Постанова № 59202118, 19.07.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа № 922/5188/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

першого відповідача - ОСОБА_2,

другого відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу відповідачів (вх. №1595 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.16 у справі

за позовом ПАТ "Український ОСОБА_3", м. Донецьк,

до

1) СТОВ "Сосонівка-Агро", с. Сосонівка,

2) ТОВ "Реал-Агроекспорт", м. Харків,

про стягнення 2243713,92 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Український ОСОБА_3" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Арго", в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №24Хрк від 27.12.2012 р., який було укладено між позивачем та відповідачем, в сумі 2243713,92 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 1890000,00 грн., заборгованості по процентам у розмірі 306127,50 грн., в т.ч. прострочена заборгованість у розмірі 272685,00 грн. пеня у розмірі 47586,42 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно зазначеного кредитного договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2015р. клопотання позивача про залучення іншого відповідача задоволено. Залучено до участі у справі 2-го відповідача - ТОВ "Реал - Агроекспорт".

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., суддя Лавренюк Т.А., суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Арго" (63224, Нововодолазький район, с. Сосонівка, вул. Миру, буд. 15, код ЄДРПОУ 35777064) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал - Агроекспорт" (61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192а, 4 поверх, кімната 10 В, код ЄДРПОУ 36459022) на користь Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_3" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 125, код ЄДРПОУ 19388768) заборгованість за кредитним договором №24Хрк від 27.12.2012р. в сумі 2243713,92 грн.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Арго" (63224, Нововодолазький район, с. Сосонівка, вул. Миру, буд. 15, код ЄДРПОУ 35777064) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 16827,86 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал - Агроекспорт" (61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192а, 4 поверх, кімната 10 В, код ЄДРПОУ 36459022) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 16827,86 грн.

Відповідачі із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодились, звернулись до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять вищенаведене рішення скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

ч. 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обовязків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції» 2), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, субєктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

27.12.2012 між позивачем та 1-им відповідачем був укладений кредитний договір №24Хрк (далі по тексту - кредитний договір).

За умовами кредитного договору, банк за наявності вільних грошових коштів надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у сумі 3 150 000,00 грн. на придбання сільгосптехніки на строк з 27.12.2012р. по 26.12.2017р. зі сплатою 24,5 процента річних. Проценти нараховуються за кожний календарний день за методом "факт 360", тобто для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році.

Пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що кредит, наданий за кредитним договором, забезпечується заставою і порукою.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, 1-ий відповідач, під час користування кредитом зобов'язався дотримуватися принципів кредитування: строковості, зворотності, цільового використання. При погашенні заборгованості за даним договором дотримуватись графіка погашення, приведеного у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.5. кредитного договору, 1-ий відповідач, як позичальник зобов'язався погашати наданий банком кредит, згідно з графіком погашення, що був викладений у додатку №1 до кредитного договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 4.6. кредитного договору, 1-ий відповідач зобов'язався, що у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 кредитного договору, а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно з графіком погашення та/або не виконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 26.12.2017 включно, сплатити банку проценти у розмірі 49 процентів річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Відповідно до пункту 4.7. кредитного договору, 1-ий відповідач зобов'язався кошти у погашення заборгованості в першу чергу направляти для сплати комісій та процентів за користування кредитом, строк сплати яких настав, потім простроченої заборгованості за кредитом сума, що залишається, направляється на погашення основної суми кредиту.

Пункт 5.3. кредитного договору передбачає, що банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків, зокрема, у випадку недотримання умов договору. Про намір дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення та повернення виданих кредитних коштів, сплати процентів, нарахованих за кредитом комісій, неустойок і збитків, банк письмово повідомляє 1-го відповідача. 1-ий відповідач зобов'язаний протягом 30 днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути сплатити проценти, комісії, неустойку, передбачені договором.

Позивач у зв'язку із невиконанням 1-им відповідачем графіку погашення заборгованості за кредитним договором направив на адресу першого та другого відповідачів вимоги за вих. №3975 від 23.07.2015р., згідно з якою позивач вимагав у боржника (1-го відповідача) та поручителя (2-го відповідача), виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором на протязі 30 днів, але 1-ий відповідач заборгованість перед позивачем не погасив.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязок.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України (кредитний договір), передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (ст.ст.1046-1053) Цивільного кодексу України.

Стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав позичальнику кредитні кошти, згідно з його заявкою, що підтверджується матеріалами справи.

Пункт 5.4. кредитного договору передбачає, що банк має право у разі несвоєчасного повернення кредиту у строки, вказані у пункті 4.5. цього договору вимагати від 1-го відповідача сплатити банку штраф у розмірі 3 (три) проценти від суми заборгованості за основним боргом на дату пред'явлення вимоги.

Відповідно до пункту 5.10 кредитного договору, банк має право при порушенні погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (пункти 4.2., 4.3., 4.5.) вимагати від 1-го відповідача за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Пункт 7.1. кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту у вказані у пунктах 4.5. цього договору, за вимогою банку 1-ий відповідач сплачує банку штраф у розмірі 3 (три) проценти від суми заборгованості за основним боргом на дату пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник за кредитним договором СТОВ "Сосонівка", з 25.12.2014 року не виконує належним чином свої зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті процентів та комісії у розмірах і у строки передбачені кредитним договором, внаслідок чого у 1-го відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 27.08.2015р. становить: 2243713,92 грн., яка складається з: основної заборгованості у розмірі 1890000,00 грн., заборгованість по процентам у розмірі 306127,50 грн., в т.ч. прострочена заборгованість у розмірі 272685,00 грн. та пеня у розмірі 47586,42 грн.

В межах розгляду даної справи, господарським судом першої інстанції була призначена судова економічна експертиза, яка виконана експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_4.

Відповідно до висновку №12470 наданого експертною установою щодо визначення відповідності розрахунку позивача та фактичної суми заборгованості 1-го відповідача за кредитним договором №24 Хрк від 27.12.2012р. суми заборгованості СТОВ "Сосонівка", що заявлені позивачем підтверджуються документами, що містяться в матеріалах справи. Щодо наявності заборгованості у поручителя - 2-го відповідача перед позивачем судовим експертом зазначено, що дане питання виходить за межі компетенції експерта - економіста, а саме надання правової оцінки щодо строку припинення поруки.

Однією з умов надання кредиту відповідно до п. 2.1. кредитного договору є застава та порука.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 27.12.2012р. між позивачем 1-им відповідачем (позичальник) та 2-им відповідачем (поручитель) було укладено договір поруки №24ХРК/ПОР (надалі за текстом - Договір поруки).

У відповідності до п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язався солідарно нести відповідальність перед позивачем за виконання зобов'язань за кредитним договором №24Хрк від 27.12.2012р., укладеним між позивачем та 1-им відповідачем на 3150000 грн., зі сплатою 24,5 процента річних, із встановленим строком погашення до 26.12.2017р.

Пунктом 2.2. договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується відповідати своїм майном при недостатності грошових коштів, в обсязі вимог банку. До того моменту, поки боржником або поручителем не будуть виконані в повному обсязі боргові зобов'язання перед позивачем, поручитель не має права продавати майно, що належить йому на праві власності.

Відповідно до пункту 2.5. договору поруки, позивач зобов'язується у разі задоволення своїх вимог в повному обсязі за рахунок грошових коштів поручителя або його майна передати поручителю всю документацію, в якій визначені права позивача по відношенню до 1-го відповідача.

Згідно із пунктом 4.1 договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання 1-им відповідачем зобов'язань за кредитним договором перший (боржник) та другий (поручитель) відповідачі відповідають перед позивачем, як солідарні боржники.

Щодо доводів відповідачів щодо часткового припинення поруки в частині нарахування процентів за січень 2015р. та лютий 2015р. з тих підстав, що позивачем пропущено 6 місячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі належним чином, про що свідчить відсутність будь-яких претензій та зауважень з боку 1-го відповідача.

У п. 5.3 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків у разі, зокрема, непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком впродовж двох місяців; несплати позичальником комісій, передбачених кредитним договором.

З 25.12.2014 року з боку 1-го відповідача має місце прострочення виконання основного зобовязання, несплата боржником поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним, у зв'язку із чим позивач звернувся до першого та другого відповідачів із вимогою №3975 від 23.07.2015р про дострокове повернення кредиту.

Згідно ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається із п.п. 3.1, 3.2 договору поруки, сторони узгодили строк припинення поруки, пов'язавши його з наступною подією: цей договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами і дія цього договору припиняється з моменту повного виконання боржником або поручителем боргових зобовязань перед банком.

Таким чином, вищевказане доводи апеляційної скарги про припинення поруки в частині нарахування процентів за січень 2015р. та лютий 2015р. є необґрунтованими

У кредитному договорі чітко встановлений строк виконання зобов'язання, а саме: у пункті 1.1, пункті 4.5 та наведено графік платежів у додатку №1 до кредитного договору, який є його невідємною частиною. Так, згідно вказаних пунктів кредитного договору, строк виконання зобовязання до 26.12.2017 року, але позивач звернувся до відповідачів із вимогою в порядку п.5.3. кредитного договору про дострокове повернення кредиту.

Згідно п.2.1. договору поруки поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, в триденний термін з моменту отримання письмового повідомлення банку про погашення заборгованості боржника по сумі платежів (сума кредиту і відсотків за користування кредитом) і штрафні санкції у разі їх застосування до боржника.

Позивачем направлено 2-му відповідачу поручителю другу вимогу за вих. №5079 від 31.08.2015р., згідно з якою позивач вимагав у поручителя, що поручався перед позивачем за виконання 1-им відповідачем відповідного зобов'язання, погасити заборгованість з повернення суми кредиту в повному обсязі, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань, протягом 3 (трьох) днів, але 2-ий відповідач не відреагував та заборгованість перед позивачем не погасив.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи вищенаведене та те, що ані боржником СТОВ "Сосонівка", ані поручителем ТОВ "Реал - Агроекспорт" не виконано своїх зобовязань за кредитним договором, що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з першого та другого відповідачів заборгованості за кредитним договором №24Хрк від 27.12.2012р. в сумі 2243713,92 грн.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2016 року по справі № 922/5188/15 за позовом ПАТ "Український ОСОБА_3", м. Донецьк, до СТОВ "Сосонівка-Агро", с. Сосонівка та ТОВ "Реал-Агроекспорт", м. Харків, про стягнення 2243713,92 грн.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2016 року по справі № 922/5188/15 за позовом ПАТ "Український ОСОБА_3", м. Донецьк, до СТОВ "Сосонівка-Агро", с. Сосонівка та ТОВ "Реал-Агроекспорт", м. Харків, про стягнення 2243713,92 грн. відповідає вищенаведенимкритеріямм, узв'язкуу з чим підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 22.07.2016 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Гетьман Р.А.