Постанова № 59232782, 27.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 липня 2016 року 10:10 справа №826/333/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд"доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 липня 2015 року №0004142208, від 22 липня 2015 року №0004152208, від 15 жовтня 2015 року №0006132208, від 15 жовтня 2015 року №0006142208, від 15 жовтня 2015 року №0006152208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/333/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 18 квітня 2016 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за спільним клопотанням представників сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 липня 2015 року №0004142208 згідно з пунктом 54.3 статті 54, статті 58, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті139 Податкового кодексу України ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 606 113,00 грн.;

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 липня 2015 року №0004152208 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 875 000,00 грн., в тому числі за основним платежем - 583 333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 291 667,00 грн.;

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 15 жовтня 2015 року №0006132208 згідно з пунктом 54.3 статті 54, статті 58, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 56 845,00 грн., в тому числі за основним платежем - 45 476,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 369,00 грн.;

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 15 жовтня 2015 року №0006142208 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з частиною 2 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", за порушення пункту 2 розділу 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та "Порядку складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року №1276 до ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 30 000,00 грн.;

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 15 жовтня 2015 року №0006162208 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з частиною другою статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", за порушення пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР до ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 360,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 07 липня 2015 року №3267/26-58-22-08-18/35383493 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" (код ЄДРПОУ 35383493) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем:

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 606 113,00 грн., в тому числі за 2014 рік - 606 113,00 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 583 333,00 грн., в тому числі за грудень 2014 року - 583 333,00 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 45 476,00 грн., а тому числі по періодах: серпень 2012 року - 5 539,00 грн.; вересень 2012 року - 3 290,00 грн.; травень 2013 року - 3 487,00 грн.; жовтень 2013 року - 29 731,00 грн.; липень 2014 року - 3 429,00 грн.;

пункту 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020 та наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року №49 щодо подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за IV квартал 2013 року;

пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України в частині не подання "Розрахунку (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України" по виплаченим доходам нерезиденту "RB Lending Servicess Limited", Кіпр в тому числі за 3 квартали 2012 року в сумі 1 355 453,00 грн., за 2012 рік в сумі 4 505 000,00 грн., за 2013 рік в сумі 19 903 664,00 грн., що не призвело до заниження податкових зобов'язань;

пункту 2 розділу 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та Порядку складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року №1276;

пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту; крім того, позивачем зазначено про дотримання строків використання отриманих працівниками позивача під звіт коштів ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд".

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2015 року №0004142208, №0004152208 та від 15 жовтня 2015 року №0006132208, суд керується наступним.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" з його контрагентами - ТОВ "Юридична група "ЕЛ СІ ЕФ", Mr. Gal Nir, ПП "ТВП "Лізард" та ТОВ "Інвест Аква Груп"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" (замовник) та ТОВ "Юридична група "ЕЛ СІ ЕФ" (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 07 квітня 2011 року №25-К/11, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість юридичних послуг згідно витраченого часу фахівців, закріпленого у Додатку №1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що одночасно із наданням замовлення, оформленим Угодою до цього Договору, замовник надає виконавцю всю наявну у нього інформацію і документи, необхідні для виконання Договору.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконавцем надавались ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" юридичні послуги на суму 94 465,78 грн., у тому числі податок на додану вартість 15 744,30 грн.

ТОВ "Юридична група "ЕЛ СІ ЕФ" виписало позивачу податкові накладні: від 27 червня 2012 року на загальну суму 33 232,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 5 538,75 грн., від 08 серпня 2012 року №2 на загальну суму 19 740,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3 290,00 грн., від 19 квітня 2013 року №9 на загальну суму 20 920,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3 486,76 грн. від 18 лютого 2014 року №3 на загальну суму 20 573,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3 428,88 грн.

Оплата за виконані роботи здійснювалась позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується виписками з банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, судом встановлено, що позивачем не надано доказів стосовно того, в яких саме послугах потребував позивач, зокрема в матеріалах справи відсутній заявки, довідки, які б установлювали перелік необхідних послуг, а відтак, відсутність відповідної узгодженості між замовником та виконавцем виключає можливість надання заявлених до виконання послуг.

Позивачем не надано доказів забезпечення виконавців всією інформацією та документацією, необхідною для виконання ним своїх зобов'язань за укладеними договорами.

Крім того, з актів здачі-передачі робіт (надання послуг) не можливо встановити обсяг проведених робіт, скільки часу витрачено, у який період, які інформаційні матеріали використано, та ідентифікувати участь контрагентів у виконання робіт/наданні послуг.

У свою чергу, наявні у матеріалах справи податкові накладні містять лише загальну назву "юридичні послуги" без деталізації змісту та обсягу таких послуг.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" (замовник) та Mr. Gal Nir (виконавець) укладено наступні договори про надання послуг:

від 22 вересня 2014 року, відповідно до якого замовник залучає виконавця для надання послуг, а саме з консультування та впровадження рекомендацій на підставі оцінки ризиків для ТОЦ "Сільвер Бріз";

від 06 серпня 2014 року, відповідно до якого замовник залучає виконавця для надання послуг, а саме аналіз стану безпеки для ТОЦ "Сільвер Бріз" в Києві.

Згідно актів здачі-прийняття наданих послуг, виконавцем надавались ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" визначені Договорами від 22 вересня 2014 року та від 06 серпня 2014 року послуги на загальну суму 25 000,00 доларів США.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію шестимісячного плану із підвищення безпеки.

Проте, інших доказів виконання зазначених договорів матеріали справи не містять, зокрема позивачем не надано доказів (звіту або довідки) виконання наданого шестимісячного плану із підвищення безпеки.

Доказів оплати за надані послуги матеріали справи також не містять.

Судом встановлено, що на підставі актів наданих послуг від 30 вересня 2013 року №883, від 30 вересня 2013 року №884 позивачем придбано у ПП "ТВП "Лізард" плівку матову та останнім надавались ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" послуги з поклейки плівкового матеріалу на підставі договору від 16 вересня 2013 року.

ПП "ТВП "Лізард" виписало позивачу податкові накладні: від 19 вересня 2013 року №65 на загальну суму 75 341,42 грн., в тому числі податок на додану вартість - 12 556,90 грн., від 30 вересня 2013 року №96 на загальну суму 75 341,42 грн., в тому числі податок на додану вартість - 12 556,90 грн., від 30 вересня 2013 року №94 на загальну суму 27 701,60 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4 616,93 грн.

Оплата за виконані роботи здійснювалась позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується виписками з банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, матеріали справи не містять доказів поставки таких матеріалів до місця проведення таких робіт, зокрема документів, що підтверджували б перевезення зазначеної продукції, товарно-транспортних накладних, тощо.

Також, в матеріалах справи відсутні довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, договір від 16 вересня 2013 року укладений з ПП "ТВП "Лізард", позивачем суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" (замовник) та ТОВ "Інвест Аква Груп" (виконавець) укладено договір підряду від 24 грудня 2014 року №24/12-1, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати замовнику відповідно до умов цього договору роботи, що включають в себе: роботи по облицюванню внутрішніх поверхонь чаш басейнів, крім того, виконати монтажні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи обладнання, підключення обладнання до електричних мереж, роботи по внесенню змін до Проектної документації згідно вимог замовника та змін, потреба в яких може виникнути в ході виконання цього Договору, а замовник зобов'язується надати виконавцю фронт робіт - з/б чаші басейнів і технічне приміщення, забезпечити виконавця проектною документацією, необхідною для виконання робіт, здійснити приймання та сплатити вартість належним чином виконаних виконавцем робіт.

ТОВ "Інвест Аква Груп" виписало позивачу податкову накладну від 26 грудня 2014 року №6 на загальну суму 3 500 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 583 333,33 грн.

Інших доказів виконання умов договору підряду від 24 грудня 2014 року №24/12-1 позивачем суду не надано.

Суму вартості отриманих послуг/товарів відображена позивачем у складі доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із постачальниками, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Разом з тим, позивачем не вказано, яким чином отримані послуги/товари стосуються господарської діяльності ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" та не надано доказів, які б підтверджували реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача отриманих послуг/товарів.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а надані послуги/товари використані в межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами у зв'язку з отриманням послуг/товарів.

Суд звертає увагу, що наявність у позивач податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, отриманих від контрагентів, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2015 року №0006142208 та від 15 жовтня 2015 року №0006162208, суд керується наступним.

Під час проведення перевірки ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" контролюючим органом встановлено, що відповідно до наказу від 01 липня 2014 року №1-к підприємством встановлено ліміт залишку готівки в касі підприємства у розмірі 3 000,00 грн., а відповідно до наказу від 01 жовтня 2014 №4-к підприємством встановлено ліміт залишку готівки в касі підприємства у розмірі 5 100,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, 12 вересня 2014 року згідно з видатковим касовим ордером №442 підприємством здійснено видачу коштів з каси підприємства на суму 120 000,00 грн. під звіт ОСОБА_2, який 15 вересня 2014 року подав авансовий звіт №2-к та повернув до каси підприємства кошти на суму 120 000,00 грн., згідно з прибутковим касовим ордером №361.

У свою чергу, з наказу від 01 липня 2014 року №1/1-к вбачається встановлення цілодобового режиму роботи для каси, що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Павла Тичини, 1 В, офіс В701, яка буде здійснювати прийом-видачу готівкових коштів для забезпечення роботи розрахунково-касових апаратів.

Таким чином, каса підприємства працювала щоденно, у період з 12 вересня 2014 року по 15 вересня 2014 року.

Отже, в порушення вимог пункту 2.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі по тексту - Положення), встановлено факт перевищення ОСОБА_2 строків використання отриманих під звіт коштів на суму 120 000,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що підприємством не забезпечено зберігання в книгах ОРО 4 фіскальних звітних чеків, чим порушено вимоги пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР.

Відповідно до пункту 2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 до юридичних осіб всіх форм власності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Враховуючи встановлені обставини щодо щоденної роботи каси підприємства у період з 12 вересня 2014 року по 15 вересня 2014 року та фактичне місцезнаходження позивача за адресою: 02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, 1 В, офіс В701, суд погоджується з доводами контролюючого органу про порушення ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" пункту 2 розділу 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Порядку складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та, відповідно, із правомірністю прийняття податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2015 року №0006142208 та від 15 жовтня 2015 року №0006162208.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко