Рішення № 59192392, 26.07.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/2718/15-ц

Провадження № 2/219/20/2016

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 липня 2016 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Тулаїнової О.С.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом Парасковіївської сільської ради Бахмутського району Донецької області

до відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5;

про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

встановив:

Парасковіївська сільська рада Бахмутського району Донецької області (далі - ОСОБА_6) звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: Донецька область, Бахмутський (Артемівський) район, АДРЕСА_1.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що основним квартиронаймачем житлового приміщення за адресою: Донецька область, Бахмутський (Артемівський) район, АДРЕСА_1, рахувався ОСОБА_3, який проживав у ньому до квітня 1983 року. Відповідно до рішення виконкому №8 засідання Парасковіївської сільради народних депутатів від 10 серпня 1983 року заброньовано зазначену квартиру у звязку з виїздом відповідачів в район Крайньої Півночі, відповідно до трудового договору від 07 липня 1983 року. Термін дії бронювання квартири неодноразово продовжувався, в останнє - рішенням ОСОБА_6 №10 від 26 березня 2008 року продовжено термін бронювання квартири АДРЕСА_2 з 01 березня 2008 року терміном на три роки ОСОБА_4 із складом сімї з трьох осіб. Проте в березні 2011 року ОСОБА_4 рішенням ОСОБА_6 №6/6-43 від 29 квітня 2011 року у продовженні строку охоронного свідоцтва на спірне житло було відмовлено. У звязку з зазначеним позивач стверджує, що оскільки відповідачі своєчасно не вселились у спірне заброньоване житло, набули громадянства Російської Федерації, переїхали на постійне проживання до Російської Федерації та зареєстровані там, мають право власності на іншу квартиру за адресою: Донецька область, Бахмутський (Артемівський) район, АДРЕСА_3, де і проживають, вони є такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: Донецька область, Бахмутський (Артемівський) район, АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 11 серпня 2015 року у звязку з відомою позивача від позову в частині вимог про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням до відповідача - ОСОБА_5, провадження в цій частині закрито.

Крім того, згідно наданих уточнень позивача до позовних вимог останній просить визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: Донецька область, Бахмутський (Артемівський) район, АДРЕСА_1, з посиланням на положення ст.107 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР). Указані уточнення прийняті судом.

Ухвалою суду від 11 серпня 2015 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідачів - ОСОБА_5. Зазначена третя особа у судове засідання не зявилась, хоча повідомлялась про час та місце розгляду справи належним чином, зокрема, шляхом судового доручення компетентному суду Російської Федерації, письмових пояснень не надала, що не перешкоджає розгляду справи по суті за її відсутності.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 у судові засідання не зявився. Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні 02 червня 2016 року проти позову заперечувала з підстав його необґрунтованості, надала додаткові докази в обґрунтування вимог. Стверджує, що користується спірним майном разом з ОСОБА_3 з 60-х років, сплачують комунальні послуги, проводять в ньому ремонтні роботи, і лише періодично виїжджають до Російської Федерації до сина на строк не більше півроку. Пояснила також, що вона та її чоловік ОСОБА_3 мають посвідки на постійне проживання в Україні, які видані 12 жовтня 2012 року безстроково, проте реєстрації в Україні за місцем проживання до цього часу не отримали у звязку з відмовою позивача у наданні дозволу на це. Також ОСОБА_4 категорично заперечувала щодо наявності іншого житла у її власності за адресою: Донецька область, Бахмутський (Артемівський) район, АДРЕСА_3, і проти факту постійного проживання в ньому.

В останнє судове засідання відповідачі не зявились. Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на їх недоведеність та безпідставність з огляду на відсутність належних та допустимих доказів не вселення в спірне приміщення відповідачів у встановлений строк, не користування відповідачами спірним приміщенням та вибуття останніх на постійне місце проживання до іншого місця. Крім того, представником відповідачів надано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Розглянувши матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухавши представників сторін та свідків, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено та підтверджено належно засвідченими копіями і оригіналами документів, що з 1965 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали та були зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Артемівського) району, яку отримали у користування на підставі ордера.

Відповідно до рішення виконкому №8 засідання Парасковіївської сільради народних депутатів від 10 серпня 1983 року заброньовано квартиру АДРЕСА_4 у звязку з виїздом відповідачів в район Крайньої Півночі, відповідно до трудового договору від 07 липня 1983 року.

Термін дії бронювання квартири неодноразово продовжувався, востаннє - рішенням Парасковіївської сільської ради Артемівського району Донецької області №10 від 26 березня 2008 року продовжено термін бронювання квартири АДРЕСА_5 з 01 березня 2008 року терміном на три роки ОСОБА_4 із складом сімї з трьох осіб. На підставі вказаного рішення видано охоронне свідоцтво № 1 від 26 березня 2008 року на ОСОБА_4 терміном на 3 роки.

ОСОБА_6 Парасковіївської сільської ради Артемівського району Донецької області № 6/6-43 від 29 квітня 2011 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі охоронного свідоцтва на квартиру АДРЕСА_6.

ОСОБА_7 договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 28 червня 1996 року Другою артемівською державною нотаріальною конторою за реєстром № 3101, ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_7.

Зазначені обставини та факти, які відповідно до положень ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) мають преюдиційне значення, встановлені наступними судовими рішенням,що набули законної сили на час розгляду справи.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі №0503/10922/2012 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року, якою позов задоволено частково та зобовязано ОСОБА_6 розглянути заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 29 листопада 2012 року про надання згоди на їх реєстрацію в квартирі за адресою: АДРЕСА_8 (том 1 а.с.34-35, 47-50).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2012 року у цивільній справі №22ц/0509/6101/2012 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання права користування квартирою та зустрічним позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, яким у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову відмовлено.

Указаним рішенням Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2012 року у цивільній справі №22ц/0509/6101/2012, станом на час її розгляду, також встановлено, що, до закінчення строку бронювання спірного житлового приміщення, відповідачі звертались із заявами про продовження терміну бронювання, відшукували права на реєстрацію за адресою цієї квартири, проводили в ній ремонтні роботи та сплачували комунальні послуги (том 1 а.с.43-46).

У судовому засіданні були оглянуті оригінали посвідок на постійне проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які видані 12 жовтня 2012 року і на яких відсутні будь-які позначки про реєстрацію зазначених осіб на території України. Відсутні дані про реєстрацію відповідачів також згідно довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Донецькій області від 11 червня 2015 року (том.1 а.с.96).

ОСОБА_7 довідки Парасковіївської сільської ради від 10 квітня 2015 року в квартирі № 11, розташованій в буд. № 5 по вул. Первомайська в с. Парасковіївка, ніхто не зареєстрований (том 1 а.с.8).

Відповідачі звертались до Артемівського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області із заявою про реєстрацію у спірній квартирі, однак, їм листом було розяснено, що для їх реєстрації необхідно отримати письмовий дозвіл Парасковіївської сільської ради Артемівського району Донецької області, у комунальній власності якої перебуває спірна житлова квартира.

Для отримання дозволу на реєстрацію відповідачі неодноразово звертались до ОСОБА_6 з аналогічними заявою. ОСОБА_6 від 26 березня 2014 року №6/50-363 відповідачам було відмолено у видачі згоди на їх реєстрацію в квартирі № 11, розташованій в буд. № 5 по вул. Першотравневі с. Парасковіївка Бахмутського району Донецької області у звязку з відсутністю усіх необхідних документів (том 1 а.с.150).

У відповідності до довідки Соледарського комунального виробничого ремонтно-житлового підприємства «Ремонтник» №162 від 26 березня 2015 року та довідки Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Первомайська,5» №01 від 25 січня 2016 року, особистий рахунок №4431 на сплату комунальних послуг відкритий на імя ОСОБА_3 (том 1 а.с.6, том 2 а.с.122). ОСОБА_7 від 04 квітня 2015 року, складеним комісією в складі депутата ОСОБА_6 ОСОБА_8 та сусідив: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, у квартирі АДРЕСА_9 з 11 березня 2011 року по теперішній час проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (том 1 а.с.9).

Відповідно до ОСОБА_7 про непроживання від 02 квітня 2015 року, складеним комісією в складі депутата ОСОБА_6 ОСОБА_12 та сусідив: ОСОБА_13, ОСОБА_14, у квартирі АДРЕСА_10 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з березня 2011 року по теперішній час не проживають (том 1 а.с.10).

Указані акти посвідчені також сільським головою ОСОБА_15

У відповідності до акту-довідки 06 квітня 2014 року, складеному за участю майстра Соледарського комунального виробничого ремонтно-житлового підприємства «Ремонтник» ОСОБА_16 та відповідачів, останні з 11 березня 2010 року по теперішній час перебували та проживають у квартирі № 11, розташованій в буд. № 5 по вул. Первомайська с. Парасковіївка Артемівського району Донецької області, здійснюючи сплату комунальних послуг та капітальний ремонт (том 2 а.с.94).

Допитані при розгляді вказаної справи свідки сторони позивача надали показання про наступне.

Свідок ОСОБА_17, яка є управителем обєднання співвласників багатоквартирного будинку (далі ОСББ) по вул. Первомайська,5 та по вул. Первомайській, 7 в с. Парасковіївка, надала показання про те, що ОСОБА_3 є дійсно платником комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_11, проте існує заборгованість з комунальних послуг, яка передана на баланс до ОСББ з житлово-експлуатаційної організації у червні 2015 року і до цього часу не сплачена. Також пояснила, що ніколи ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_4 за цією адресою не бачила особисто, за спірною адресою відвідувала відповідачів у червні 2015 року та у грудні 2015 року, але ніхто не відкрив їй двері. Повідомила, що ОСОБА_4 не є членами ОСББ, в квартирі по вул. Первомайській, 5 ніколи не була, а лише була за адресою Первомайська, 7 у підїзді за викликом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у звязку з їх скаргою на прорив каналізації.

Свідок ОСОБА_11, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, надала показання про те, що є сусідкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проживає через стінку від них вже майже 10 років, працює, раз або два на тиждень бачить як вони виходять з квартири, сидять у дворі. Інколи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутні протягом двох-трьох місяців зовсім. Узимку 2016 року також їх не було і зявились вони десь у травні 2016 року. Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_11, повідомила, що в ОСОБА_13 від 04 квітня 2015 року, складеному комісією в складі депутата ОСОБА_6 ОСОБА_8 та сусідив: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, поряд з її прізвищем міститься не її підпис.

Свідок ОСОБА_18, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, надала показання про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 десь років пять-шість тому (але точно не памятає) робили ремонт в квартирі АДРЕСА_11, останнім часом десь років пять-шість бачить їх не дуже часто за цією адресою, тому прийшла до висновку, що вони там не проживають, у квартирі в них не була дуже давно. Проте бачила їх біля будинку №11 по вул. Первомайській в с. Парасковіївка, де, як їй відомо, у відповідачів є ще одна квартира. Підтвердила, що в ОСОБА_13 про непроживання від 02 квітня 2015 року, складеним комісією в складі депутата ОСОБА_6 ОСОБА_12 та сусідив: ОСОБА_13, ОСОБА_14, поряд з її прізвищем підпис саме її, проте спочатку прочитала ОСОБА_13 від 04 квітня 2015 року, складеного комісією у складі депутата ОСОБА_6 ОСОБА_8 та сусідив: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з якого зрозуміла про що йде мова в акті, який підписала. Перед підписанням акту в квартирі №11 не була, у двері не стукала.

Допитані при розгляді вказаної справи свідки сторони відповідачів надали показання про наступне.

Свідок ОСОБА_19, яка є депутатом Парасковіївської сільської ради і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, надала показання про те, що дуже давно знайома з відповідачами, є їх сусідкою. Стверджує, що був період коли відповідачі виїжджали на заробітки на Північ, проте з березня 2011 року повернулись на постійне проживання та проживають за спірною адресою. Останнім часом ОСОБА_3 іноді може перебувати в іншій квартирі АДРЕСА_12, проте ОСОБА_4 перебуває у спірному житлі постійно. Бувала дуже часто у спірному житлі, мінімум два рази в місяць, підтвердила здійснення відповідачами ремонту у спірному житлі наприкінці 2012 року-початку 2013 року та наявність усіх умов для проживання у ній: металевої двері, меблів, нових пластикових вікон, ліжка, нового холодильника та нової ванни. При огляді наданих відповідачами до матеріалів справи фотографій ОСОБА_19 підтвердила, що на них зображені саме відповідачі у спірній квартирі. Крім того, стверджує, сільського голови ОСОБА_15 з січня 2015 року не бачила і він не працював з цього часу.

Свідок ОСОБА_20, яка є рідної сестрою відповідача ОСОБА_4, надала показання про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 2011 року і на цей час постійно проживають в ІНФОРМАЦІЯ_5, відвідує їх за вказаної адресою мінімум два рази на тиждень. При огляді наданих відповідачами до матеріалів справи фотографій ОСОБА_20 підтвердила, що на них зображені саме відповідачі у спірній квартирі та наявність усіх умов для проживання у ній: металевої двері, меблів, нових пластикових вікон, ліжка, нового холодильника та нової ванни. Стверджує, що у 2012-2013 роках відповідачі міняли підлогу, ставили нові батареї, лічильники, пластикові вікна, сплачують комунальні послуги.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідачі вибули на постійне проживання до іншого населеного пункту та в інше жиле приміщення, тому за приписами ст. 107 ЖК УРСР, договір найму житла на спірне житло є розірваним, а відповідачі такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Дійсно згідно положень ч. 2 ст. 107 ЖК УРСР у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2(з відповідними змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам розяснено, що відповідно до ст. 107 ЖК УРСР наймач або член його сімї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від предявлення позову про це.

При цьому на ствердження вибуття суд може брати до увагибудь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання(повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сімї в іншомумісці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Разом з тим суд зауважує, що згідно зазначеного пункту Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК УРСР.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності дост.57 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Отже, для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням саме позивач повинен довести факт вибуття відповідачів зі спірного житла таобрання ними іншого постійного місця проживання шляхом надання належних, допустимих та достатніх доказів.

Показання свідків з боку позивача щодо факту не проживання відповідачів у спірному житловому приміщенні, вибуття останніх зі спірного житла на інше постійне місце проживання не можуть бути покладені судом в основу рішення без підтвердження іншими доказами, оскільки в цій частині містять суперечності з показаннями свідків з боку відповідачів та не узгоджуються між собою, отже встановити будь-які обєктивні фактичні дані в цій частині за показаннями свідків неможливо.

Натомість матеріали справи містять докази сплати відповідачами комунальних послуг за користування спірним житлом, здійснення ними ремонтних робіт у ньому, укладення договорів про надання комунальних послуг та їх сплати за період 2011-2015 роки, користування медичною допомогою у 2011-2012 роках, заміни лічильників, купування меблів тощо, що також підтверджується фотографіями відповідачів у спірній квартирі (том 2 а.с. 64-85, 175-179, 180-192). Зазначені обставини також підтверджуються показанням свідків, які у своєму взаємозвязку та сукупності фактично підтвердили дані, зафіксовані у письмових доказах.

При цьому судом ураховується існування договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, укладеного 25 травня 2002 року між Соледарським комунальним виробничим ремонтно-житловим підприємством «Ремонтник», як балансоутримувачем, та ОСОБА_3 на підставі ордеру (том 2 а.с.172-173).

Водночас судом визнається недопустимим і не приймається до уваги наданий позивачем в обґрунтування вимог ОСОБА_13 від 04 квітня 2015 року, складений комісією в складі депутата ОСОБА_6 ОСОБА_8 та сусідив: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про те, що у квартирі АДРЕСА_9 з 11 березня 2011 року по теперішній час проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_11, допитана у судовому засіданні в якості свідка, заперечувала ту обставину, що вона власноруч підписала цей акт і стверджувала, що підпис в ньому навпроти її прізвища їй не належить.

ОСОБА_21 про непроживання від 02 квітня 2015 року, складеним комісією в складі депутата ОСОБА_6 ОСОБА_12 та сусідив: ОСОБА_13, ОСОБА_14, про те, що у квартирі АДРЕСА_10 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з березня 2011 року по теперішній час не проживають, суд зазначає наступне. У сукупності з вищезазначеними доказами у справі, а також ураховуючи наявність акту-довідки 06 квітня 2014 року, складеному за участю майстра Соледарського комунального виробничого ремонтно-житлового підприємства «Ремонтник» ОСОБА_16 та відповідачів, який містить протилежні відомості, суд оцінює зазначений акт критично і не може прийняти його до уваги як належний і допустимий доказвибуття відповідачів зі спірного житла таобрання ними іншого постійного місця проживання. Разом з тим суд бере до уваги той факт, що вказаний акт містить відомості про не проживання відповідачів, без тверджень про їх вибуття на інше місце проживання, а також те, що він посвідчений сільським головою ОСОБА_15 під час перебування останнього у відпустці (том 2 а.с.121).

Твердження позивача про те, що відповідачі переїхали на постійне проживання до Російської Федерації, зареєстровані там не знайшли свого підтвердження відповідним доказами, а перебування у їх власності іншого житлового приміщення на території України не може бути підставою для беззаперечного висновку про постійне проживання осіб у цій квартирі і не може бути підставою для позбавлення права користування житлом, яке є одним з елементів права власності і є захищеним Конституцією України та Протоколом 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням безпідставні, не доведені належним чином і задоволенню не підлягають.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за недоведеністю та безпідставністю, строки позовної давності у відповідності до положень ст. 267 ЦК України за заявою представника відповідачів застосуванню не підлягають.

Судові витрати покласти на позивача у відповідності до положень ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.10, 60, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Парасковіївської сільської ради Бахмутського району Донецької області до відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: Донецька область, Бахмутський (Артемівський) район, АДРЕСА_1, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Т.В.Давидовська