідження наявних в матеріалах справи документів, колегія судів дійшла висновку про відповідність висновків Донецького окружного адміністративного суду в частині повязаності розміщеної позивачем рекламної інформації у Журналі «Порти України Плюс» № 2 (74) із здійснюваною позивачем господарською діяльністю, що є підставою для неприйняття колегією суддів викладеного відповідачем в апеляційній скарзі.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року винесена за умови правильного застосування норм матеріального та процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин, що за положеннями статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року у справі № 2а-22759/08/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року у справі № 2а-22759/08/0570 - залишити без змін.

Ухвала складена та підписана у нарадчій кімнаті, та проголошена у судовому засіданні 20 жовтня 2009 року у присутності представників сторін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: (підписи) Л.А. Василенко

М.І. Старосуд