Ухвала суду № 59230453, 26.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/578/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/672/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Демченка М. О.,

суддів - Філонової Ю. О., Рунова В. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.,

прокурора - Маслюка О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальне провадження № 12016200090000209 від 04 квітня 2016 року за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Сумської області Задоренка І.В. на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 19 травня 2016 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 20 серпня 2008 року Лебединським районним судом Сумської області за ст. 185 ч. 3 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт;

- 18 лютого 2009 року Лебединським районним судом Сумської області за ст. 389 ч. 2 КК України та із застосуванням ст.ст. 69, 71 КК України призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт;

- 07 вересня 2009 року Лебединським районним судом Сумської області за ст. 389 ч. 2 КК України та із застосування ст.ст. 71, 72 КК України призначено покарання у виді арешту на строк 5 місяців 15 днів;

- 22 травня 2012 року Лебединським районним судом Сумської області за ст. 185 ч. 3 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. 22 травня 2015 року звільнений по відбуттю строку покарання,

обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України з призначенням покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку 1 рік та з покладенням обовязків передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 175 грн. 92 коп. на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат повязаних з проведенням експертизи.

Питання про долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України

ВСТАНОВИЛА:

У поданій апеляційній скарзі перший заступник прокурора Сумської області Задоренко І.В. порушує питання про скасування вироку та ухвалення нового обвинувального вироку з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, яке необхідно відбувати реально.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_3 о 13.00 год. 03 квітня 2016 року, перебуваючи на законних підставах в домогосподарстві по вул. Миру, 45, м. Лебедин, Сумської області належного ОСОБА_4 та дочекавшись коли останній засне, діючи повторно, здійснив таємне викрадення майна останнього на загальну суму 788 грн.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Сумської області Задоренко І.В. не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження та правильність юридичної кваліфікації дій обвинуваченого вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість. Свої вимоги мотивує тим, що судом при призначенні ОСОБА_3 покарання не дотримано вимоги ст. 65 КК України і не враховано, що майно потерпілого було повернуто, тому відшкодування збитків в даному випадку бути не може. Вказує, що дані про стан здоровя, матеріальний і сімейний стан, які б істотно знижували ступінь небезпечності вчиненого не досліджувалися, тому висновок суду про застосування ст. 75 КК України є безпідставним. Крім того, судом взагалі не зазначено про наявність рецидиву злочину, оскільки обвинувачений має 4 непогашені та не зняті судимості за вчинення умисних злочинів, та про вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений та потерпілий на передодні кримінального правопорушення вживали спиртні напої. Обвинувачений місця роботи не має, вчинив злочин через невеликий проміжок часу після звільнення з місць відбування покарання. Просить вирок скасувати, повторно дослідити вирок Лебединського районного суду Сумської області від 12 травня 2015 року, довідку про судимість від 04 квітня 2016 року, характеристику за місцем проживання від 07 квітня 2016 року та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Від інших учасників судового провадження апеляційних скарг не надійшло.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Маслюка О.М.,, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції, в межах апеляційної скарги. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України.

Колегія суддів, вивчивши доводи апеляційної скарги прокурора, зіставивши їх з матеріалами наявними у кримінальному провадженні, прослухавши в порядку підготовки справи до судового засідання, технічний запис судових засідань, дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора є безпідставною.

Що стосується доводів прокурора з приводу не дотримання вимог ст. 65 КК України судом при призначенні покарання, то з ними погодитися не можна.

Суд належним чином урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що помякшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди, відсутність обтяжуючих покарання обставин і призначив покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 185 ч. 2 КК України і не в мінімальному розмірі зазначеного виду покарання.

Звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням суд, на думку колегії суддів, детально проаналізував можливість застосування ст. 75 КК України.

Зокрема, врахована тяжкість злочину, думка потерпілого про відсутність матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого, повернення обвинуваченим добровільно викраденого майна, тобто майнове відшкодування збитків, відсутність тяжких наслідків від скоєного.

Судом також враховані обставини, що характеризують особу обвинуваченого стан здоровя, матеріальний і сімейний стан, характеристика.

Зазначені обставини в своїй сукупності, на думку колегії суддів, дали суду першої інстанції підставу для висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та покладенням обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідним чином мотивовано, виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора з приводу не дослідження судом даних про стан здоровя, матеріальний і сімейний стан обвинуваченого, як таких, що впливають на ступінь суспільної небезпечності вчиненого, то їх вважати обґрунтованими не можна, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.

Так, з журналу судового засідання (а.п. 38) вбачається, що прокурором у кримінальному провадженні заявлено клопотання про доручення до матеріалів кримінального провадження документів, що характеризують особу обвинуваченого, яке в послідуючому задоволено судом і досліджено зміст наданих документів суду.

Прослухавши технічний запис судового засідання від 19 травня 2016 року, колегія суддів встановила, що оскільки обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у вчиненому злочині, суд відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України, встановивши, що учасники судового провадження не заперечують проти визнання недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, визнав за можливе провести судовий розгляд справи у спрощеному порядку.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого, дослідив обставини, щодо стану здоровя, матеріального і сімейного стану, а саме: світлокопію паспорту; характеристику від 07 квітня 2016 року, згідно якої обвинувачений характеризується посередньо і громадського порядку не порушує; довідку Лебединської ЦРЛ № 386 стосовно того, що обвинувачений на обліку у психіатра не перебуває; довідку Лебединської ЦРЛ № 266 стосовно того, що обвинувачений на обліку у нарколога не перебуває; лист Лебединського обєднаного міського військового комісаріату від 07 квітня 2016 року, згідно якого обвинувачений на військовому обліку не перебуває, лист начальника Лебединського районного відділу КВІ від 05 квітня 2016 року, згідно якого обвинувачений на обліку в Лебединському районному відділу КВІ не перебуває, довідка про наявність судимостей від 04 квітня 2016 року, копію вирок Лебединського районного суду Сумської області від 22 травня 2012 року; довідка про витрати на проведення висновку експерта № 1522 від 19 квітня 2016 року, тобто обставини про які зазначає прокурор в апеляційній скарзі, як на такі, що залишилися поза увагою суду.

Вимоги прокурора про встановлення обтяжуючих покарання обставин: рецидив злочину, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння, то вказані вимоги колегія суддів розглянути не може, оскільки кримінальне провадження було розглянуто у спрощеному провадженні, в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України, щодо обставин які ніким не оскаржувалися під час судового розгляду. В обвинувальному акті будь яких обтяжуючих покарання обставини вказано не було, як на цьому не наполягав прокурор у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, з вказаними обставинами і погодився обвинувачений і вказане не досліджувалося судом першої інстанції.

Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів;

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 19 травня 2016 року відносно ОСОБА_3 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу першого заступника прокурора Сумської області Задоренка І.В. - без задоволення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_5. ОСОБА_6.