Вирок № 59199111, 25.07.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.07.2016 Справа №607/7394/16-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010001951 від 05 червня 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Воловник М.В.

та потерпілої ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

05 червня 2016 року близько 06.00 год., обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи по вул. Руській, 20 в м. Тернополі навпроти магазину «Шинкарик», діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії не будуть помічені сторонніми особами, викрав парасольку торгової марки «Gellamo» коричневого кольору вартістю 1155 гривень належну ОСОБА_3 Із викраденим майном ОСОБА_4 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1155 гривень.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що дійсно 05 червня 2016 року близько 06.00 год. він перебуваючи по вул. Руській в м. Тернополі навпроти магазину «Шинкарик» помітив парасольку, яка лежала на землі. Переконавшись в тому, що за ним ніхто не спостерігає, він викрав вказану парасолю з метою особистого користування, однак в подальшому був затриманий працівниками поліції. Просить врахувати повне відшкодування шкоди потерпілій, у звязку із чим просить суворо його не карати.

Обвинувачений ОСОБА_2, визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, зясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, зясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що помякшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення та повне відшкодування завданої шкоди потерпілому. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого суд не вбачає. Окрім цього судом враховується думка потерпілої ОСОБА_3, яка просить обвинуваченого суворо не карати.

На підставі наведеного, враховуючи сукупність помякшуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді штрафу в доход держави, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судово товарознавчої експертизи № 6-474/16 від 29.06.2016 року в сумі 351,84 грн., які суд вважає слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь держави, оскільки вони виникли у звязку із проведенням експертизи речових доказів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі 850 (вісімсот пятдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 6-474/16 від 29.06.2016 року в сумі 351,84 грн. (триста пятдесят одна гривня вісімдесят чотири копійок) в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий С.В. Кунцьо