Ухвала суду № 59216584, 15.07.2016, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 4-с/759/87/16

ун. № 759/1679/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2016 року Святошинський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді - Кривов'яза А.П.

при секретарі - Дрозі Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк», заінтересована особа: ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Дячок С.В. від 14.01.2016 року про відкриття виконавчого провадження, ,-

ВСТАНОВИВ:

Представник скаржника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Маляр Я.А. в порядку ст. 383 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Дячок С.В. від 14.01.2016 року про відкриття виконавчого провадження.

Скаргу обґрунтовано тим, що 14.01.2016 року, головним державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Дячок С.В винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49813768, вказана постанова видана на підставі виконавчого листа №2/759/258/15 виданого Святошинським районним судом м. Києва 24.06.2015 року про стягнення коштів за банківськими вкладами.

22.01.2016 року скаржник отримав оспорювану постанову. Хоча постанова винесена 14.01.2016 року, згідно чеку поштового відділення, постанову банку направлено 19.01.2016 року, тобто на п'ятий день після відкриття виконавчого провадження та в порушення вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику вже після спливу строку на добровільне виконання постанови, що позбавило можливості боржника добровільно її виконати.

Окрім того, скаржником зазначено, що оспорювана постанова винесена в порушення ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, не за місцем або не підвідомчістю виконання рішення.

У судовому засіданні представник скаржника заяву підтримав, посилаючись на обставини викладені в матеріалах справи.

Представник ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області стосовно скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №2/759/258/15 виданого 24.06.2015 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення коштів за банківськими вкладами, головним державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Дячок С.В винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49813768 від 14.01.2016 року з примусового виконання виконавчого документу.

Як встановлено судом, на виконанні ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області перебував виконавчий лист № 2/759/258/15 виданий 24.06.2015 року Святошинським районним судом м. Києва.

Крім того, як встановлено судом, 04.01.2016 року постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п.1 ч.1 чт.47 Закону України «Про виконавче провадження», а відповідно до п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, у разі якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Державний виконавець зобов»язаний відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача за умова, якщо не закінчився строк пред»явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом і пред»явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Протягом трьох робочих днів з дня надходження виконавчого документа державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч.2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач має право подати заяву про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа

Згідно п.7 ч.1 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Отже, фактично звернення стягувача до виконавчих служби з заявою про відмову від стягнення заборгованості згідно рішення суду свідчить про те, що маючи можливість стягнути заборгованість в примусовому поряду, останній не скористався нею. Наявність такої відмови позбавляє стягувача права вдруге повернутись з заявою про примусове виконання цього ж рішення суду, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Згідно ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У відповідності до ч.1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Частиною 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується не направлення вчасно боржникові копій постанови від 14.01.2016 року про відкриття виконавчого провадження, а лише 19.01.2016 року, тобто в порушення вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 6, 11, 17, 18, 20, 25, 31, 35, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 209-210, 223, 293, 294, 383, 387, 388, 389 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Київській області в частині несвоєчасного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2015 року №49813768 незаконною.

Визнати дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Київській області Дячок С.В. в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №49813768 від 14.01.2015 року про стягнення на користь ОСОБА_1 неправомірними.

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №49813768 від 14.01.2015 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: