Постанова № 59192882, 20.07.2016, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/6322/16-а

Провадження № 2-а/234/167/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Склярова В.В., при секретарі Каліберді А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Краматорську адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15.04.2016р. до Краматорського міського суду Донецької області з Словянського міськрайонного суду Донецької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії.

Позивачка позов обгрунтувала тим, що вона працювала на посаді судді Харцизського міського суду Донецької області з 31.03.1986р. по 14.04.2015р., а з 15.04.2015р. працює суддею Словянського міськрайонного суду Донецької області. З листопада 2004 року вона отримує довічне грошове утримання судді, а з серпня 2012р. вона отримує пенсію за віком, у звязку із проведенням АТО вона з листопада 2014р. перебуває на обліку в ОСОБА_2 обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, де їй виплачувалася пенсія. З 01.04.2015р. їй на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VІІ їй було припинено виплату пенсії. При цьому їй устовоною було помилково перераховано пенсію за квітень та травень 2015 року, яку відповідач визначив як переплату, яка буде утримала з неї при поновленні виплати пенсії та запропоновано їй її повернути, хоче з її боку не було жодних зловживань та вона повернула частину сплаченої їй пенсії за вказаний період. 23.02.2016р. вона звернулася до відповідача з вимогою щодо поновлення їй виплати пенсії, але 14.03.2016р. вона отримала рішення №15 від 25.02.2016р. про відмову в задоволені заяви, оскільки дії органу є законними відповідно до вимог Закону України від 02.03.2015р. №213-VІІ. Вважає такі дії відповідача неправомірними, так, як відповідно до ст.ст.1, 3 Конституції України Україна є соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя, здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; ст.46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право і на пенсійне забезпечення. Статтями 22, 64 Конституції України передбачено, що при прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод, а конституційні права людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. ЇЇ позбавили права на отримання пенсії за віком, тому також вважає що дія Закону України «Про внесення змін до деяких актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VІІ в частині спеціальних пенсій на неї не поширюється. Звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод є неконституційним відповідно до рішення Конституційного суду України по справі №20-рн від 01.12.2004р. Таким чином, позбавлення її з 01.04.2015р. права на отримання раніше призначеної пенсії за віком є звуженням її конституційного права на соціальний захист і порушує її Конституційні права на соціальний захист.

Просить суд визнати дії ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати їй пенсії з 01.04.2015 року і рішення №15 від 25.02.2016 року про відмову в поновленні їй виплати пенсії за віком ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області неправомірними та скасувати рішення №15 від 25.02.2016 року. Зобовязати Словянське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити їй виплату пенсії за віком з 01.04.2015 року з урахуванням раніше проведених виплат.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не зявилася, але надала суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутністю, позовні вимоги підтримала та на задоволені позову наполягала.

Представник відповідача ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в судове засідання не зявився, але надали суду заяву, в якій присили справу слухати за їх відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, проти їх задоволення заперечували, обґрунтовуючи свої заперечення писмовими поясненнями, з яких вбачається, що ОСОБА_2 обєднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області розглянуто заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за №863 від 23.02.2016р. про поновлення виплати пенсії та було прийняло рішення №15 від 25.02.2016р. про відмову в поновленні виплати пенсії за віком. Відповідно до п.12 абзацу другого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII в ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» тимчасово, у період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р. у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасники бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачується. У період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюєтьсядія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менш 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» поновлюється. У звязку з викладеним з 01.04.2015 року у період роботи особи на спец посадах, виплата пенсій припиняється. Окрім того, Законом України №911-VІІІ від 24.12.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачена відповідна норма щодо припинення виплати пенсії у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів». Таким чином, норма з приводу зупинення виплати пенсії особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії на умовах, зокрема, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус судців» зберігається. Відповідна норма не була визнана в установленому законом порядку неконституційною та діє і на теперішній час. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Саме тому, рішення про відмову в поновленні виплати пенсії за віком №15 від 25.02.2016р. винесено правомірно та на законних підставах, керуючись чинним законодавством, тобто - обгрунтовано. Ураховуючи вищевикладене та керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р., Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015р., Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015р., просять у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_2 обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з листопада 2014 року та отримує пенсію за віком, призначену довічно відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року, однак Словянське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з 01.04.2015р. припинило їй виплату пенсії.

23.02.2016р. ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із зверненням з питання виплати пенсії.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач надав відповідь від 25.02.2016р. №15, в якому розяснив позивачеві, що припинення виплати пенсії було здійснено відповідно до ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 24.12.2015р. №911-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тимчасово, у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус судів», призначені пенсії, щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звернення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону поновлюється.

З копії наказу Словянського міськрайонного суду Донецької області №20-к від 15.04.2015р. слідує, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Словянського міськрайонного суду Донецької області.

Розглядаючи справу суд виходив з наступного:

Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобовязані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її.

За імперативними приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст.1, ч.1 ст.6, ч.1, 2 ст.8 Основного Закону України).

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави (ч.2 ст.3 Конституції України).

Згідно з Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; виключно законами України визначається статус суддів (ч.1, 2 ст.55, п.14 ч.1 ст.92, ч.1 ст.127).

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та Законом України від 07.07.2010р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», що відповідає ч.1 ст.126 Основного Закону України, згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Водночас 28.03.2015 року набрав чинності Закон України №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII), положеннями якого було внесено зміни до ст.141 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII та передбачено певне застереження в п.5 Прикінцевих положень Закону№213-VIII щодо умов і підстав скасування спеціальних видів пенсій.

Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування субєктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 року №5-рп/2005, від 29.06.2010 року №17-рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.10.2011 року №10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61).

Також у рішенні від 13.12.2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Застосування судами при розгляді справ Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права передбачено ст.17 Закону України від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Частиною 1 ст.126 Основного Закону України встановлено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України (зокрема, у Рішеннях від 03.06.2013 року №3-рп/2013, від 22.05.2008 року №10-рп/2008, від 11.10.2005 року №8-рп/2005).

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Відповідно до ст.21 Конституції України усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У ст.46 Конституції України законодавець визначив одне із основних прав громадян - право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.3, абзаців 1, 2, 4, 6 ч.5 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) (Справа №1-8/2016) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII;

- абзаців 1, 2, 3, 4 та 1, 2 речень абзацу 6 ч.5 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI у редакціях Закону У країни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII;

- п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З урахуванням усього викладеного суд приходить до висновку про те, що хоча в рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 (Справа №1-8/2016) було визнано неконституційними положення п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», але суд застосовує аналогію Закону та положення ч.4 ст.9 КАС України, згідно до яких у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Невідємне право на отримання пенсії за віком гарантоване ст.46 Конституції України і не передбачає припинення виплати пенсії особі, яка досягла пенсійного віку у разі продовження нею роботи.

Рішенням ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №15 від 25.02.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч.1 ст.66 цього Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які, відповідно до Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Матеріальна допомога, суми індексації заробітної плати та грошова винагорода включаються до фонду оплати праці, оскільки з них нараховувався збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, відповідач повинен врахувати при перерахунку пенсії позивачці суми всіх виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

Відтак, дії Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком з 01.04.2015 року є неправомірними, а ОСОБА_1 має право на отримання пенсії за віком без будь-яких обмежень.

При вирішенні спору суд також виходить з правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 16.09.2014 року у справі 21-314а14.

Згідно ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у Постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом з тим, розглядаючи питання стосовно періоду, з якого ОСОБА_1 необхідно поновити виплату пенсії, суд зазначає наступне: оскільки ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про поновлення пенсії 23.02.2016 року, то згідно до вимог ч.2 ст.99 КАС України підлягає застосуванню шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню саме з 23.08.2015р. (23.02.2016р. - 6 місяців).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.12.2015 року у справі №21-4289а.

У відповідності до приписів ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011р. №3674-VI «Про судовий збір» за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що на день подачі позову складає 551,20грн.

Згідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 551,21грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню документально усі підтверджені нею судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 69, 71, 94, 98, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним дії ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стосовно припинення ОСОБА_1 виплати з 01 квітня 2015 року пенсії за віком.

Рішення №15 ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.02.2016 року «Про відмову в поновленні виплати пенсії за віком» - скасувати.

Зобовязати управління Словянське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату ОСОБА_1 виплати з 23 серпня 2015 року пенсії за віком з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область м. Словянськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 37803258) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (інн НОМЕР_1), яка мешкає за адресою: Донецька область м. Словянськ вул. Генерала Батюка, 21/83-113, понесені нею витрати зі сплати судового збору в сумі 551 (пятсот пятдесяти однієї) гривні 21 (двадцяти однієї) копійки.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно.

Суддя: В.В. Скляров

ОСОБА_3 Каліберда