Ухвала суду № 59193153, 21.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 рокусправа № 808/434/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЧередниченка В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі №808/434/16 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 01 лютого 2016 року звернувся до суду з позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, згідно з яким, просить скасувати прийняті відповідачем: податкове повідомлення-рішення від 06.10.2015 №0006481702, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 06.10.2015; податкове повідомлення-рішення №0006501702 від 07.10.2015, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-273-23 від 14.01.2016, податкову вимогу № 248-23 від 14.12.2015, рішення про опис майна у податкову заставу від 15.12.2015 № 634/14/08-10-23.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржені ним рішення відповідача повинні бути скасовані, оскільки в їх основу покладено пояснення осіб які у нього ніколи не працювали. Отже висновки зроблені на їх основі відповідачем є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі відтворює зміст акта перевірки на підставі висновків якого було прийнято оскарженні рішення.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем в період з 04.08.2015 по 10.08.2016 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб і правильності нарахування та сплати єдиного внеску в результаті отримання доходу у вигляді заробітної плати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 14.07.2014 по 15.06.2015р. Результати перевірки оформлено актом перевірки від 17.08.2015 №608/1702/272603054 (далі акт) (т. 1 а.с.27-33).

У вказаному акті зазначено, що з пояснювальних записок, отриманих від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що при здійсненні господарської діяльності позивач використовував працю неоформлених найманих осіб. Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_2 працював з 14.07.2015 по 15.06.2015, в укладенні трудового договору йому відмовлено. В його обов'язки входило підготовка похорон, установка пам'ятників, виготовлення пам'ятників, шлакоблоку та тротуарної плитки. Заробітна плата виплачувалась готівкою у розмірі 2000,00 грн. один раз на місяць.

ОСОБА_3 працював з 15.10.2014 по 15.06.2015, в укладенні трудового договору йому відмовлено. В його обов'язки входило підготовка похорон, установка пам'ятників, виготовлення пам'ятників, шлакоблоку та тротуарної плитки. Заробітна плата виплачувалась готівкою у розмірі 2000,00 грн. один раз на місяць.

У зв'язку з отриманими зазначених пояснень відповідач зробив висновок про порушення позивачем:

- пп.168.1.1-168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до не утримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 7411,74 грн.;

- пп. "б" п.176.2 ст.176 ПК України, а саме позивач за період ІІІ-ІV квартал 2014 року та І-ІІ квартал 2015 року не подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування;

- п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - не нараховано та не сплачено єдиного внеску на суму 20733,38 грн., в т.ч. 36,85% - 18888,13 грн., 3,6% - 1845,25 грн.

- абз.2 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - відображені випадки порушення платником пропорційної сплати єдиного внеску при отриманні коштів на виплату заробітної плати на суму 4724,43 грн.;

- п.16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України - не утримано та не сплачено військового збору на суму 737,16 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 06.10.2015 №0006481702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 9774,68 грн. (7411,74 грн. - за основним платежем, 2362,94 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с.19);

- податкове повідомлення-рішення від 07.10.2015 №0006501702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 921,45 грн. (737,16 грн. - за основним платежем, 184,29 грн. - за штрафними санкціями) (т. 1 а.с.18);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 06.10.2015, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 10839,13 грн. (т.1 а.с.26);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-273-23 від 14.01.2016, якою відповідач вимагає від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 31572,3 грн. (20733,17 грн. - недоїмка, 10839,13 грн. - штраф) (т. 1 а.с.21);

- податкову вимогу № 248-23 від 14.12.2015 (т. 1 а.с.20);

- рішення про опис майна у податкову заставу від 15.12.2015 № 634/14/08-10-23 (т. 1 а.с.15).

Адміністративне оскарження вищевказаних рішень позивачем не здійснювалося.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідачем прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 162.1.3. статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Пунктом 14.1.180. статті 14 ПК України передбачено, що, податковий агент щодо податку з доходів фізичних осіб - це юридична особа (її філії, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента по податку з доходів фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно із пп.164.2.1 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктами 168.1.1. - 168.1.4. пункту 168.1. статті 168 ПК України передбачено, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Пунктом 171.1 ст.171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Таким чином, позивач, як суб'єкт господарювання, який використовує найману працю, зобов'язаний утримувати з виплачуваної ними заробітної плати працівників податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, нараховувати на неї і сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, подавати податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції всі рішення та вимоги відповідачем прийнято на підставі того, що позивачем було виплачено дохід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без оформлення трудових відносин. При цьому, як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються лише на письмових поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1 а.с.24,25).

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо отриманих ними сум заробітної плати, та які б дійсно свідчили про виплату позивачем заробітної плати готівкою.

Таким чином суд першої інстанції, враховуючи те, що викликаний як свідок ОСОБА_2 в судове засідання не прибув; направити повістку свідку ОСОБА_3 не вбачається можливим, за відсутності адреси в письмових поясненнях та ненадання інформації щодо неї відповідачем. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в акті перевірки вказано непідтверджені суми, які фактично ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про протиправність нарахування податковим органом зобов'язань позивачу по податку на доходи фізичних осіб, військового збору та сум єдиного внеску.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обовязку не виконав.

Посилання відповідача на наявність письмових пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_3 за відсутності допиту їх в судовому засіданні в якості свідків, не дає можливість вважатися такі пояснення доказами по справі, оскільки фактичні данні відповідно до ст.69 КАС України встановлюються судом саме на підставі показань свідків допитаних судом.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необхідним звернути увагу на те, що пояснення зазначених осіб, адресованих податковому органу, фактично містять інформацію про вчинення позивачем певних дій (бездіяльності), які можуть характеризуватися як грубе порушення законодавства України про працю. Проте допустимих доказів вчинення роботодавцем відносно працівників порушення законодавства про працю податковим органом суду надано не було.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі №808/434/16 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 22 липня 2016 року.

Головуючий:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:О.М. Панченко