Постанова № 59232117, 13.07.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року 810/924/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Фітохімфарм» до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Фітохімфарм» з позовом до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 30.09.2015 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі рішення - протиправним.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, та розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідачем була проведена камеральна невиїзна перевірка позивача з питання своєчасної сплати узгодженої суми податкових зобовязань по єдиному соціальному внеску за період з 21.03.2015 по 20.07.2015.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «НВП «Фітохімфарм» відноситься до 38 класу ризику та сплачує соціальний внесок за ставкою 37,96 % від суми нарахованої заробітної плати.

З 01.01.2015 року позивач застосовує понижуючий коефіцієнт ЄСВ згідно ч. 3 Перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 .

При цьому, як зазначає відповідач, за лютий та березень 2015 року позивачем подано звітність з ЄСВ через програмне забезпечення М.Е.DOK, відповідно до якої нарахування було здійснено без застосування понижуючого коефіцієнта, а тому з 20.03.2015 року у позивача виникла недоїмка, яка була погашена 20.07.2015 року шляхом подачі звіту за червень 2015 року.

За результатами перевірки прийнято рішення від 30.09.2015 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 12858,69 грн.

Не погоджуючись з рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням ГУ ДФС у Київській області від 05.11.2015 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ДФС у Київській області, позивачем 16.11.2015 направлено скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 15.12.2015 скаргу позивача від 16.11.2015 направлено на новий розгляд до ГУ ДФС у Київській області.

Рішенням ГУ ДФС у Київській області про розгляд скарги від 14.01.2016 скаргу позивача повторно залишено без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Вважаючи, що дане рішення є протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як слідує з матеріалів справи ТОВ «НВП «Фітохімфарм» відноситься до 38 класу ризику та сплачує соціальний внесок за ставкою 37,96 % від суми нарахованої заробітної плати.

З 01.01.2015 року позивач застосовує понижуючий коефіцієнт ЄСВ - 0, 4 згідно ч. 3 Перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.

Враховуючи понижений коефіцієнт 0,4, ставка ЄСВ для позивача становить 15,184 %, з урахуванням даного коефіцієнта позивачем подано звітність з ЄСВ за лютий та березень 2015 року через програмне забезпечення М.Е.DOK.

Як слідує з матеріалів справи, звіти з ЄСВ за лютий та березень 2015 року позивачем були подані у строк, порядок та формою, встановленими центральним органом виконавчої влади ( п. 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» ).

Згідно п. 9 прим. 5 розд. VІІІ Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» у разі застосування понижуючого коефіцієнта платник єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування зазначає про це в звіті.

Однак, додатком 4 (форма звіту) Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (п. 3.1. розділу 3) до травня 2015 року не передбачено можливості зазначити інформацію про застосування понижуючого коефіцієнта та його розмір.

Тільки наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.04.2015 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» було затверджено форму звіту, яка передбачає можливість зазначення застосування понижуючого коефіцієнту.

Отже, позивач від незалежних від нього обставин не мав можливості зазначити у звіті за лютий, березень 2015 року застосування понижуючого коефіцієнту.

Відповідач, у свою чергу, приймає податкову вимогу від 13.05.2015 № Ю-245-23 про сплату боргу на суму 22090,03 грн.

Позивачем на дану вимогу 26.05.2015 року подано пояснювальну записку щодо причин виникнення неіснуючої недоїмки та у звіті за червень 2015 виправлено помилку, задекларувавши суму надмірно нарахованого в лютому та березні 2015 року єдиного внеску на суму 235330,73 грн. (у графі 7.4 звіту зазначено зміст помилки - В звітах за лютий та березень не враховано застосування понижуючого коефіцієнту).

Відповідно до постанови ВДВС Бориспільського РУЮ від 13.07.2015, на підставі податкової вимоги від 13.05.2015 відкрито виконавче провадження № 48083613 та запропоновано позивачу в строк до семи днів з моменту винесення постанови самостійно виконати вимогу.

На виконання постанови ВДВС Бориспільського РУЮ від 13.07.2015 року позивачем та відповідачем підписано акт звірки від 22.07.2015 року № 4284-20, у якому зазначено суму позитивного сальдо розрахунків позивача з бюджетом та відсутні суми штрафів та пені, тобто відповідачем підтверджено факт відсутності у позивача боргу зі сплати соціального внеску за спірний період.

На підставі акту звірки ВДВС Бориспільського РУЮ прийнято постанову від 27.07.2015 про закриття виконавчого провадження № 48083613.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Правильність обчислення єдиного внеску підтверджується журналом-ордером та відомістю по рахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою за 2015 рік»

Виходячи з даних документів, на підприємстві у 2015 році фонд заробітної плати складав 690363,68 грн., у томі числі зарплата інваліду - 46200,00 грн.

Таким чином, загальна сума ЄСВ за ставкою 15,184% (із застосуванням понижуючого коефіцієнта 37,96% х 0,4= 15,184%) складала - 97809,83 грн., за ставкою 8,41 (інваліди) 3885, 42 грн., та за ставкою 3,6 % - 24853,09 грн.

Як слідує з матеріалів справи, нараховані та утримані внески сплачені до бюджету вчасно та в повному обсязі, у платіжних дорученнях зазначено застосування понижуючого коефіцієнту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У матеріалах справи містяться докази сплати ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Фітохімфарм» судового збору згідно платіжного доручення від 25.02.2016 № 103 на суму 1378,00 грн., отже, на його користь підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області судові витрати на суму 1378,00 грн.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бориспільської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 30.09.2015 № НОМЕР_1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Фітохімфарм» судові витрати у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис)Лапій С.М.

Копія вірна.

СуддяЛапій С.М.

СекретарФеленюк О.С.