Постанова № 59232452, 26.07.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 липня 2016 р. № 820/2600/16

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 56 629,01 грн., який непогашений до теперішнього часу.

Сторони надали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, також відповідач надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що у нього не виникло обов'язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік, тому що списана (прощена) банком сума 377 526,73 (триста сімдесят сім тисяч п'ятсот двадцять шість) гривен 73 копійки не є його доходом, оскільки ним було повністю виконано зобов"язання за кредитним договором №11372252000 від 16.07.2008 року, про що свідчить довідка банку від 15.10.2013 року № 05-1611318, у зв"язку з чим 23.06.2016 р. ним подано до позивача уточнюючу декларацію.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних осіб на підставі наявних в ній доказів у письмовому провадженні, згідно до приписів ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає не задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що підставою для звернення позивача до суду є податковий борг, який виник у відповідача розмірі 56629,01 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який виник внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання, визначеного на підставі самостійно поданої декларації №1500005665 від 18.09.2015 р. за звітний період 2013 рік.

Як свідчать докази у справі, пунктом 3 додаткового договору № 2 від 15.10.2013 р. до договору про надання споживчого кредиту №11372252000 від 16 липня 2008 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» (новий Кредитор згідно Договору купівлі-продажу прав вимог за кредитами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 08 грудня 2011 року, за реєстровим номером №2949, прийняло від ПАТ «УКРСИББАНК» право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11372252000 від 16 липня 2008 року) та ОСОБА_1, встановлено, «сторони домовились здійснити прощення (анулювання) боргу за Договором на суму в розмірі 377 526,73 (триста сімдесят сім тисяч п'ятсот двадцять шість) гривен 73 копійки» у відповідності до ст. 605 Цивільного кодексу України», а відповідно до пункту 2 цього ж Договору «Сторони домовилися, що пункт 3 цього Додаткового договору починає застосовуватися з моменту здійснення Позичальником сплати заборгованості за Договором в розмірі 28 000,00 (двадцять вісім тисяч) доларів США 00 центів на рахунок №29096141876212, відкритий в АТ «Дельта Банк» (копія Додаткового договору №2 та квитанція про сплату 28 тис. дол. додається).

Суд звертає увагу, що банком не зазначено еквівалент 28 тис. доларів сплачених відповідачем у валюті України гривні. Також, жодний документ банку не містить інформації щодо розміру загальної заборгованості відповідача перед банком, складу заборгованості, а саме розміру суми кредиту та штрафних санкцій (процентів), яка частина від суми заборгованості була сплачена (погашена), а яка була прощена.

Так, ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11372267000 від 16.07.2008 р. з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», для придбання нерухомого майна (що закріплено у кредитному договорі), в рамках дії якого, мною було отримано у банку 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) доларів СІЛА, що станом на момент видачі кредиту складало 242 005 (двісті сорок дві тисячі п'ять) грн. 00 коп. (гривневий еквівалент зазначено у п. 1.1. Кредитного договору) (копія договору додається).

В той же день, 16.07.2008 року, у приміщенні банку було укладено ще декілька документів, а саме: відповідачем у справі було укладено договір купівлі-продажу квартири № 46 (сорок шість) у будинку №36 по вулиці Шариковій у м. Харків, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 номер у реєстрі нотаріальних дій №648, витяг №6238680, та придбано квартиру за 268 626,00 (двісті шістдесят вісім тисяч шістсот двадцять шість) грн.

Тобто, квартира була придбана не тільки за кошти банку, а також частково і за власні кошти відповідача.

Придбана квартира була передана відповідачем банку за Договором іпотеки 16.07.2008 року, в забезпечення виконання грошових зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту №11372252000 від 16.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 зареєстровано у реєстрі за №655 (копія Договору іпотеки додається).

В зв'язку зі складними життєвими обставинами, складним становищем у державі пов'язаним з фінансовою кризою, знеціненням нерухомості та національної валюти, збільшення курсу долара США у двічі, у відповідача виникли труднощі зі сплати кредитних платежів за вказаним вище кредитним договором.

Після тривалих перемов, судових тяжб та зміни Кредитору, сторони кредитного договору №11372252000 від 16.07.2008 року, домовились припинити зобов'язання за вказаним договором. Так, новий Кредитор (АТ «Дельта Банк») надав згоду на продаж іпотечного майна, квартири АДРЕСА_1, яка є предметом забезпечення грошових зобов'язань, для погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11372252000 від 16.07.2008 р.

В результаті чого, банком було складено додатковий договір №2 від 15.10.2013 р. до Договору про надання споживчого кредиту №11372252000 від 16 липня 2008 року, про який зазначено вище, а за договором купівлі-продажу від 15 жовтня 2013 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за ціною 224 000 (двісті двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп., що на момент укладання договору є еквівалентом суми 28 000 (двадцять вісім тисяч) доларів США 00 центів, продано предмет іпотеки, квартиру за адресою АДРЕСА_2.

Грошові кошти, отримані в результаті продажу квартири були в повному обсязі внесені до каси АТ «Дельта Банк», про що свідчить квитанція №71670360 від 15.10.2013 р. на суму 28 000 (двадцять вісім тисяч) доларів США, призначенням платежу, погашення заборгованості згідно кредитного договору №11372252000 від 16.07.2008 р. ( копія додається).

Відповідачу була видана банком довідка №05-1611318 від 15.10.2013 року, згідно до якої, договір про надання кредиту №11372252000 від 16.07.2008 р., припинив свою дію з 15.10.2013 року, у зв'язку з повним виконанням позичальником зобов'язань за вказаним Договором перед кредитором, (копія додається).

Суд звертає увагу, що основним нормативно правовим актом, що регулює правовідносини між позивачем та відповідачем є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755(далі ПК України).

Відповідно до п.п. 162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячних (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.164.1.ст.164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Загальний оподатковуваний дохід є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.1.2 п. 164.1 ст.164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст.164 ПК України.

Так, відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентального шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з пп. 14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачується (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.54 п.14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дисидентів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентами або нерезидентами в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна. Доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; г) доходів страховиків -резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); є) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Таким чином, об'єктом оподаткування на доходи фізичних осіб є дохід, одержаний платником податку на доходи фізичних осіб як додаткове благо.

Виходячи з приписів Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Тобто, законодавець передбачає сплату податку у випадку саме отримання додаткового блага, яке залишилось у платника податку після списання боргу установою банку, у вигляді отриманих раніше коштів чи користування майном.

Проте, кошти отримані відповідачем за кредитною угодою у банку були в повному обсязі направлені на придбання квартири, яка передана банку в іпотеку, а потім була продана, і отримані за даною операцією кошти, також в повному обсязі повернуті банку, який займається фінансовою (підприємницькою) діяльністю на свій ризик, з метою отримання прибутку та маючи на випадок ризиків страхові та інші резерви.

В даному випадку банк чітко не визначив про який прощений борг на користь відповідача йшла мова, а від так, суд, в силу приписів ст. 70 КАСУ, повідомлення банку щодо останнього, не може вважати належним та допустимим доказом.

Суд також зазначає, що законодавець на сьогодні вже частково врегульовує подібні правовідносини та Законом України від 09 квітня 2015 року № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07.05.2015 року, внесено зміни до ПКУ в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Так, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу доповнено п.8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та /або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».

Також, ПК України містить п.п. 165.1.59. п. 165.1. ст.165 наступного змісту, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), в редакції Закону № 909-УШ від 24.12.2015 р.

Проте, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 визначено, що положення частини першої ст.58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Принцип незворотності дії закону в часі, закріплений ст. 58 Конституції України, повинен бути застосовано в даному випадку, оскільки це спрямовано на поліпшення правового становища фізичної особи, бо основними принципами Конституції є людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, що визнаються найвищою цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави.

На підставі викладеного вище, суд вважає адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Самойлова В.В.