Постанова № 59193010, 22.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2016 року 15:26 № 826/7524/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма «Вітал-Тер» (ТОВ)до Головного управління ДФС у місті Києвіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма «Вітал-Тер» (надалі - позивач або ПІІ Фірма «Вітал-Тер») з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 0952615131, № 0992615131, № 0962615131, № 0972615131 і № 0982615131.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення такими, що підлягають скасуванню.

В призначене судове засіданні представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, та подав до канцелярії суду 12.07.2016 клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності представника підприємства в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях від 02.07.2016, в тексті яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

За результатами проведення планової виїзної документальної перевірки підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма «Вітал-Тер» (товариство з обмеженою відповідальністю), код ЄДРПОУ 22911274, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 відповідачем складено акт від 18.02.2016 № 44/26-15-13-01-03/22911274, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 138.1, п. 138.2 та пп. 138.10.3 п. 138.10 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 61 951, 00 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 61 951, 00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік в сумі 2 127 575, 00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 166 423, 00 грн., в тому числі за вересень 2013 року на суму 28 783, 00 грн., за грудень 2014 року на суму 137 640, 00 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 232 996, 00 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного періоду за грудень 2014 року на суму 91 310, 00 грн.

Контролюючим органом під час проведення зазначеної перевірки була встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ЛТ-Ресурс», що і стало підставою для визнання відповідачем порушення ПІІ Фірма «Вітал-Тер» вимог податкового законодавства.

На підставі наведених висновків акту перевірки, податком органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 10.03.2016:

- № 0952615131 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання ПІІ Фірма «Вітал-Тер» за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 77 439, 00 грн., у тому числі 61 951, 00 грн. - основний платіж, 15 488, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- № 0992615131форми «П», яким ПІІ Фірма «Вітал-Тер» встановлено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 127 575, 00 грн.;

- № 0962615131 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання ПІІ Фірма «Вітал-Тер» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 249 635, 00 грн., у тому числі 166 423, 00 грн. - основний платіж, 83 212, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- № 0972615131 форми «В1», яким ПІІ Фірма «Вітал-Тер» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 232 996, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 58 249, 00 грн.;

- № 0982615131 форми «В4», яким ПІІ Фірма «Вітал-Тер» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 91 310, 00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження висновки акта перевірки та оскаржувані рішення були залишені без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 0952615131, № 0992615131, № 0962615131, № 0972615131 і № 0982615131 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 134.1.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 статті 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Також, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, при вирішенні даної справи суд зважає на правову позицію Верховного Суду України, наведену в постанові від 22.09.2015 у справі № 21-1359а15, відповідно до якої визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У своєму рішенні Верховний Суд України вказав на те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

За даними акта перевірки основним видом господарської діяльності ПІІ Фірма «Вітал-Тер» за КВЕД є оптова торгівля кавою, чаєм, какао та пряностями.

В ході розгляду даної справи суд встановив, що 01 січня 2013 року між позивачем та його контрагентом ТОВ «ЛТ-РЕСУРС» був укладений договір поставки товару № Ч-0101/13, за умовами якого постачальник (ТОВ «ЛТ-РЕСУРС») зобов'язується передати у власність покупця (позивача) товар (асортимент чаю ТМ Za Dinamo) у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 і 2.3 вказаного договору, асортимент та ціна товару визначається у відповідних накладних. Ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, відображаються у накладній, яка має відповідати замовленню.

Згідно п. 4.5 цього договору, покупцю виплачується винагорода із розрахунку 24,0 (двадцять чотири) % від ціни постачальника та загальної вартості реалізованого покупцем товару в торговельних мережах України. При цьому, винагорода визначена в договорі як виплата покупцеві грошових коштів за продаж товару та послуги, спрямовані на збільшення обсягу реалізації в торгових мережах України, а саме: за маркетинговий аналіз торгових мереж, інформування постачальника про тенденції ринку, розміщення товару в торгових мережах, послуги спрямовані на просування товару та стимулювання збуту.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що оплата винагороди згідно п. 4.5 договору здійснюється після подання покупцем звіту про реалізацію товару. Звіт повинен містити асортимент, кількість реалізованого товару та ціну, за якою вони отримали даний товар у постачальника.

09.06.2014 між ТОВ «ЛТ-РЕСУРС» та позивачем було укладено додаткову угоду до договору поставки товару № Ч-0101/13 від 01.01.2013, відповідно до п. 1 якої в умови договору поставки внесено зміни, а саме пп. 4.5, 4.6, 4.7 та 4.8 - вважати не чинними.

Сплачені за вказаним зобов'язанням кошти були включені позивачем до валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

На підтвердження реальності господарських операцій за зазначеним договором позивач надав суду копії таких первинних документів:

- додаткову угоду від 09.06.2014 до договору поставки товару № Ч-0101/13 від 01.01.2013;

- прайс-лист на продукцію з 09.06.2014;

- акти надання послуг № 137 від 31.01.2014, № 256 від 28.02.2014, № 358 від 31.03.2014, № 540 від 30.05.2014, № 615 від 27.06.2014, № 746 від 31.07.2013, № 890 від 31.08.2013, № 1006 від 30.09.2013, № 1136 від 31.10.2013, № 1229 від 30.11.2013, № 1361 від 31.12.2013, № 109 від 31.01.2013, № 176 від 28.02.2013, № 289 від 29.03.2013, № 405 від 30.04.2013, № 503 від 31.05.2013, № 608 від 27.06.2013;

- звіти про продаж продукції за січень - грудень 2013 року, січень - червень 2014 року;

- розрахунок доходу від продажу продукції за період 01.01.2013 по 30.06.2014;

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 306725;

- видаткову накладну № 463 від 30.04.2014;

- податкові накладні № 88 від 31.01.2013, № 124 від 28.02.2013, №; 145 від 29.03.2013, № 162 від 30.04.2013, № 140 від 31.05.2013, № 121 від 27.06.2013, № 161 від 31.07.2013, № 163 від 31.08.2013, № 158 від 30.09.2013, № 187 від 31.10.2013, № 152 від 30.11.2013, № 240 від 31.12.2013, № 92 від 31.01.2014, № 134 від 28.02.2014, № 101 від 31.03.2014, № 85 від 30.04.2014, № 79 від 30.05.2014, № 72 від 27.06.2014;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку № 361 за 2013 - 2014 роки;

- банківські виписки від 02.07.2013, 03.07.2013, 04.07.2013, 28.08.2013, 28.11.2013, 18.12.2014 та 15.01.2015.

За наслідком дослідження наданих позивачем первинних документів, суд приходить до висновку про те, що вони відповідають вимогам норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також підтверджують реальний характер господарських відносин ПІІ Фірма «Вітал-Тер» з його контрагентом.

Також судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача первинних документів (в тому числі належних податкових накладних), що засвідчують факт реального придбання товарів у ТОВ «ЛТ-РЕСУРС» та наявність зв'язку між фактом придбання товарів і подальшою господарською діяльністю, що в свою чергу є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Такий виснвок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Крім того, під час проведення документальної перевірки позивача контролюючим органом, було встановлено, що в порушення вимог чинного законодавства ПІІ Фірма «Вітал-Тер» впродовж 2013 - 2014 років включено до складу витрат нараховану на користь ТОВ «ЛТ-РЕСУРС» винагороду, що не пов'язана з господарською діяльністю підприємства та не підтверджено документально.

В обґрунтування таких висновків відповідач в акті перевірки зазначив про те, що сплата винагороди в розмірі 24% не вплинула на збільшення обсягу реалізації товару в торгових мережах України, стимулювання збуту, що в свою чергу встановлює невідповідність змісту операцій, зафіксованих у документах (звіти, акти тощо) реальним обставинам та не дає змогу підтвердити факт використання послуг від ТОВ «ЛТ-РЕСУРС».

Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача у зв'язку з наступним.

Відповідно до пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Правова позиція ДПС України з цього приводу викладена в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 № 123, в якій зазначено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори)).

Тобто, такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Зазначена позиція суду також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.12.2015 по справі № К/800/30268/15.

З контексту наведеного вище вбачається, що Податковим кодексом України не передбачено підстав для збільшення платнику податків грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок висновку контролюючого органу щодо прибутковості або неприбутковості господарських операцій.

При цьому, згідно наявного у матеріалах справи розрахунок доходу від продажу продукції, кількісний показник реалізованого товару за період з 01.01.2013 по 30.06.2014 на підставі укладеного з ТОВ «ЛТ-РЕСУРС» договору поставки збільшився на 2 196 565, 00 пачок товару, тобто обсяг реалізації продукції збільшено на 11 036 583,10 грн., що в свою чергу свідчить про збільшення попиту товару в результаті діяльності його контрагента.

Протилежного відповідач як суб'єктом владних повноважень всупереч приписів ст. 69, ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України не довів.

Таким чином, враховуючи зазначене вище та те, що в межах розгляду даної адміністративної справи, судом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акті перевірки від 18.02.2016 № 44/26-15-13-01-03/22911274 про порушення позивачем норм податкового законодавства, та як наслідок про наявність прввих підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10.03.2016 № 0952615131, № 0992615131, № 0962615131, 0972615131, № 0982615131.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ПІІ Фірма «Вітал-Тер» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма «Вітал-Тер» (ТОВ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 10.03.2016 № 0952615131, № 0992615131, № 0962615131, № 0972615131 і № 0982615131.

3. Стягнути судові витрати у сумі 42 558,08 грн. (сорок дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім гривень 08 копійок) на користь підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма «Вітал-Тер» (ТОВ) (код ЄДРПОУ 22911274) шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський