Постанова № 59196837, 26.07.2016, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/650/16-а

Номер провадження 2-а/298/21/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Лютянської М.С.

при секретарі Коваль А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Перечинського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом , посилаючись на те, що постановою Верховної Ради України №788-VIII від 12.11.2015 року « Про звільнення суддів» його звільнено з посади судді апеляційного суду Закарпатської області у звязку з поданням заяви про відставку. За надходженням до апеляційного суду копії зазначеної постанови, наказом голови суду № 6.3.1-391 від 19.11.2015 року він був відрахований з штату суду. В подальшому, після прийняття рішення про звільнення та відрахування з штату суду, головою апеляційного суду Закарпатської області 18.12.2015 року за вих..№27341/6.5/15 на адресу управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області, згідно з Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, надіслано подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та документи, необхідні для призначення щомісячного довічного утримання, зокрема: довідку про заробітну плату, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За результатами розгляду подання та наданих документів комісією управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області йому було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до п.5 прикінцевих положень Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 у звязку з скасуванням з 01 червня 2015 року норми пенсійного забезпечення особам, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до Закону України « Про судоустрій і статус суддів». Постановою Великоберезнянського районного суду від 15.02.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 року залишено без змін, відмову управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області в призначенні судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визнано протиправною, зобовязано управління Пенсійного фонду призначити, нарахувати та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, на підставі та в порядку, регламентованому Законом України « Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року, з дня, наступного після відрахування зі штату апеляційного суду Закарпатської області, тобто з 20.11.2015 року. За надходженням судових рішень на адресу обєднаного управління, відповідачем прийнято рішення про призначення, нарахування й виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі та в порядку, регламентованому Законом України « Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року, проте рішенням комісії при Перечинському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області по Великоберезнянському районі від 30.05.2016 року №4 йому відмовлено в призначенні надбавки за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішення мотивоване тим, що статтею 141 Закону України « Про судоустрій та статус суддів» передбачено виплату пенсії судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками-пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України « Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Підвищення за проживання в гірських населених пунктах до щомісячного довічного грошового утримання суддям не передбачено ст.. 6 Закону України « Про статус гірських населених пунктів в Україні». Зазначені дії Перечинського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови в призначенні й виплаті відповідного підвищення позивач вважає протиправними та необґрунтованими просить суд визнати протиправною відмову Перечинського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в призначенні надбавки за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та скасувати рішення комісії при Перечинському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області по Великоберезнянському районі від 30.05.2016 року №4 « Про результати розгляду заяви ОСОБА_1 Зобовязати Перечинське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити, нарахувати та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 надбавку за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 20 відсотків згідно з вимогами частини другої статті6 Закону України « Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 року № 56/95 ВР з дня, наступного після відрахування зі штату апеляційного суду Закарпатської області, тобто з 20.11.2015 року та відшкодувати з відповідача на користь позивача судові витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, однак у позові зазначив про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, однак до суду надійшло заперечення у справі, подане представником та заява про розгляд справи у її відсутності. В запереченні представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 6 Закону України « Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Статтею 141 Закону України « Про судоустрій та статус суддів» передбачено виплату пенсії судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України « Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Підвищення за проживання в гірських населених пунктах до щомісячного грошового утримання суддям не передбачено ст.. 6 Закону України « Про статус гірських населених пунктів в Україні». Тому комісія при Перечинському обєднаному управлінню Пенсійного фонду України Закарпатської області, відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні надбавки за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, діяли на підставі чинного законодавства України. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони6 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 ч.2 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх обєднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання(перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи дії та бездіяльність відповідача в правовідносинах, з приводу яких виник спір, суд дійшов до висновку, що такі не відповідають принципам законності й обґрунтованості, субєкт владних повноважень діяв всупереч вимогам чинного законодавства та безпідставно відмовив у призначенні надбавки за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 статті 6 Закону України « Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 № 56/95 ВР передбачено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці, що підтверджується постановою Верховної ради України від 12.11.2015 року та наказом апеляційного суду Закарпатської області від 19.11.2015 року про звільнення та відрахування зі штату суду судді Дідика В.М.. ОСОБА_1 отримує довічне грошове утримання з 20.11.2015 року, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, що має статус гірського населеного пункт. З копії посвідчення серія А № 188982, виданого Костринською сільською радою 27.01.2011 року вбачається, що громадянин ОСОБА_1 проживає на території гірського населеного пункту. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 647, село Кострина Великоберезнянського району Закарпатської області входить до переліку населених пунктів, яким надається статус гірських. Також копію паспорта позивача місце проживання( реєстрації) зазначено с. Кострино,89 Великоберезнянського району Закарпатської області.

Як встановлено, ОСОБА_1 24.05.2016 року звернувся до Перечинського обєднаного управління ПФУ Закарпатської області по Великоберезнянському районі про призначення надбавки за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення надбавки за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.05.2016 року №4 відмовлено в призначенні надбавки за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідач посилається на норму частини 2 статті 6 Закону України « Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 № 56/95-ВР та вважає, що дана норма закону не містить вичерпного переліку видів державної матеріальної допомоги, які підлягають збільшенню на 20 відсотків. Крім того, в рішенні відповідач зазначає, що статтею 141 Закону України « Про судоустрій та статус суддів» передбачено виплату пенсії судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками-пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України « Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Підвищення за проживання в гірських населених пунктах до щомісячного довічного грошового утримання суддям не передбачено ст.6 Закону України « Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)положення частини третьої статті 141 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, а також пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України « Про судоустрій і статус суддів». Конституційний суд України визначив наступний порядок виконання рішення: застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України « Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: « Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання»; підлягає застосуванню перше речення частини пятої статті 141 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України « Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: « Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку».

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 ( у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.2, абз.2 розділу 11 « Прикінцеві та перехідні положення» Закону України « Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» ( справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невідємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення ( суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Згідно ч.2 ст. 70 Закону України « Про Конституційний суд України» у разі необхідності Конституційний суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обовязки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у звязку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень Законів України, визнаних неконституційними та є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України « Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, при призначенні до пенсій надбавок, допомоги, додаткової пенсії, компенсації та підвищень відповідно надаються такі документи: документи про надання статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського (для підвищення пенсії згідно зі статтею 6 Закону України « Про статус гірських населених пунктів в Україні»). Згідно з пунктом 2.14 вказаного Порядку, за документ, який засвідчує, що особі надано статус особи, яка проживає, працює(навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, приймається копія відповідного посвідчення встановленого зразка або інший документ, який підтверджує проживання, роботу(навчання)особи на території такого населеного пункту. Як зазначено вище, позивач ОСОБА_1 має відповідне посвідчення, яке підтверджує проживання, роботу(навчання) особи на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови в призначенні, нарахуванні та виплаті позивачу надбавки за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 20 відсотків є протиправними, а тому управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зобовязано: призначити, нарахувати та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 надбавку за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 20 відсотків згідно з вимогами частини другої статті 6 Закону України « Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 № 56/95-ВР з дня, наступного після відрахування зі штату апеляційного суду Закарпатської області, тобто з 20.11.2015 року.

Також на підставі п.1 ч.1 ст. 256 КАС України, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання постанову в частині здійснення призначення, нарахування та виплати судді у відставці ОСОБА_1 надбавку за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 20 відсотків згідно з вимогами частини другої статті 6 Закону України « Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 року № 56/95-ВР у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача в повному розмірі, а саме 551 грн. 21 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,5,6,7,17,18,94, 159-163,256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Перечинського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобовязання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Перечинського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в призначенні надбавки за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1.

Скасувати рішення комісії при Перечинському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області по Великоберезнянському районі від 30.05.2016 року №4 « Про результати розгляду заяви ОСОБА_1».

Зобовязати Перечинське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити, нарахувати та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 надбавку за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 20 відсотків згідно з вимогами частини другої статті 6 Закону України « Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 року № 56/95-ВР з дня, наступного після відрахування зі штату апеляційного суду Закарпатської області, тобто з 20.11.2015 року.

Постанова суду в частині призначення , нарахування та виплати судді у відставці ОСОБА_1 надбавку за проживання в гірському населеному пункті до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 20 відсотків згідно з вимогами частини другої статті 6 Закону України « Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 року № 56/95-ВР у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Cтягнути з Перечинського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області за рахунок його бюджетних асигнувань як субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 21 коп.

На постанову суду може бути подана апеляція до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через Великоберезнянський районний суд.

Головуюча: Лютянська М.С.