Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 липня 2016 року Справа № П/811/621/16
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства "Маловисківський спиртовий завод" до Відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції у Кіровоградській області; управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство "Маловисківський спиртовий завод" (далі позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції у Кіровоградській області (відповідач 1); управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (відповідач 2), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.140-143), просить суд:
- визнати дії Відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції у Кіровоградській області щодо опису і арешту від 22.04.2016р. щодо об'єкту незавершеного будівництва - бази будіндустрії у зведеному ВП за № 50386001 протиправними;
- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області вчинити дії щодо скасування акту опису й арешту майна від 22.04.2016р. щодо об'єкту незавершеного будівництва - бази будіндустрії, що складений державним виконавцем ВДВС Маловисківського РУЮ ОСОБА_1 у зведеному ВП за № 50386001.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №50386001 від 01.02.2016 року про стягнення заборгованості з ДП "Маловисківський спиртовий завод", відповідачем 1 складено акт опису й арешту майна ДП "Маловисківський спиртовий завод", який на думку позивача складено державним виконавцем протиправно. Разом з тим, зазначає, що ДП "Маловисківський спиртовий завод" входить до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 р.№847-ХIV, а тому на майно такого об'єкту не може бути накладено арешт.
Відповідач 1 позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що акт опису та арешту майна від 22.04.2016р. складений державним виконавцем без порушень вимог чинного законодавства. Також наголосив, що описане актом майно, що належить ДП "Маловисківський спиртовий завод" не підлягає приватизації.
В судовому засіданні відповідач 1 свою позицію викладену в письмових запереченнях підтримав та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Відповідач 2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову.
В судовому засіданні представником позивача було подано клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, проти задоволення якого не заперечували і представники відповідачів (а.с.150).
Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази у справі суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в т.ч., на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, згідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.
Так, предметом позовну є зобов'язання відповідача, як суб'єкта владних повноважень, вчинити дії - скасувати акт опису й арешту майна від 22.04.2016 року щодо об'єкту незавершеного будівництва.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 17.11.1995 року зареєстровано Державне підприємство "Маловисківський спиртовий завод" код ЄДРПОУ 00374982 (а.с.14).
На виконанні у Відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції у Кіровоградській області перебуває зведене виконавче провадження №50386001, серед іншого і з примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.4004р. №5/91 (а.с.41,88-104).
Перелік виконавчих документів (всього 71 виконавчих документів) по такому зведеному виконавчому провадженні наведений в обліковій картці, долученій до матеріалів адміністративної справи (а.с.125-132).
В ході проведення державним виконавцем виконавчих дій 22.04.2016 р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Маловисківському районі ОСОБА_1 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження від 01.02.2016р. про стягнення з ДП "Маловисківський спиртовий завод" боргу, було складено акт опису й арешту майна, яке знаходиться на балансі ДП "Маловисківський спиртовий завод", а саме: незавершене будівництво бази індустрії (а.с.58-62).
Копію вказаного акту опису 25.04.2016р. направлено відділом державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції на адресу Фонду державного майна України (а.с.149).
Не погоджуючись з правомірністю зазначеного акта опису й арешту майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802.
Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).
Згідно з статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом № 606-XIV.
Положеннями статті 1 Закону № 606-ХІV передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно із статтею 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
ДП "Маловисківський спиртовий завод", боржником у виконавчому провадженні, не заперечується той факт, що у строк наданий державним виконавцем для добровільного виконання виконавчих документів, останні не виконанні, заборгованість перед боржниками не сплачена, а відтак, у державного виконавця відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV були підстави розпочати примусове виконання рішень.
Пунктом 1 частини першої статті 32 Закону № 606-ХІV передбачено, що заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до положень статті 52 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах(частина друга статті 52 Закону).
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (частина п'ята статті 52 Закону).
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Відповідно до статті 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (частина друга статті 57 Закону).
Відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону № 606-ХІV про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Отже, виходячи з аналізу вищезазначених норм Закону № 606-ХІV слід прийти до висновку, що з метою примусового виконання рішень, державний виконавець має право проводити опис майна боржника і накладати на нього арешт, черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем у кожному конкретному випадку. При цьому боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.
Відповідно до статті 66 Закону № 606-ХІV у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
Надаючи оцінку обставинам справи та мотивації позивача щодо недотримання державним виконавцем вимог Закону № 606-ХІV, то суд звертає увагу, що частина друга статті 66 цього Закону визначає порядок реалізації майна, на яке накладено арешт, визначаючи майно, яке реалізується першочергово та в другу чергу. Згідно з положеннями частини першої цієї ж статті стягнення звертається на будь-яке інше майно.
Акт опису й арешту майна лише підтверджує накладення арешту на окремі предмети рухомого майна.
При цьому, суд звертає увагу, що з матеріалів виконавчого провадження та пояснення відповідача слідує, що державним виконавцем ще не передано на реалізацію все майно, яке описано державним виконавцем.
За таких обставин та враховуючи відсутність у боржника іншого майна, яке підлягало реалізації, а саме майна, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари), суд приходить до висновку, що державний виконавець правомірно провів опис та арешт майна 22 квітня 2016 року.
Щодо твердження позивача, що ДП "Маловисківський спиртовий завод" входить до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 р.№847-ХIV, а тому на майно такого об'єкту не може бути накладено арешт, суд вважає вказати наступне.
Так, на підтвердження вказаного позивачем надано роздруківку додатку 1 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 р.№847-ХIV, з якого вбачається, що по Кіровоградській області ДП "Маловисківський спиртовий завод" (адреса: м.Мала Виска, вул. Промислова,1) входить до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (а.с.8).
З матеріалів зведеного виконавчого провадження вбачається, що саме через відсутність коштів у ДП "Маловисківський спиртовий завод" (а.с.63-73), державним виконавцем розпочато заходи щодо опису та арешту майна боржника. Проводився опис майна, яке не використовувалося у виробництві.
Судом встановлено, що копію спірного акту опису, 25.04.2016р. направлено відділом державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції на адресу Фонду державного майна України (а.с.149).
В свою чергу, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області листом від 28.07.2015 року повідомило Відділ державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції у Кіровоградській області, що відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 р.№847-ХIV звернення стягнення на майно ДП "Маловисківський спиртовий завод" не допускається, проте одночасно звертають увагу, що на балансі ДП "Маловисківський спиртовий завод" знаходиться об'єкт незавершеного будівництва база індустрії, яку згідно з наказом Фонду державного майна України від 06.11.2000 року №2292 включено до Переліку об'єктів незавершеного будівництва державної власності, що підлягають приватизації (а.с.12-13).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Статтею 2 даного Закону передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.
Конституційний Суд України у п. 3.3 Рішення від 10.06.2003 р. у справі N 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) роз'яснив, що за змістом ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що дія мораторію не поширюється на звернення стягнення на майно згідно акту опису від 22.04.2016 року за зведеним виконавчим провадженням №50386001.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наведені положення законодавства України, суд приходить до висновку, що державний виконавець у спірних правовідносинах діяв правомірно та вживав передбачені Законом № 606-XIV заходи примусового виконання рішень, які необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішень, зазначених у виконавчих документах, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено те, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, виконали покладеного на них обов'язку щодо доказування правомірності прийняття спірного акту опису й арешту майна від 22.04.2016р., тому суд вважає його таким, що був винесений на підставі, та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та відповідно їх дії правомірними.
Відповідачами доведено правомірність дій державного виконавця. Відтак, позовні вимоги державного підприємства "Маловисківський спиртовий завод" до Відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції у Кіровоградській області; Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її отримання.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_2
Судове рішення № 59232083, Кіровоградський окружний адміністративний суд було прийнято 25.07.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № п/811/621/16. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: