Рішення № 5923809, 02.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/34002.10.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гефест 2000»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ОКей Україна»

Простягнення 30 272,78 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивачаКолобов Л.В. - предст. (дов. № б/н від 26.05.2009 р.)

Від відповідачане з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «ОКей Україна»про стягнення 30 272,78грн. (29 633,89 грн. основний борг, 352,97 грн. штрафні санкції, 88,24 грн. 3% річних та 197,68 грн. збитків від інфляції) заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором №34(02)08ПТ від 26.02.2008р.

Ухвалою суду від 04.09.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/340 та призначено розгляд справи на 02.10.2009 р.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі від 04.09.2009 р. не виконав.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2009 р. не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.10.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2008 р. між сторонами укладено договір поставки № 34(02)08ПТ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобовязувався продати, а відповідач зобовязувався прийняти й оплатити товари народного споживання, в асортименті, кількості та за ціною згідно з Специфікаціями.

Згідно п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється позивачем до магазину відповідача.

Відповідно до п. 3.2 Договору поставка товару здійснюється транспортом позивача.

Згідно п. 8.2 Договору сплата вартості отриманого товару проводиться відповідачем протягом 50 днів з моменту поставки, якщо сума за розрахунковий період буде перевищувати 500,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем за період з 26.02.2008 р. по 08.05.2009 р. було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 336 608,40 грн., згідно видаткових накладних (копії залучені до матеріалів справи).

Проте, відповідачем не належним чином виконувались умови Договору.

За період з 26.02.2008 р. по 15.05.2009 р. відповідачем було проведено часткову оплату поставленого товару на загальну суму 283 278,09 грн.

Також відповідачем, у відповідності до п.7.1. Договору було здійснено часткове повернення поставленого товару позивачеві загалом на суму 258,60 грн., що підтверджується накладною на повернення № 0000028052185 від 26.02.2009 р.

Окрім того, сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог у відповідності до п.8.5. Договору.

Загалом було проведено залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 23 437,82 грн, що підтверджується повідомленнями про взаємозалік від 01.08.2008 р., № 2000008644 від 09.02.2009 р., № 2000024027 від 05.05.2009 р. та № 1001127 від 15.06.2009 р.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 29 633,89 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення штрафних санкцій, що згідно розрахунку становить 352,97 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 88,24 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 197,68 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 29 633,89 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з вищевказаного, обовязковою умовою застосування до відповідача господарських санкцій є встановлення цих санкцій у договорі чи законі.

Відповідно до п.11.1 Договору, відповідальність за порушення умов Договору сторонами встановлюється в Додатку 1 до Договору.

Як вбачається з Додатку 1 до Договору сторонами не передбачено відповідальність за порушення термінів оплати поставленого товару, які встановлені п.8.2. Договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 352,97 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 88,24 грн., збитків від інфляції 197,68 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 88,24 грн. та збитків від інфляції у розмірі 197,68 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКей Україна»(01023, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 33, Код 34356884, р/р 26007201309185 у ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест - 2000»(61162, м. Харків, вул. Ньютона, 113, кв. 103, код 35478104, р/р 260000105916 в ЗАТ «ПроКредітБанк», МФО 320984) 29 633 (двадцять девять тисяч шістсот тридцять три) грн.. 89 коп. основного боргу, 88 (вісімдесят вісім) грн. 24 коп. 3% річних, 197 (сто девяносто сім) грн. 68 коп. збитків від інфляції, 299 (двісті девяносто дев'ять) грн. 20 коп. державного мита та 315 (триста пятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

СуддяЛ.В.Прокопенко