Постанова № 59193533, 19.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/224/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Аліменка В.О., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує реальністю здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Околан» та подальшим використанням придбаного товару, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 19 жовтня 2015 року по 13 листопада 2015 року на підставі наказів від 09 жовтня 2015 року №397 та від 13 листопада 2015 року №443, направлень від 19 жовтня 2015 року №282/22-01, 283/22-01, 284/22-02, 285/17-03 та №286/21-00, виданих Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, згідно п.77.1 ст.77 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, службовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за наслідками якої складено акт від 04 грудня 2015 року №1959/22-00/20324443, в якому зафіксовано порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 553305,00 грн., у тому числі за листопад 2014 року на суму 527292,00 грн., за грудень 2014 року на суму 26013,00 грн., та встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 Декларації) на загальну суму 3195,00 грн., в тому числі за грудень 2014 року на суму 3195,00 грн.

За наслідками розгляду заперечень позивача рішенням Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 23 грудня 2015 року №7049/10/10-08-21-01/2969 висновки, викладені в акті перевірки від 04 грудня 2015 року №1959/22-00/20324443, залишено без змін.

На підставі акта перевірки від 04 грудня 2015 року №1959/22-00/20324443 Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2015 року:

- №0001302201 форми «Р», згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 829958,00 грн., в тому числі за основним платежем - 553305,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 376653,00 грн.;

- №0001292201 форми «В4», згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 3195,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі висновків, викладених в акті перевірки, оскільки правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Околан» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

За наслідками перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на реальність здійснених господарських операції з ТОВ «Околан», що має наслідком правомірність заявленого податкового кредиту ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория».

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2014 року між ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» (покупець) та ТОВ «Околан» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №28/11/14, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товарне насіння гірчиці у кількості 530000 кг, за ціною 6,30 грн. за 1 кг з урахуванням ПДВ 20% (п.1.1 договору). Поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця на умовах PCA (м.Бердянськ) (п.3.1 договору). Загальна сума договору складає 3339000,00 грн., в тому числі ПДВ - 556500,00 грн. (п.4.2 договору). Оплата товару здійснюється покупцем у строк до 31 січня 2015 року шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.5.1 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії рахунків-фактур від 28 листопада 2014 року №2811/179, №2811/180, №2811/181, №2811/182 на загальну суму 3339000,00 грн., в тому числі ПДВ - 556500,00 грн.; видаткових накладних від 28 листопада 2014 року №2811/179, №2811/180, №2811/181, №2811/182 на насіння гірчиці загальною кількістю 530000 кг; податкових накладних від 28 листопада 2014 року, виписаних ТОВ «Околан» на користь позивача за договору купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року №28/11/14: №83, №84, №85, №86 на загальну суму 3339000,00 грн., в тому числі ПДВ - 556500,00 грн.; товарно-транспортних накладних від 28 листопада 2014 року №2811/179/1, №2811/179/2, №2811/179/3, №2811/179/4, №2811/180/1, №2811/180/2, №2811/180/3, №2811/180/4, №2811/180/5, №2811/181/1, №2811/181/2, №2811/181/3, №2811/181/4, №2811/182/1, №2811/182/2, №2811/182/3, №2811/182/4, №2811/182/5; прибуткових накладних від 28 листопада 2014 року №ПН-0000648, №ПН-0000649, №ПН-0000650, №ПН-0000651 на насіння гірчиці загальною кількістю 530000 кг.

На підтвердження наявності засобів для здійснення перевезень товару за договором купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року №28/11/14 та фактичного руху автотранспорту між ТОВ «Околан» та позивачем матеріали справи містять копії наказів по ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» щодо прийняття на роботу водіїв автотранспортних засобів (а.с.24-32 т.1), копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на вантажні автомобілі та напівпричепи (а.с.33-50 т.1), подорожніх листів вантажних автомобілів (а.с.51-59 т.1).

Також матеріали справи містять копію з журналу виданих довіреностей, відповідно до якої 28 листопада 2014 року на ім'я заступника директора ОСОБА_2 виписані довіреності на отримання від ТОВ «Околан» насіння гірчиці з відміткою про їх використання.

Здійснення фактичної поставки насіння гірчиці за договором купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року №28/11/14 від ТОВ «Околан» до ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория», зокрема, перевезення власним автотранспортом, також підтверджуються показами свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що були заслухані у відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

З метою підтвердження проведення розрахунків з ТОВ «Околан» за договором купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року №28/11/14 позивачем додано до матеріалів справи копії платіжних доручень від 17 грудня 2014 року №2221 на суму 200000,00 грн., в тому числі ПДВ 33333,33 грн., від 17 грудня 2014 року №2220 на суму 220000,00 грн., в тому числі ПДВ 36666,67 грн., від 17 грудня 2014 року №2219 на суму 180000,00 грн., в тому числі ПДВ 30000,00 грн., від 11 грудня 2014 року №1180 на суму 122000,00 грн., в тому числі ПДВ 20333,33 грн., від 11 грудня 2014 року №2202 на суму 178000,00 грн., в тому числі ПДВ 29666,67 грн.

26 січня 2015 року між ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» та ТОВ «Околан» укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі продажу №28/11/14 від 28 листопада 2014 року, у відповідності до якої викладено п.5.1 договору у наступній редакції: оплата за товар, поставлений за даним договором, здійснюється у вексельній формі шляхом видачі покупцем продавцю простих безвідсоткових векселів зі строком сплати до 30 січня 2035 року на суму, що відповідає загальній заборгованості покупця за договором (п.1 додаткової угоди). Покупець зобов'язується видати прості векселя протягом 10 днів після укладання даної додаткової угоди (п.2 додаткової угоди). Факт передачі векселя засвідчується актом приймання-передачі (п.3 додаткової угоди).

30 січня 2015 року ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» та ТОВ «Околан» складено акт прийому-передачі простих векселів по додатковій угоді №1 до договору купівлі продажу №28/11/14 від 28 листопада 2014 року, згідно якого покупець передає, а продавець приймає прості векселі з такими реквізитами: №АА2690686 номіналом 1219500,00 грн. строком сплати до 30 січня 2035 року та №АА2690687 номіналом 1219500,00 грн. строком сплати до 30 січня 2035 року. Загальна номінальна вексельна сума складає 2439000,00 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про атестацію №ВЛ-557/2010, виданого 26 жовтня 2010 року та чинного до 26 жовтня 2015 року, виробничо-технологічна лабораторія Донецької виробничо-торгівельної фірми у вигляді ТОВ «Фактория» відповідає критеріям атестації і атестована на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду. Позивачем було здійснено розроблення технічних умов щодо вироблення відповідної сировини, зокрема, «насіння гірчиці» ТУ У 01.1-20324443/008:2014 від 23 травня 2014 року, погоджені Головним санітарним лікарем України на підставі висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-06/41524 від 24 червня 2014 року, та «олія гірчична» ТУ У 10.4-20324443-006:2014 від 12 грудня 2014 року, погоджені Головним санітарним лікарем України на підставі висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-06/47737 від 24 липня 2014 року, а також зміни до ТУ У 20324443.001-98 «порошок гірчичний».

Вивантаження, зберігання та переробка придбаного у ТОВ «Околан» насіння гірчиці здійснювалось на виробничому комплексі будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Донецька обл., Мар'їнський район, с.Георгіївка, Господарська зона 11, та належить позивачу згідно договору купівлі-продажу виробничого комплексу будівель та споруд від 26 січня 2009 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22012497 від 27 лютого 2009 року.

З метою підтвердження наявності економічної мети проведених господарських операцій та наступної переробки та реалізації придбаного товару позивачем, основними видами діяльності якого є виробництво олії та тваринних жирів, до матеріалів справи додано копії первинних документів, які свідчать про подальшу реалізацію ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» придбаних та перероблених товарів, зокрема олію гірчичну та гірчичний порошок, наступним підприємствам: ПрАТ «Шполянський завод продтоварів», ТОВ «Агроніка», ПрАТ «Прилуцький хлібзавод», ПАТ «Продовольча компанія «Ясен», ТОВ «Корадо Каннінг Інкорпорейтед», ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів», ТОВ «Бердичівський хлібзавод», ПрАТ «Вінницька харчосмакова фабрика», ТОВ «Аккаржа плюс», АТЗТ «Харківський жировий комбінат», ТОВ «Прайм-продукт», ТОВ «Англійсько-Українське підприємство «Сарепта-Медіпласт», ТОВ «Хлібний альянс», ТОВ «Ключі Здоров'я», ТОВ «Розма», ТОВ «Аргон», ТОВ «Компанія «Кама», ПП «Костопольський маргариновий завод», ПАТ «Київський маргариновий завод», ТОВ «Волиньагропродукт», ПП «Смаковіта», «Okeane» LTD, та інш.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

В акті перевірки ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» податковий орган, як на підставу безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Околан», посилається на стан підприємства контрагента позивача « 8» - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Околан» анульовано 04 лютого 2015 року, разом з тим, господарські операції з поставки насіння гірчиці були вчинені у листопаді 2014 року, тобто в період, коли свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Околан» було дійсне.

Також податковий орган стверджує про наявність ознак нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Околан» та ТОВ «Десті», висновки про що, в свою чергу, базуються на податковій інформації від ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 20 січня 2015 року №7/7/05-61-22 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Десті», а також на тому, що ТОВ «Десті» не зареєстровано податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Околан» в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, поряд із наведеним, в акті перевірки позивача зазначено, що податкові накладні по ТОВ «Десті» на загальну суму ПДВ 3257998,56 грн. відображені у додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ ТОВ «Околан» за листопад 2014 року від 22 грудня 2014 року №9074143906.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача та контрагентами другого порядку в ланцюгу постачання вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом та контрагентами другого порядку не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань, а тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Околан» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального здійснення договору, укладеного ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» з ТОВ «Околан».

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ТОВ «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория», щодо порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 553305,00 грн., у тому числі за листопад 2014 року на суму 527292,00 грн., за грудень 2014 року на суму 26013,00 грн., та встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 Декларації) на загальну суму 3195,00 грн., в тому числі за грудень 2014 року на суму 3195,00 грн., ґрунтуються виключно на припущеннях щодо відсутності факту здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Околан», що не відповідає фактичним обставинам та спростовано матеріалами справи.

За таких обставин, враховуючи, що наданими позивачем доказами підтверджується правомірність формування ним податкового кредиту, до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Околан», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності придбаного товару та використання його в господарській діяльності позивача, дотримання позивачем вимог податкового законодавства, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28 грудня 2015 року №0001302201 та №0001292201, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення страви, а тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 28 грудня 2015 року №0001302201 та №0001292201.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.О.Аліменко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Аліменко В.О.