Ухвала суду № 59193880, 20.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/569/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусик А.Г.,

суддів Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГЕВРОТРАНС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГЕВРОТРАНС" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі ДФС) про визнання протиправними та про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2016 року №0000431401 та №0000441401.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в березні 2016 року ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, результати якої оформлено актом від 14 березня 2016 року № 8/14-29-22-02/36622779.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про порушення суб'єктом господарювання пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 116 182,0 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 111 630,0 грн., за 2014 рік на суму 4 552,0 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 122 564,0 грн., в тому числі у жовтні 2013 року у сумі 59 495,0 грн., у січні 2014 року у сумі 63 069,0 грн..

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2016 року №0000431401 та №0000441401, винесення яких і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу про можливу безтоварність господарських операцій та порушення позивачем норм ПК України базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав до суду податкові накладні, видаткові накладні, розрахункові документи, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "ТЕС ЮГ БУНКЕР", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ (покупець) та ТОВ «ТЕС ЮГ БУНКЕР» (постачальник) укладено договір від 01 лютого 2013 року заправки паливно-мастильними матеріалами (бензин А-95, дизельне паливо) автотранспорту покупця (ТОВ) та додаток №1 до Договору (перелік автотранспорту ТОВ).

Паливо-мастильні матеріали отримувалися позивачем шляхом заправки автотранспорту позивача згідно з переліком автотранспорту у період з березня 2013 року по січень 2014 року. Відпуск нафтопродуктів на АЗС підтверджується складеними відомостями на відпуск нафтопродуктів за формою №16-ПН, що ведеться на ТОВ «ТЕС ЮГ БУНКЕР».

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТЕС ЮГ БУНКЕР» підтверджують: видаткові накладні від 31 березня 2013 року № Ро-75, від 30 квітня 2013 року №Ро-108, від 31 травня 2013 року №Ро-139 та інші, відомості на відпуск нафтопродуктів за відповідні періоди по бензину А-95 та дизельному паливу.

На вимогу ТОВ та з метою формування останнім податкового кредиту контрагентом позивача були виписані податкові накладні, зокрема, від 31 березня 2013 року №74, від 30 квітня 2013 року №93, 31 травня 2013 року №85, від 30 червня 2013 року №115, від 31 жовтня 2013 року №149 та іншими.

Проведення оплати за поставлені ПММ підтверджується договором про переведення боргу від 16 серпня 2013 року №16072013/1, згідно якого ТОВ (первісний боржник) перевів на ТОВ «ЮГЕКОТОП» (новий боржник) борг ТОВ «ТЕС ЮГ БУНКЕР» (кредитор) у сумі 163371,90 грн. та договором про переведення боргу від 01 листопада 2013 року №01112013/1, згідно якого ТОВ (первісний боржник) перевів на ТОВ «ЮГЕКОТОП» (новий боржник) борг ТОВ «ТЕС ЮГ БУНКЕР» (кредитор) у сумі 381286,73 грн., а також виписками АТ «БРОКБІЗЕСБАНК» за 28 серпня 2013 року на підтвердження перерахування 163371,90 грн. та МФ ОУ АТ «ОЩАДБАНК» за 27 січня 2014 року на підтвердження перерахування 381286,73 грн.. При цьому в ході проведення спірної перевірки відповідачем не було встановлено порушень при здійсненні господарських правовідносин між ТОВ та ТОВ «ЮГЕКОТОП» (т.1 а.с.18-19).

Використання ПММ позивач підтвердив: подорожніми листами вантажного автомобіля, подорожнім листом службового легкового автомобіля; ТТН; актами здачі-прийняття робіт, відомістю на відпуск нафтопродуктів «Дизельне пальне».

Посилання в акті перевірки на відсутність сертифікатів якості на ПММ, як на підставу для винесення спірних повідомлень-рішень, колегія не приймає до уваги, оскільки договором поставки не передбачено, що продавець ТОВ «ТЕС ЮГ БУНКЕР» повинен передавати оригінали або копії сертифікатів на адресу покупця. Крім того, відсутність сертифікатів якості саме по собі не свідчить про нереальність/безтоварність господарських відносин.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності та оскільки договори позивача з контрагентом ТОВ «ТЕС ЮГ БУНКЕР» в судовому порядку недійсним не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з вказаним субєктом господарської діяльності.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ТОВ про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2016 року №0000431401 та №0000441401 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а самі податкові повідомлення-рішення в цій частині - скасуванню.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: ОСОБА_2 Суддя: Суддя: ОСОБА_3 ОСОБА_1