Ухвала суду № 59213687, 21.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/519/13-к Головуючий у І інстанції Закаблук О. В.Провадження № 11-кп/780/815/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 5 21.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 липня 2016 р. м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : ОСОБА_1,

суддів : ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретарі : ОСОБА_4,

з участю прокурора : ОСОБА_5,

потерпілої: ОСОБА_6,

обвинуваченого: ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілої та прокурора на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 25 квітня 2016 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст.. 89 КК України раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та виправдати його.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином, (в порядку ст. 28 КПК України), - відмовлено.

Вироком також вирішено питання речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

До суду надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.122 КК України із якого вбачається, що 27.07.2010 року близько 19 години ОСОБА_7, знаходячись в приміщенні літньої кухні власного домогосподарства, що в с. В. Пріцьки Кагарлицького району по провулку Торговому, 8, під час варки зі своєю співмешканкою ОСОБА_6, яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно наніс останній декілька ударів руками в область обличчя та тулубу. Після чого, потерпіла, залишивши приміщення літньої кухні, пішла в будинок вказаного господарства, де в приміщенні спальної кімнати, ОСОБА_7, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на спричинення будь яких тілесних ушкоджень, умисно знову наніс декілька ударів руками ОСОБА_6 в область голови та тулуба, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді переломів 9 10 ребер справа по середній пахвовій лінії, 9 ребра зліва по пахвовій лінії, які згідно висновку судово медичної експертизи № 187\к від 24.01.2013 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров»я на строк, більше за 21 день, так як для їх зрощення потрібен такий термін.

Таким чином, своїми протиправними діями, які виразилися в умисному середньої тяжкості тілесного ушкодженні, тобто умисному ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_7 за ч.1 ст.122 КК України, суд у вироку вказав, що стороною обвинувачення і потерпілою не надано суду належних та допустимих доказів, прямих чи непрямих доказів винуватості, а тому суд має обґрунтовані непереборні сумніви взагалі в наявності події злочину, а саме: нанесення потерпілій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень 27.07.2010 року.

На вказаний виправдувальний вирок прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним за ч.1 ст.122 КК України, призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі та звільнити від покарання у звязку із закінченням строку давності. Прокурор вважає вирок незаконним у в звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На переконання апелянта суд взяв до уваги лише покази ОСОБА_7, проігнорувавши покази потерпілої ОСОБА_6 та невірно оцінив покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, експертів ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та наявні висновки судово-медичних експертиз.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить вирок скасувати внаслідок неповноти та односторонності судового розгляду, істотного порушення норм процесуального закону та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. На думку потерпілої суд зайняв позицію ОСОБА_7, який раніше неодноразово відбував покарання за скоєння тяжких злочинів, її відводи головуючому у справі суддями Кагарлицького районного суду залишились без задоволення, тому внаслідок недовіри названому суду відмовилась надати оригінали ренгенознімків для проведення експертизи судом. Також вважає безпідставним рішення суду стосовно відмови у задоволенні її цивільних позовів.

Заслухавши доповідача, потерпілу в підтримку своєї апеляційної скарги, прокурора, який повністю підтримав апеляційні вимоги потерпілої, а апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, підтримав лише в частині скасування вирку та просив призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції внаслідок невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неповноти судового слідства, а також невідповідності обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг і заперечень на них ОСОБА_7, котрий просив вирок суду залишити без змін, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи вирок суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Підставами для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції, крім інших, за правилами ст. 409 КПК України є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Визнаючи ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд лише зазначив у вироку, що стороною обвинувачення не надано суду належних та допустимих доказів стосовно нанесення ОСОБА_7 середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 27 липня 2010 року. Однак з даними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, так як вони суперечать фактичним обставинам, встановленим у судовому засіданні. Крім показів потерпілої ОСОБА_15, свідок ОСОБА_10, сільський голова, показала, що від місцевих жителів дізналась про побиття обвинуваченим потерпілої; свідок ОСОБА_16 бачив на шиї потерпілої синець; свідок ОСОБА_8 показала, що біля магазину потерпіла скаржилась і її присутності про побиття її ОСОБА_7; свідок ОСОБА_17 пояснила, що до неї прибігла побита потерпіла ОСОБА_6, сказала, що втекла від ОСОБА_7 і просилась переночувати, але вона їй відмовила.

Висновком судово-медичної експертизи №21/10 від 28.03.2011р. у ОСОБА_15 мали місце переломи 10-го та 11-го ребра справа та 9-го ребра зліва в паховій ділянці, які могли утворитись в строк і при обставинах вказаних в постанові, тобто 27.07.2010р.. Висновком судово-медичного експерта №49/21 від 08.09.2011р. при повторному консультуванні в Київському обласному бюро СМЕ підтверджується, що виявлені ознаки повністю зрощених переломів 9-го і 10-го ребер, а її повна консолідація (зрощення) свідчить про значну давність події і не виключає можливості їх отримання 27.07.2010р..

Висновком експерта №45/35 від 25.07.2012р.також підтверджується, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження могли утворитись в строк і за обставин, вказаних нею під час проведення слідчого експерименту.

Тобто, суд не мотивував у вироку, чому він визнав покази потерпілої, свідків і судово-медичних експертиз неналежними доказами, не зазначив підстав з яких відкинув докази обвинувачення.

Тобто відповідно до п.1 ч.1, ч.3, ст.374 КПК України у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Проте суд першої інстанції у вироку, всупереч зазначеному, не проаналізував досліджені докази, а виклав фактично стенограму всього судового процесу, всіх допитаних осіб, документів.

У вироку наведені невідомо для чого схеми (див. вирок, а.с.77-78), викладені письмово з наукової точки зору ст. 2, 84, 85 КПК України (вирок, а.с. 94-95), при цьому безмотивно вказано, що докази обвинувачення є недопустимими.

Але за наведеної вище суперечливості висновків суду першої інстанції, зроблених без дотримання вимог ст.94 КПК України, відповідно до яких оцінка доказів проводиться не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а і в їх сукупності, з врахуванням достатності та взаємозвязку, колегія суддів вважає їх передчасними. Перевірити в повному обсязі доводи апеляційних скарг і заперечень на них та усунути зазначені вище недоліки і протиріччя у висновках суду першої інстанції колегія суддів не може у вязку з відсутністю клопотання учасників провадження щодо повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження відповідно до положень ч.3 ст.404 КПК України.

Разом з тим, порушивши вимоги ст.ст.370, 374 КПК України суд першої інстанції не звернув уваги на те, що прокурором не було дотримано вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінального провадження, але не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення (т.1, а.с. 1-2).

Залишивши поза увагою недотримання прокурором п.5 ч.2 ст.291 КПК України, суд ухвалив виправдувальний вирок, чим порушив вимоги ст.370 КПК України. Враховуючи наведене вище, апеляційний суд не має права розглядати правомірність виправдання ОСОБА_7 стосовно обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілої підлягає до задоволення, а прокурора до часткового задоволення, а виправдувальний вирок, ухвалений відносно ОСОБА_7 викликає сумніви в його законності та обґрунтованості, у звязку з чим оскаржуваний вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, не має права вирішувати наперед питання про доведеність або недоведеність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілої, а також доводи ОСОБА_7, які містяться у запереченнях на подану апеляційну скаргу, підлягають ретельній перевірці під час нового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 25 квітня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

С У Д Д І: