Ухвала суду № 59202572, 20.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Київ К/800/11993/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальність «Дельта-2010» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальність «Дельта-2010» (далі - ТОВ «Дельта-2010») звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610013/2 від 25 лютого 2015 року (далі - рішення про коригування митної вартості від 25 лютого 2015 року) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00029 від 25 лютого 2015 року (далі - картка відмови в прийнятті митної декларації від 25 лютого 2015 року).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для митного оформлення товару Митниці було надано усі необхідні документи, які в цілому підтверджували заявлену митну вартість, визначену за ціною договору (контракту). Обґрунтованих підстав, які б свідчили про неможливість застосування основного методу, Митниця не зазначила, які і не висловила жодних зауважень до основних документів, які підтверджують заявлену митну вартість. Оскільки достатніх і обґрунтованих підстав для застосування іншого методу визначення митної вартості, аніж за ціною договору (контракту), у Митниці не було, прийняті нею рішення від 25 лютого 2015 року та картка відмови в прийнятті митної декларації від 25 лютого 2015 року є протиправними.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 17 вересня 2015 року адміністративний позов ТОВ «Дельта-2010» задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував рішення Київської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів вартості товарів №125130005/2015/610013/2 від 25 лютого 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00029 від 25 лютого 2015 року.

Повернув ТОВ «Дельта-2010» з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в розмірі 220 гривень.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 грудня 2015 року залишив без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року.

У своїй касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В свою чергу ТОВ «Дельта-2010» у запереченнях зазначає про необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ «Дельта-2010» (за контрактом - Покупець) і Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd (за контрактом - Продавець) укладено контракт від 18 червня 2013 року № H-D/2013- 0618 (далі - Контракт від 18 червня 2913 року) про поставку шин.

За змістом Контракту від 18 червня 2013 року, умови поставки, перелік і ціна товару, який постачатиметься Покупцю, вказуватимуться в інвойсах.

У відповідності до умов Контракту від 18 червня 2013 року Постачальник оформив позивачу інвойс №14HFTD011-TBR від 4 січня 2015 року на поставку автомобільних шин у кількості 284 шт. загальною вартістю 37858,00 дол. США. (у тому числі 35408,00 дол. США - вартість шин; 2400 дол. США - вартість морського фрахту; 50,00 дол. США - страхування).

Згідно з інвойсом № 14HFTD011-TBR від 4 січня 2015 року поставка обумовленого сторонами товару здійснювалась на умовах CIF-Одеса, що за правилами Інкотермс 2010, серед іншого, передбачає покладення на продавця витрат на оплату фрахту, які необхідні для доставки товару до названого порту призначення, а також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Платіжним дорученням в іноземній валюті № 418 від 28.01.2015 року позивач в повному обсязі оплатив Постачальнику загальну вартість товару відповідно до виставленого йому інвойсу № 14HFTD011-TBR від 4 січня 2015 року на суму 37858,00 дол. США.

24 лютого 2015 року позивач подав Митниці вантажну митну декларацію №125130005.2015.541354 щодо розмитнення товару «нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин марки CHANGFENG, для вантажних автомобілів» в кількості 284 шт., ввезених на підставі Контракту від 18 червня 2013 року.

Разом з митною декларацією для підтвердження митної вартості позивач надав Митниці такі документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17.03.2014 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №500060702/2015/453 від 23.02.2015 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 353497 від 23.02.2015 року; коносамент (Bill of Lading) NFYG8B800 від 10.01.2015 року; платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №418 від 28.01.2015 року; прейскурант (прайст-лист) виробника товару Б/Н від 04.01.2015 року; інвойс (рахунок-фактура) №14HFTD011-TBR від 04.01.2015 року; пакувальний лист від Б/Н від 04.01.2015 року; страховий поліс №6673831060320150000024 від 03.01.2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 19.12.2013 року; контракт (зовнішньоекономічний договір) № H-D/2013-0618 від 18.06.2013 року; сертифікат відповідності UA1.009.0013493-14 від 03.03.2014 року; сертифікат відповідності UA1.009.0147600-14 від 17.12.2014 року; інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 10.01.2015 року; сертифікат про походження 15С3705В0170/00014 від 12.01.2015 року; копію митної декларації країни відправлення 435020150500108611 від 09.01.2015 року; копію митної декларації країни відправлення 435020150500108612 від 09.01.2015 року.

Митниця надіслала декларанту електронне повідомлення від 24 лютого 2015 року з вимогою про подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, а саме: виписки з бухгалтерської документації і висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивач повторно подав Митниці митну декларацію (МД-2) №125130005/2015/541436 від 26 лютого 2015 року разом з аналогічним переліком документів, що й до митної декларації №125130005.2015.541354 від 24 лютого2015 року, до якої також долучив додаткові документи, вимога про надання яких містилася в електронному повідомленні митного органу від 24 лютого 2015 року, а саме: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №536 від 25.02.2015 року; бухгалтерські документи (рахунки-фактури № СФ-0000024 від 10.02.2015 року, №СФ-0000023 від 10.02.2015 року).

За наслідками перевірки митної декларації і наданих декларантом документів Митниця на підставі статті 55 Митного кодексу України прийняла рішення про коригування митної вартості від 25 лютого 2015 року, відповідно до якого митну вартість імпортованих позивачем товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України) та визначено на рівні 181,16 дол. США за одиницю товару або 51449,10 дол. США за всю партію ввезеного товару.

У рішенні про коригування митної вартості від 25 лютого 2015 року Митниця зазначила, що в наданих позивачем до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та немає всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно зі статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод ґрунтується на раніше визнаній митній вартості імпортованого товару згідно з МД від 5 лютого 2015 року №125130005/2015/540768.

Заявлена митна вартість може бути визнана, як зазначено в рішенні про коригування митної вартості від 25 лютого 2015 року, за умови надання таких додаткових документів: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації.

У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості від 25 лютого 2015 року, митний орган видав декларанту картку відмови у прийнятті митної декларації митному оформленні (випуску) товарів від 25 лютого 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідач неправомірно відмовив у прийнятті заявленої декларантом митної вартості, визначеної за ціною договору (контракту).

Таку позицію підтримав і Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає обґрунтованими і такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачається, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з частиною п'ятою статті 58 Митного кодексу України, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За приписами частини першої і другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто за ціною договору.

На підставі положень статей 53, 54 Митного кодексу України можна дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в постановах від 31 березня 2015 року (у справах № 21-127а15 та № 21-53а15).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Дельта-2010» надало для митного оформлення імпортованого товару усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України.

Судячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, неможливість застосування першого методу визначення митної вартості обґрунтовано наявністю розбіжностей та відсутністю всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості товарів.

Стосовно цього слід зазначити, що вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість і які декларант зобов'язаний надати одночасно із митною декларацією наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України. Вимагаючи надання додаткових документів митний орган не пояснив які саме розбіжності чи ознаки підробки він виявив у поданих декларантом документах, а також які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження. Тобто, окрім власне переліку додаткових документів, відповідач нічого не зазначив про обставини, які викликають у нього сумніви щодо заявленої митної вартості.

Як встановили суди попередніх інстанцій у рішенні про коригування митної вартості від 25 лютого 2015 року також відсутні відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності Митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що самої лише вказівки про наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення Митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів усіх цих обставин свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Таким чином, відповідач не спростував як правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, так і об'єктивної можливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220?, 223-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді К.Г. Леонтович

Т.А. Чумаченко