Ухвала суду № 59193639, 21.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/361/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігор К» до Державної податкової інспекції м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вігор К» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2014 року №0004092301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Джеміус», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 12.11.2014 №1840 посадовими особами ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вігор К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами із ТОВ «Джеміус» за період із 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатами якої складено Акт від 17 листопада 2014 року №457/23-01-22-04/38228309.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 11 808 грн.

На підставі висновків вищевказаного Акту перевірки ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 №0004092301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17712 грн., в т.ч. за основним платежем - 11808 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5904 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2014 між позивачем та ТОВ «Джеміус» укладений договір поставки №18, за умовами якого ТОВ «Джеміус» зобов'язане постачати та передавати у власність ТОВ «Вігор К» товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях.

На виконання вищеозначеного Договору ТОВ «Джеміус» поставило позивачу пластівці з фруктів у кількості 7200 штук на загальну суму 70848 грн.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем до перевірки та до суду було надано наступні первинні бухгалтерські документи: податкову накладну, видаткову накладку, оборотно-сальдову відомість за липень 2014 року, а також докази подальшої реалізації товару.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору контрагент позивача мав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів враховує також, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Стосовно посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортної накладної, яка підтверджувала б факт транспортування товару, колегія суддів зазначає наступне:

Сама по собі відсутність товарно-транспортної накладної не спростовує факту здійснення господарських операцій.

Крім того, в ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, і таке підтверджується матеріалами справи, що директор ТОВ «Вігор К», перебуваючи у відрядженні у м. Запоріжжя (Наказ №3 від 28.07.2014), у зв'язку з необхідністю проведення ділової зустрічі з представниками ТОВ «Джеміус», на зворотній дорозі до м. Черкаси 30.07.2014 отримав товар на складі ТОВ «Джеміус» у м. Дніпропетровську, що підтверджується видатковою накладною РН-000561 від 30.07.2014. Оскільки загальна вага отриманого товару була незначна, директор на власному автомобілі привіз його до м. Черкаси та розвантажив на складі. Оприбуткування товару на складі підтверджено карткою рахунку 631 за липень 2014 року.

Водночас, відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Договір поставки між ТОВ «Вігор К» та ТОВ «Джеміус» було укладено з метою здійснення підприємницької діяльності, наявність у посадових осіб підприємств умислу на укладення вказаного Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26 липня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С