Ухвала суду № 59207920, 25.07.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15777/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1209/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Соколовського В.М.

секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ПАТ КБ «Надра» звернулось до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 11 квітня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 35 900,99 доларів США з відсотковою ставкою у розмірі 14,55 % річних і терміном повернення до 10 квітня 2015 року.

Відповідно до п.3.2 кредитного договору відповідач ОСОБА_3 виступила поручителем та зобовязалась відповідати солідарно за кредитними зобовязаннями ОСОБА_2

Позичальник належним чином не виконував своїх зобовязань, внаслідок чого станом на 14.08.2014 року за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 58 774,17 доларів США та 143 814 грн. 65 коп., які позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно, а також витрати по оплаті судового збору.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2016 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором «Автопакет» №87/АП/32/2008-840 від 11.04.2008 року в сумі 58774,17 доларів США, а саме: 32853,84 доларів США заборгованість за кредитом, 25938,33 доларів США заборгованість по сплаті відсотків, а також 96 814,20 грн. пені.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» по 1827 грн. судового збору з кожного.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 47 000 грн. 45 коп. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність подвійної цивільно-правової відповідальності у випадку стягнення з відповідачів пені та штрафу.

Судом вірно встановлено, що позичальник ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору шляхом їх невиконання, що у відповідності до п.5.2 є підставою для сплати ним штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості, зазначеної в п.1.1 договору.

При цьому апелянт вважає, що пеня, передбачена пунктом 5.1 договору за прострочення строку сплати кредитних платежів, та штраф є відповідальністю за різні види порушень умов договору. Крім того, порядок нарахування цих видів неустойки також відрізняється.

З наведених підстав апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

У судове засідання апеляційного суду сторони не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 11 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_3 (поручитель) укладено договір «Автопакет» №87/АП/32/2008-840, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 35 900,99 доларів США з відсотковою ставкою 14,55% річних, з терміном повернення до 10.04.2015 року (а.с.8-13).

Відповідно до п.3.2 договору поручитель ОСОБА_3 зобовязалась перед банком відповідати за належне виконання позичальником взятих на себе зобовязань. Зокрема пунктами 3.2.1, 3.2.2 договору передбачено, що поручитель відповідає перед банком у тому ж обємі, що і позичальник. Позичальник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Відповідно до п.4.3 договору, позичальник зобов'язався щомісячно повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки, здійснювати інші платежі, а у разі порушення зобов'язань за договором сплатити банку штрафні санкції (п.5.2 договору),

Згідно з п 4.2.5 договору банк вправі вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж.

Відповідно до п. 2.5 договору кредитор вправі вимагати від поручителя виконання зобов'язання за договором, якщо в установлений договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані.

Позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконував кредитних зобовязань, внаслідок чого станом на 14.08.2014 року банком нараховано заборгованість за кредитним договором від 11.04.2008 року у розмірі 58 774,17 доларів США, з яких 32 835,84 доларів США, що еквівалентно 429 876 грн.51 коп. заборгованість за кредитом; 25 938,33 доларів США, що еквівалентно 339 576 грн.47 коп. заборгованість по сплаті відсотків.

Крім того, згідно розрахунку, банком нараховано пеню за прострочення сплати кредиту 7 395,09 доларів США, що еквівалентно 96 814 грн. 20 коп. та штраф за порушення умов кредитного договору 3 590,10 доларів США, що еквівалентно 47 000 грн.45 коп. (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався нормами цивільного законодавства, що регулюють порядок виконання зобовязань. З огляду на існування заборгованості за кредитним договором від 11.04.2008 року та зважаючи на зобовязанння поручителя, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог банку в частині стягнення тіла кредиту, відсотків та пені. При цьому, відмовляючи позивачеві у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів штрафу в розмірі 47 000 грн.45 коп., суд виходив із положень ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне і теж порушення та з огляду на стягнуту судом пеню за прострочення сплати кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає, що він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Згідно ст.ст.553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, неналежне виконання позичальником кредитних зобовязань та утворення заборгованості у звязку з цим, зумовило настання правових підстав, передбачених умовами договору та ЦК України, для дострокового стягнення кредитних коштів.

Враховуючи чинну поруку ОСОБА_3, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про солідарне стягнення з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 тіла кредиту, відсотків та пені.

Доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову суду першої інстанції у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачів штрафу, передбаченого п. 5.2 договору, колегія суддів відхиляє, зважаючи на наступне.

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п.п.4.3.1; 4.3.2; 4.3.7; 4.3.9; 4.3.10 цього договору, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1 цього договору, за кожен випадок.

Вище перелічені пункти кредитного договору передбачають такі обовязки позичальника: п.4.3.1 забезпечити банк всіма необхідними документами для здійснення ним дій, передбачених п.2.1 цього договору; п.4.3.2 суворо дотримуватися положень цього договору; п.4.3.7 протягом двох робочих днів повідомляти банк про зміну адреси, місця роботи, номерів телефонів, прізвища та імені, а також про факти розлучення, одруження, народження дітей та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобовязань за цим договором , з наданням відповідних документів, що їх підтверджують; 4.3.9 на вимогу банку надавати документи, що підтверджують поточний фінансовий стан позичальника; 4.3.10 надати додаткове забезпечення виконання зобовязань за цим договором у разі суттєвого погіршення фінансового стану позичальника, зниження вартості забезпечення за цим договором.

Відповідно до ст.ст.10,59,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення позичальником порушень, передбачених пунктами 4.3.1; 4.3.7; 4.3.9; 4.3.10 договору.

Що ж стосується п.4.3.2 (обовязок суворо дотримуватися положень цього договору), то порушення позичальником цього пункту договору доведено позивачем лише в частині несвоєчасної сплати кредитних платежів. Проте за цей вид порушення передбачена санкція у пункті 5.1 кредитного договору, відповідно до якої сторони встановили пеню за прострочення строків повернення кредиту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Тобто штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. (Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2003 цс15 від 21.10.2015).

Отже, посилання в апеляційній скарзі на необґрунтованість висновків суду першої інстанції в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки нарахування та стягнення штрафу за п.5.2 за несвоєчасне внесення необхідних платежів суперечать вимогам чинного законодавства, яким не передбачено подвійної відповідальності за одне порушення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Мелінишин Г.П. Соколовський В.М.