Рішення № 59237535, 14.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/3552/15 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/3670/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія:59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Бермеса І.В.,

при секретарі:ОСОБА_2,

за участю: відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною Львівського державного університету внутрішніх справ на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2015 року ,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення витрат, повязаних з утриманням у вищому навчальному закладі МВС України.

Відповідно до наказу Львівського державного університету внутрішніх справ від 06 серпня 2009 року за № 332 відповідача ОСОБА_3 було зараховано на 1-й курс факультету економічної безпеки. 24 серпня 2009 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ, як виконавцем, ГУ МВС України у Львівській області, як замовником, та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. 01 вересня 2013 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ, як виконавцем, ГУ МВС України у Львівській області, як замовником, та відповідачем ОСОБА_3 було повторно укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Відповідно до наказу ГУ МВС у Львівській області від 28 січня 2015 року №44 о/с ОСОБА_3 було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням згідно п. «ж» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», а тому згідно п. 2.3.6 Договору у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 даного договору, особа зобов'язується відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком, просив стягнути з ОСОБА_3 суму фактичних витрат, повязаних з утриманням курсанта ОСОБА_3 з серпня 2009 року по червень 2013 року, яка становить 22 923,62 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь Львівського державного університету внутрішніх справ 18074, 33 грн. витрат, повязаних з утриманям у вищому навчальному закладі МВС України, та 243, 60 витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду оскаржив позивач - Львівський державний університет внутрішніх справ.

В апеляційній скарзі, апелянт, зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову є незаконним і необгрунтованим, оскільки при вирішенні даної справи судом допущено неповноту встановлення істотних обставин, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.Зазначає, що при частковому задоволенні позову суд першої інстанції виходив із своїх висновків про те, що позивачем не враховано, що навчальний процес тривав з понеділка по пятницю та час перебування курсанта ОСОБА_3, у відпустці, а також те, що медична допомога надається безоплатно. Також зазначає, що згідно Порядку розрахунку витрат, повязаних з утриманням курсантів у ВНЗ, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та звязку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, розрахунок сум відшкодування витрат на утримання під час навчання курсантів проводиться незалежно від часу перебування курсантів у відпустках та без врахування вихідних днів, стягнення витрат за медичне забезпечення проводиться згідно п. 2.1 даного Порядку. Із врахуванням наведеного просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені у встановленому законом порядку, а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності. На думку колегії суддів матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення відповідача на апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не взято до уваги те, що медична допомога надається безплатно, не враховано, що навчальний процес тривав з понеділка по пятницю, а також не враховано час перебування курсанта у відпустці.

Проте, погодитись з таким висновком суду, колегія суддів не може з таких підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Львівського державного університету внутрішніх справ від 06 серпня 2009 року за № 332 відповідача ОСОБА_3 було зараховано на 1-й курс факультету економічної безпеки.(а.с.4)

24 серпня 2009 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ, як виконавцем, ГУ МВС України у Львівській області, як замовником, та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.(а.с. 5-6)

01 вересня 2013 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ, як виконавцем, ГУ МВС України у Львівській області, як замовником, та відповідачем ОСОБА_3 було повторно укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.(а.с. 7-8)

Наказом ГУ МВС у Львівській області від 28 січня 2015 року №44 о/с ОСОБА_3 було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням згідно п. «ж» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».(а.с. 9)

Згідно з проведеним розрахунком Львівського державного університету внутрішніх справ сума фактичних витрат, повязаних з утриманням курсанта ОСОБА_3 з серпня 2009 року по червень 2013 року становить 22 923,62 грн.(а.с. 10)

Відповідно до ч.6 ст. 18 Закону України Про міліцію курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, повязані з їх утриманням в вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до п.6.28 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затв. наказом МВС України № 62 від 14.02.2008р., порядок та підстави відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ у зв'язку з небажанням продовжувати навчання або порушенням дисципліни, а також у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ (офіцерського складу внутрішніх військ) визначаються:

- для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ - Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою КМУ від 01.03.2007р. № 313;

- для військовослужбовців внутрішніх військ - Порядком відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою КМУ від 12.07.2006р. № 964.

Згідно зі ст. 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою КМУ від 01.03.2007р. № 313, витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, Головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою. Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник - Головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа - курсант.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи даний спір, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, особою, яка звільнена за небажанням продовжувати службу в органах внутрішніх справ.

Витрати відшкодовуються згідно з договором, сторонами якого є навчальний заклад та фізична особа.

Згідно Порядку розрахунку витрат, повязаних з утриманням курсантів у ВНЗ, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та звязку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, розрахунок сум відшкодування витрат на утримання під час навчання курсантів проводиться незалежно від часу перебування курсантів у відпустках та без врахування вихідних днів, стягнення витрат за медичне забезпечення проводиться згідно п. 2.1 даного Порядку.

Вище вказані обставини в повній мірі судом першої інстанції не встановлено, оскільки Львівським державним університетом внутрішніх справпонесені фактичні витрати повязані з утриманням ОСОБА_3 під час навчання в навчальному закладі МВС, оскільки вона не пропрацювала три роки в ОВС та була звільнена за власним бажанням відповідно до витягу з наказу. (а.с. 9)

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги Львівського державного університету внутрішніх справ слід задовольнити в повному обсязі.

Від так, відповідно до довідки розрахунку витрат повязаних з начанням Львівському державному університеті внутрішніх справ випускника ОСОБА_3 за серпень 2009 р.- червень 2013 р. слід стягнути 22923, 62 грн. (а.с. 10)

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, 309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Львівського державного університету внутрішніх справ задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Львівського державного університету внутрішніх справ 22923, 62 грн. витрат, повязаних з утриманям у вищому навчальному закладі МВС України, та 243, 60 грн. витрат по оплаті судового збору

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: М.Я.Богонюк

ОСОБА_4