Ухвала суду № 59210492, 22.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 622/602/15-к Головуючий суду 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження 11-кп/790/1351/16 Доповідач Мікулін М.І.

Категорія: ч.2 ст.194 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Мікуліна М.І.

суддів Ємця О.П.,

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Вакули Н.С.

прокурора Ізотової М.О.

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 11-кп/790/1351/16 за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області Мельника О.В. на вирок Золочівського районного суду Харківської області від 10 березня 2016 року у відношенні ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, працюючий слюсарем у СТОВ «Довжик», раніше не судимий, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, -

засуджений за ч.2 ст.194 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено наступні обовязки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Як встановив суд, ОСОБА_3, 16 березня 2015 року о 16:00 годині будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився неподалік вулиці Шевченка с.Довжик Золочівського району Харківської області біля земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 В цей час останній на своєму автомобілі НОМЕР_1, під'їхав до вказаної земельної ділянки разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 і залишивши там свій автомобіль, пішов на свою земельну ділянку. В цей час до нього підійшов ОСОБА_3 і між ними виникла сварка щодо знаходження автомобіля ОСОБА_4, у невстановленому місці, при цьому ОСОБА_3 став погрожувати останньому.

Після чого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на пошкодження майна ОСОБА_4 шляхом підпалу. Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_3 підійшов до автомобіля НОМЕР_1., який належить ОСОБА_4 та підклав під передню частину автомобіля суху траву та підпалив її. У результаті чого сталося загорання вказаного автомобіля, що призвело щ виникнення пожежі, технічною причиною виникнення якої в автомобілі НОМЕР_1 є займання горючих матеріалів в передній лівій частині кузову, під впливом джерела запалювання «відкритий вогонь». Технічна причина пожежі не пов'язана з аварійними режимами роботи електричної мережі. В результаті злочинних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4, завдано шкоду в розмірі 217 714,37 грн. з них вартість ремонту складає 114 052,16 грн., сума матеріального збитку складає 61 254 ,67 грн.

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку в відношенні ОСОБА_3 з мотиву неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. ст. 67, 75 КК України, та, як слідство цього, з мотиву невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та просить ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому за ч.2 ст. 194 КК України 4 роки позбавлення волі. В апеляції прокурор стверджує, що призначене покарання є несправедливим та недостатнім для виправлення засудженого. Окрім того, прокурор посилається на те, що судом при призначені покарання не врахована наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, а також те, що обвинувачений, навіть частково, не відшкодовував завдану потерпілому значну шкоду.

Заслухавши доповідача, вислухавши прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, а також вислухавши обвинуваченого про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, то б то ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Судом першої інстанції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 194 КК України розглянуто в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В силу ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Як вбачається з змісту обвинувального акта/а. с. 1-2/ органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне пошкодження майна, скоєне шляхом підпалу.

Однак, вироком дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне пошкодження майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, скоєне шляхом підпалу.

В той же час, кримінальне провадження не містить підстав, передбачених ст. 337 КПК України щодо проведення судового розгляду за межами висунутого обвинувачення.

Отже, вироком дії ОСОБА_3 кваліфіковано за межами висунутого обвинувачення, від яких він у суді відповідно до обвинувального акта не захищався, що є істотнім порушенням вимог кримінального процесуального закону, повязаних з порушенням права на захист.

В силу ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

З огляду на наведене, вирок постановлено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне судове рішення та які не можуть бути усунені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вимоги ст. 415 КПК України, колегія суддів вважає, що вирок слідує скасувати та призначити новий судовий розгляд, в ході котрого необхідно усунути вказані вище в цій ухвалі недоліки.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону, а саме ст. 75 КК України та, як слідство цього, про невідповідність призначеного судом ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, колегія суддів вважає, що якщо при новому судовому розгляді суд знову прийде до висновку про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за таких же обставин і даних про його особу, то призначене обвинуваченому покарання не відповідає вимогам ст. 75 КК України та, як слідство цього, є м'яким.

Приймаючи таке рішення, колегія суддів враховує і доводи апеляційної скарги про те, що обвинуваченим не приймалися ні яки міри для відшкодування завданої потерпілому шкоди.

Приймаючи до уваги, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у виді особистого зобовязання було застосовано в ході досудового розслідування та судового розгляду судом першої інстанції, то тому колегія суддів при скасуванні вироку обирає обвинуваченому таку ж міру запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 412, 415, 532 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області Мельника О.В. задовольнити частково.

Вирок Золочівського районного суду Харківської області від 10 березня 2016 року у відношенні ОСОБА_3 скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції в іншому складі.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 обрати у виді особистого зобовязання, яким зобовязати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду та не відлучатися без дозволу суду з постійного місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді