Вирок № 59221256, 17.06.2014, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/677/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

судді Курочки В.М., Козирського Є.С.,

при секретарі Мажар А.М.,

за участю: прокурора Попадюка І.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, працює на посаді генерального директора ТОВ «Агротехніка», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У період з 15.09.2003 року до 21.10.2008 року, ОСОБА_3, умисно, обравши предметом свого злочинного посягання майно ОСОБА_1, діючи з єдиним наміром, спрямованим на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1, керуючись корисливим мотивом, шляхом зловживання довірою, що виразилося у особливо довірливих стосунках, що склалися під час неодноразових дружніх зустрічах та бесідах, в ході яких ОСОБА_3 повідомляв неправдиві відомості про свою успішну підприємницьку діяльність у сфері ювелірного бізнесу і необхідності грошових коштів у побудові власного ювелірного магазину, про свою успішну підприємницьку діяльність у сфері продовольчих товарів і необхідності грошових коштів для закупівлі групи продовольчих товарів оливок і маслин із-за кордону з подальшим продажем їх на території України і отриманням прибутку, який він буде розділяти з ОСОБА_1, неправдивих свідчень про його посадове становище співробітника Міністерства Фінансів України, тим самим аргументуючи гарантію успішного бізнесу та отримання прибутку, ОСОБА_3, неодноразово зустрічався та отримував грошові кошти у ОСОБА_1, а саме:

-в період з 15.09.2003 до 20.09.2008 року, ОСОБА_3, точний час у ході досудового розслідування не встановлено, керуючись корисливим мотивом, діючи з єдиним умисним наміром, шляхом зловживання довірою ОСОБА_1, при неодноразових зустрічах у своєму автомобілі із ОСОБА_1 по вул.Карла Маркса, 6а, в м.Іллічівську Одеської області, отримував від ОСОБА_1 іноземну валюту в загальній сумі 42338 доларів США, що еквівалентно до української гривні по курсу долара 533.15 грн. за 100 доларів США, тобто 225 725 грн. 00 коп., та українською валютою гроші в сумі 4000 грн., а всього 229 725 грн.;

- 26.09.2008 року, приблизно о 17.00 годині, ОСОБА_3, керуючись корисливим мотивом, діючи з єдиним умисним наміром, шляхом зловживання довірою ОСОБА_1, який повідомив про намір продажу своєї квартири за адресою: АДРЕСА_1, та дізнавшись про суму грошей, що має отримати ОСОБА_1 за продаж квартири, переконав останнього та наполіг на своїй участі при складанні договору купівлі-продажу у нотаріуса та передачі грошей для забезпечення збереження отриманої суми грошей і спокою ОСОБА_1, ОСОБА_3, знаходячись в кабінеті у нотаріуса за адресою - Одеська область, м.Іллічівськ, вул..Олександрійська, 2а, отримавши грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 100 000 доларів США, що еквівалентно за курсом на період 2008 року долара США у розмірі 486.17 грн. за 100 доларів США, - тобто 486 170 грн., ОСОБА_3 покинув приміщення нотаріальної контори, не маючи намірів повертати гроші, привласнив їх і розпорядився ними на свій розсуд, заподіявши ОСОБА_1 матеріальний збиток на суму 486 170 грн.;

- 21.10.2008 року, приблизно о 17.00 годині, ОСОБА_3, керуючись корисливим мотивом, діючи з єдиним умисним наміром, шляхом зловживання довірою ОСОБА_1, при черговій зустрічі у своєму автомобілі із ОСОБА_1 по вул.Карла Маркса, 6а, в м.Іллічівську Одеської області, отримав від ОСОБА_1 іноземну валюту в розмірі 8200 доларів США, що еквівалентно до української гривні по курсу долара 495.55 грн. за 100 доларів США, тобто 40 635 грн. 10 коп.

Всього ОСОБА_3 шахрайськими діями заволодів грошима ОСОБА_1 в загальній сумі 756 530 грн. 10 коп., яка на момент вчинення правопорушень перевищувала 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є особливо великим розміром (відповідно до п.п. 22.5 ст .22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 - IV від 22.05.2003 року, заподіяння шкоди в особливо великому розмірі на 2008 рік, настає з моменту заподіяння потерпілому шкоди в сумі більше 154 500 гривень), які ОСОБА_3 не мав намірів повертати, в результаті чого заволодів шляхом зловживання довірою грошима в сумі 756 530 грн. 10 коп., що належать ОСОБА_1 , які привласнив та розпорядився на свій розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, не визнав, цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 також не визнав та пояснив, що між ним та ОСОБА_1 склались цивільно-правові відносини, а саме ОСОБА_1 давав йому у борг грошові кошти під проценти, які він використовував у бізнесі, зокрема закуповував із-за кордону продовольчі та побутові товари, був власником мережі ювелірних магазинів «Алмаз». Обвинувачений визнає, що у період з 15.09.2003 року по 20.09.2008 року отримав від ОСОБА_1 42338 доларів США. 26.09.2008 року він був присутнім у нотаріуса, коли ОСОБА_1 продавав свою квартиру, також були присутні члени сімю ОСОБА_1 У нього з ОСОБА_1 була усна домовленість, що отримані він продажу квартири гроші ОСОБА_1 передає йому, і ці гроші він вкладує у бізнес. Враховуючи цю обставину, коли покупці передавали гроші, то він їх взяв, перерахував, а потім вийшов з нотаріальної контори, повідомивши ОСОБА_1 що буде чекати його в машині. Ніяких розписок про отримані гроші за продаж квартири він ОСОБА_1 не писав. По справам йому терміново необхідно було поїхати в порт, а тому не дочекавшись ОСОБА_1, він з отриманими грошима поїхав від нотаріальної контори. 21.10.2008 року ОСОБА_1 у борг йому дав ще 8200 доларів США. По фактам отримання грошових коштів у ОСОБА_1 він написав розписки, у тому числі, по грошам, які він отримав під час продажу ОСОБА_1 квартири. Він згоден, що винен ОСОБА_1 23000 доларів США, а не ту суму, яку вказує потерпілий. Вважає, що його дії повинні бути кваліфіковані за ст.356 КК України як самоправність, а не за ст.190 ч.4 КК України. Просить суд перекваліфікувати його дії з ст.190 ч.4 КК України на ст.356 КК України, застосувати до нього дію Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнити його від призначеного покарання. В разі, якщо судом не буде перекваліфіковані його дії та залишено кваліфікацію за ст.190 ч.4 КК України, проти застосування до нього дії Закону України «Про амністію у 2014 році» не заперечує та просить звільнити його від призначеного покарання,хоча і не визнає своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 не визнає свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, його вина підтверджується наступними доказами, які були досліджені під час судового розгляду:

- показами потерпілого ОСОБА_1 про те, що у вересні 2003 року познайомився з ОСОБА_3, який представився як працівник Міністерства фінансів, але планує з цього Міністерства звільнятись та зайнятись ювелірним бізнесом. Під час зустрічі ОСОБА_3 попросив у нього у борг гроші, враховуючи, що ОСОБА_3 справив на нього позитивне враження, він у подальшому позичав ОСОБА_3 гроші з умовою їх повернення не пізніше ніж як через 3 дні після продажу три кімнатної квартири, яка належала йому. Коли у 2008 році з'явились реальні покупці квартири, які погодились купити квартиру за 101 тисячу доларів США, і коли ОСОБА_3 дізнався хто саме купує квартиру, він запропонував свої послуги, а саме оформити документи у нотаріуса, якого він знає, бути присутнім під час продажу квартири та відвезти додому з отриманими грошима. Ніяких усних чи письмових домовленостей, про те, що отримані від продажу квартири гроші, ОСОБА_3 забере собі для використання їх у своєму бізнесі, не було. 26 вересня 2008 року продавці - він, його дружина ОСОБА_6, його доньки ОСОБА_7, ОСОБА_8, його онук ОСОБА_9 та покупці - ОСОБА_10 і ОСОБА_11, зібрались у нотаріуса по вул.Олександрійській, 2-а в м.Іллічівську Одеської області. Туди ж приїхав на своєму автомобілі і ОСОБА_3 у якості охоронця, при цьому та той час між ним та ОСОБА_3 склались довірительні відносини, а тому він не заперечував проти присутності ОСОБА_3 у нотаріуса під час продажу квартири. Коли покупці дістали гроші, то їх взяв ОСОБА_3 і почав перераховувати, повідомивши, що не хватає 1 тисячі доларів США на що ОСОБА_10 сказала, що 1 тисячу доларів США вона передала раніше у якості задатку. Після чого ОСОБА_3 сказав, що все у порядку, та вийшов на вулицю покурити і почекати його щоб з грошима відвезти на квартиру. Коли всі вийшли з приміщення нотаріальної контори, то ОСОБА_3 вже не було на телефоні дзвінки він не відповідав, а потім телефон взагалі був у зоні недосяжності. Через 26 днів ОСОБА_3 йому сам зателефонував, вибачився, та попросив дати у борг ще 10 тисяч доларів США. Він обурився такій поведінці ОСОБА_3, але погодився знайти гроші для ОСОБА_3 лише з однією метою - це отримати хоч би розписку за ті гроші які у нього забрав ОСОБА_3 після продажу квартири. 21.10.2008 року він зустрівся з ОСОБА_3, який тривалий час вперто не хотів писати розписку, але він переконав ОСОБА_3, який погодився та написав загальну розписку в яку увійшли гроші які він ОСОБА_3 передавав раніше та гроші отримані він продажу квартири, усього на 142338 доларів США, вказавши у розписці строк повернення грошей - 5 лютого 2009 року. Також ОСОБА_3 окремо написав розписку на 8200 доларів США. Свої зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, гроші до цього часу не повернув. Він писав заяви на ОСОБА_12 у різні інстанції, намагався зустрітися з ОСОБА_3, але останній почав від нього переховуватись та навіть погрожувати. Цивільний позов підтримує та просить суд його задовольнити в повному обсязі;

- показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, які фактично підтвердили пояснення потерпілого ОСОБА_1, щодо обставин купівлі-продажу квартири та подій, які відбулись 26.09.2008 року. Крім того, ОСОБА_6 пояснила, що їй не відомо про те, що її чоловік ОСОБА_1 після продажу їх трикімнатної квартири всі гроші повинен був передати ОСОБА_3 Навпаки, поведінка ОСОБА_1 після того, як ОСОБА_3 не було на вулиці з грошима, отриманими за продаж квартири, вказувала на те, що такої домовленості не існувало, так як потерпілий телефонував ОСОБА_3, хвилювався, ходив по магазинах де працювала жінка ОСОБА_3 з метою з'ясувати обставини того, що ОСОБА_3 забрав гроші. Не могло існувати такої домовленості і тому, що у них не було іншого житла і жити їм не було де, а тому потерпілий не міг так домовлятися з ОСОБА_3;

- показами свідка ОСОБА_10 про те, що оглянувши квартиру ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, вона зі своїм чоловіком вирішила її придбати. З ОСОБА_1 домовились про суму - 101 тисяча доларів США, при цьому 1 тисячу доларів США вона передала ОСОБА_1 у якості задатку. 26.09.2008 року у нотаріальній конторі у м. Іллічівську по вул.Олександрійській вона була разом з чоловіком ОСОБА_11 за сторони продавців були ОСОБА_1, ОСОБА_6, їх дві доньки та онук. Також був присутній ОСОБА_3, якого ОСОБА_1 представив як свою довірену особу. За згодою ОСОБА_1 вона особисто у руки дала 100000 доларів США ОСОБА_3, який усі гроші перерахував, спитавши де ще одна тисяча доларів США, на що вона пояснила, що дала ОСОБА_1 задаток. Тоді ОСОБА_3 склав гроші у валізу, з якою і прийшов у нотаріальну контору, та вийшов з приміщення, повідомивши ОСОБА_1, що буде чекати на вулиці. Коли вона виходила від нотаріуса, то ОСОБА_3 вона не бачила, а потерпілий зі своєю сімєю були на вулиці. На пропозицію підвезти їх додому, говорили, що їх забере ОСОБА_3;

- поясненнями свідка ОСОБА_13 про те, що він працював бухгалтером у TOB «Агротехніка», у якому з вересня 2008 року директором був ОСОБА_3 Підприємство фактично фінансово-господарську діяльність не вело, ніякого прибутку, крім отримання грошей від інших підприємств, які заборгували, підприємство на отримувало. Укладались угоди щодо поставки в України оливок та інші угоди, але не одна не була реалізована;

- показами свідка ОСОБА_14 про те, що вона працює у ДПІ м.Іллічівська і знає ОСОБА_3, який діяв за довіреністю від суб'єктів підприємницької діяльності - Савчук, Станішевського, ОСОБА_15 Сам ОСОБА_3 не був суб'єктом підприємницької діяльності;

- розписками ОСОБА_3 про отримання грошових коштів у ОСОБА_1, в однієї з яких на суму 142338 доларів США вказаний термін повернення боргу - 5 лютого 2009 року, оригінали яких були досліджені в судовому засіданні (т.1, а.с.127-130);

- листом директора Департаменту роботи з персоналом, запобігання та протидії корупції Міністерства Фінансів України № 31-19010-14-10/6312 від 25.03.2014 року (т.4, а.с.219), відповідно до якого ОСОБА_16 у апараті Міністерства фінансів України не працював;

- договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 ввід 26.09.2008 року, нотаріально посвідчена копія якого була досліджена в судовому засіданні (т.4, а.с.69-74).

Суд критично відноситься до пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що між ним та потерпілим ОСОБА_1 була домовленість про передачу йому грошових коштів після продажу квартири потерпілого, так як ці обставини категорично заперечує потерпілий ОСОБА_1 та не підтверджують допитані свідки, в звязку з чим суд прийшов до висновку, що своїми умисними діями, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) потерпілого ОСОБА_1, вчиненому в особливо великих розмірах, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України та визнає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.4 ст.190 КК України.

Призначення покарання ОСОБА_3 підлягає в межах санкції ст.190 ч.4 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь важкості скоєного злочину, а у відповідності зі ст.12 КК України скоєний ОСОБА_3 злочин відноситься до особливо тяжких злочинів.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого:

- раніше обвинувачений ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався, не одружений, працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, характеризується позитивно, хворіє наступними захворюваннями: дисциркуляторна енцефалопатія II стадії змішаного ґенезу, стан після гострого порушення мозкового кровооббігу (2008, 2011, 2012, 2013 рр.), лівобічний геміпарез, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба III ст., злоякісна течія, дифузний кардіосклероз, злоякісна течія, СН II ст., аритмія, хронічний гепатит, хронічний панкреатит в стадії нестійкої ремісії. в звязку з чим стан його здоровя нестабільний та потребує обстеження та лікування в мовах спеціалізованого неврологічного закладу МОЗ (т.4, а.с.243), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Також при призначенні покарання суд враховує:

відсутність обставин, що обтяжують покарання (ст.67 КК України),

відсутність обставин, що помякшують покарання (ст.66 КК України).

З урахуванням викладеного суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі в межах санкції ст.190 ч.4 КК України.

Разом з цим, відповідно до ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, підлягають особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджені за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоровя, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 перебуває під вартою з 27.10.2011 року, що складає 2 роки 7 місяців 21 день, обмежень, передбачених ст.8 Закону України «Про амністію в 2014 році» та Законом України «Про застосування амністії» судом не встановлено, обвинуваченим суду надана згода на застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році», а відтак суд приходить до висновку про необхідність звільнення останнього від відбування покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід змінити з тримання під вартою на особисте зобовязання, звільнивши обвинуваченого з-під варти в залі суду.

Речові докази, відповідно до ст.100 КПК України, слід зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 про стягнення з останнього на його користь матеріальної шкоди в сумі 1828568 грн. та моральної шкоди в сумі 4410506 грн. (остання редакція позовної заяви т.4, а.с.193).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна протиправними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі, відшкодовується особою, що його заподіяло, при наявності його провини.

На думку колегії суддів заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, так як потерпілим, з урахуванням уточненої позовної заяви, заявлено заподіяну матеріальну шкоду в сумі 149538 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 17.06.2014 року складає 1758633,20 грн., при цьому відмовляється від стягнення 112000 грн., та таким чином заподіяна матеріальна шкода складає 1646633,20 грн.

Цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди також підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням характеру кримінального правопорушення, глибини душевних страждань потерпілого, інших обставин, які мають істотне значення та враховуючи вимогу розумності і справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 100000 грн., що є адекватним моральним стражданням потерпілого.

Керуючись ст.ст.370, 373, 374, 416 ч.2 КПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України та призначити йому покарання 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому особистого майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання з 27.10.2011 року.

На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_3 звільнити від відбування невідбутої частини призначеного судом основного покарання та від додаткового покарання у вигляді конфіскації всього належного йому особистого майна, як такого, що відбув більше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою на особисте зобовязання, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Речові докази, відповідно до ст.100 КПК України, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1646633,20 грн. відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди та 100000 грн. заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди, а всього 1746633,20 грн. (один мільйон сімсот сорок шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 20 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 30 днів після його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою в той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя:А.І. Бочаров

Суддя:В.М. Курочка

Суддя:Є.С. Козирський