Ухвала суду № 59237538, 14.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/12529/15 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.

Провадження № 22-ц/783/3061/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Бермеса І.В.,

при секретарі: Фейір К.О.,

за участю: представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 покликалася на те, що 25 вересня 2015 року між нею та ТзОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» укладено Договір фінансового лізингу № 001023, де предметом лізингу, на її думку, мав стати міні-трактор «ДТЗ 5244Н», ціна якого мала б становити 60000 грн., а її виплата - здійснюватися у два етапи по 30000 грн. В цей же день, 25 вересня 2015 року позивач сплатила на рахунок відповідача 30000 грн., які вона вважала авансовим платежем. Після підписання договору ОСОБА_4 з його тексту дізналася, що предметом лізингу є трактор «Chery RF 404-Bcab» вартістю 300000 грн., сплачені нею 30000 грн. є адміністративним платежем, а для отримання трактора для користування їй необхідно додатково сплатити комісію за передачу предмета лізингу, авансовий платіж (розбитий на 12 щомісячних платежів).В подальшому, позивач дізналася про те, що відповідач порушив її право шляхом укладення у простій письмовій формі двостороннього правочииу (договору), права на укладення якого відповідач не мав, оскільки ліцензія на надання відповідних послуг в останнього відсутня. Крім цього, такий договір не був посвідчений нотаріально. Просила суд ухвалити рішення, яким визнати Договір фінансового лізингу № 001023 від 25 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ТзОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» нікчемним, застосувати наслідки нікчемного правочину, зокрема стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 30000 гривень та сплачений судовий збір.

Оскаржуванимрішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання недійсним договору, стягнення грошових коштів - задоволено.

Визнано недійсним договір Фінансового лізингу № 001023 від 25 вересня 2015 року укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (ЄДРПОУ 39733392, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 24-44) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений адміністративний платіж у сумі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (ЄДРПОУ 39733392, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 24-44) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач - ТзОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО».

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд не врахував норми цивільного законодавства, які були порушені сторонами під час укладення оспорюваного договору, не застосував норми спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг». Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення прав споживача та суд не вказав, які саме вимоги не були додержані сторонами в момент вчинення правочину, що призвело до визнання недійсним його умов.Вказує на те, що позивач ознайомився зі всіма істотними та іншими умовами Договору, що підтверджується підписаною ним особисто заявою від 25.09.2015 року та особистим підписом на кожній сторінці договору, усвідомлюючи всі ризики та особливості, що є притаманні договору лізингу. Зазначає, що про правову природу правочину, перелік прав та обов'язків сторін договору, позивачу було достовірно відомо. Жодних доказів того, що його обманювали суду не надав. Наявні у справі докази свідчать також про те, що позивачу було відомо про сплату адміністративного платежу. Вважає рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не досліджено в повній мірі обставини справи, не надано належної правової оцінки правовідносинам, що склались між сторонами, невірно надано правову оцінку доказам, невірно встановлено правову природу правочину, неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи. Із врахуванням наведеного, просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2016 року та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 574,21 грн.

В судове засідання з'явилися представники позивача, інші особи не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку,клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, причин своєї неявки суду не повідомили, а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представників позивача щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 308ЦПК України - не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір фінансового лізингу № 001023 від 25 вересня 2015 року укладений з порушенням вимог цивільного законодавства України, не відповідає внутрішній волі позивача, а відтак, в порядку застосування наслідків недійсності правочину до стягнення з відповідача ТзОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» в користь ОСОБА_4 підлягають сплачені нею кошти в сумі 30000.00 грн.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст.2 вказаного Закону, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Частиною першою ст. 806 ЦК України, визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частиною другою ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг визначені істотні умови договору лізингу, якими є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 25 вересня 2015 року між позивачем та ТзОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" укладено договір фінансового лізингу № 001023, предметом якого був трактор Chery-RF404B cab, вартістю 300 000.00 грн.(а.с.10-21).

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця адміністративного платежу (10% від вартості предмета лізингу), авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу), комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмета лізингу).

Пунктом 1.7 укладеного договору передбачено, що предмет договору передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 (сто двадцять) робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: Адміністративного платежу; Авансового платежу; Комісії за передачу предмету лізингу; у разі наявності, Сплати різниці до уже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст. 9даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.6 ст. 9 даного Договору.

Згідно п. 8.2 договору Лізингу сторони погодили, що Вартість предмета лізингу, на момент укладання договору, за цим договором становить 12 987,01 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного Договору. На дату укладання цього договору, згідно обмінного кусу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 300 000,00грн з ПДВ.

Згідно квитанції за №84490281 від 25.09.2015 року позивачем на виконання умов даного договору сплачено ТзОВ "Лізингова компанія "ВашАвто" 30 000, 00 грн. адміністративного платежу згідно договору фінансового лізингу № 001023 (а.с.25).

Відповідно до частин першої , другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною/сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою-третьою,п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм /оренду/, купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умови договору є несправедливими, а саме, що згідно п.1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

В договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару. Таким чином, пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Згідно п. 5.4 договору, лізингодавець звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця як власника предмета лізингу щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що пов'язано з володінням, експлуатацією, транспортуванням та ін. предмета лізингу.

На підставі п. 7.3 договору, страхування предмета лізингу, здійснюється за рахунок споживача, але на користь лізингодавця.

Пунктом 10.4 договору встановлено, що у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладання договору, сторони домовились та беруть на себе зобов'язання, до купівлі транспортного засобу, підписати додаток № 3 до договору із визначенням щомісячних лізингових платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі та передачі. Таким чином, позивачу як споживачу фактично не надається можливість відмовитися від зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відповідачем в процесі виконання договору.

До істотних умов договору лізингу Закон України «Про фінансовий лізинг» відносить умову про лізингові платежі, які, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.

Умовами спірного договору передбачені наступні лізингові платежі (у вступній частині «Визначення термінів», у п. 8.5, у додатку № 1 до договору): адміністративний платіж (першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату); авансовий платіж (обов'язковий платіж, що складає частину від вартості предмета лізингу, який сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця до моменту передачі предмета лізингу); комісія за передачу предмета лізингу (одноразовий платіж у розмірі 3% від вартості транспортного засобу, що підляже сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за здійснення дій, пов'язаних з передачею ТЗ); комісія за супроводження договору; щомісячні авансові платежі.

Як вбачається із договірних умов, складова частина першого платежу - «адміністративний платіж» - виходить за межі переліку платежів, передбачених законом.

Статтею 10 договору «Сплата лізингових платежів» встановлена відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору, і водночас відсутня така відповідальність лізингодавця перед споживачем.

Так, пунктами 10.1-10.14 договору стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій.

Крім того, пунктами 3.2.6-3.2.7 договору встановлено право лізингодавця на одностороннє розірвання договору. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.

Згідно з п. 12.1 договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем, поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець отримує у якості штрафу за дострокове розірвання договору, адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Отже, суд вірно прийшов до висновку, що положення статей 1, 3, 10, 12 договору є несправедливими, оскільки встановлюють відповідальність за порушення умов договору лише на споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати суму адміністративного платежу у випадку дострокового розірвання договору споживачем. А відтак, умови договору фінансового лізингу порушують принцип, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до правової позиції у справі №6-2766 цс15, висловленій у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року - відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм /оренду/ з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди /найму/ та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи заявлення вимоги про визнання правочину недійсним в тому числі з підстав невідповідності вимогам закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

З врахуванням встановлених у справі обставин, та урахуванням вимог законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що договір фінансового лізингу було укладено з порушенням вимог цивільного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності провичину.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 відповідає фактичним обставинам справи, а тому рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 лютого 2016 року залишає без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: М.Я. Богонюк

І.В. Бермес