Постанова № 59192375, 22.07.2016, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1045/16-а

Провадження №2-а/226/40/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2016 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Клепка Л.І.,

секретаря - Тіссен О.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області про визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання відновити виплату раніше призначеної пенсії-

ВСТАНОВИВ:

21.06.2016 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області про визнання дій протиправними та зобовязання відновити виплату раніше призначеної пенсії .

На обґрунтування вимог зазначила що з 21 березня 2014 року по 1 квітня 2015 року вона отримувала пенсію за вислугу років, призначену їй відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 01.04.2015 року виплата пенсії їй була припинена відповідно до ст.12 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, ст.47 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 05.11.1991року №1788-ХІІ. 27.05.2016 року вона звернулася до УПФУ в м.Димитрові із заявою про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, так як вважала, що обмеження, встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015року в звязку з неприйняттям до 01.06.2015року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах відпали. Рішенням УПФУ в м.Димитрові № 151088 від 30.05.2016 року у відновленні їй виплати пенсії відмовлено. Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач просить суд визнати його дії неправомірними, зобовязати відповідача відновити виплату раніше призначеної їй пенсії за вислугу років з 01.06.2015 року та стягнути з Державного бюджету України на її користь суму сплаченого судового збору.

В судове засідання позивачка, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду, не зявилася, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував і на обгрунтування своєї позиції суду пояснив, що позивачка з 02.10.2013року працює на посаді начальника відділу освіти Мирноградської міської ради. 21.03.2014року на підставі ст.55 Закону України №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» їй була призначена пенсія за вислугу років, виплата якої з 01.04.2016 року була припинена в звязку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, яким було внесені зміни до Закону №1788, яким встановлено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015року по 31грудня 2015року у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії за спеціальним законом, зазначає, що виплата пенсії припинена їй правомірно та що вона може бути поновлена лише після звільнення позивачки з роботи.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 з 02.10.2013 року по теперішній час працює на посаді начальника відділу освіти Мирноградської міської ради (а.с.28).

З 21 березня 2014 року вона є отримувачем пенсії, призначеної їй відповідно до ст.55 Закону України №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» за вислугу років і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Мирноград Донецької області (а.с. 7).

З 1 квітня 2015 року позивачці, як особі, яка працює на посаді, що дає право на призначення пенсії за спеціальним Законом, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ виплата пенсії за вислугу років припинена.

27 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до УПФУ в місті Димитрові із заявою про відновлення їй з 1 червня 2015 року виплати пенсії за вислугу років. Рішенням УПФ від 30 травня 2016 року № 151088 у поновленні виплати пенсії позивачу на підставі абзацу 2 ч.2 ст.47 Закону №1058-1У в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» відмовлено (а.с. 7).

21.06.2016року позивачка звернулася до суду. Ухвалою суду від 05.07.2016року позовні вимоги позивачки за період з 01.06.2015 року до 21.12.2015 року на підставі ст.100 КАС залишено без розгляду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон № 1058, частиною 1 ст.47 якого ( зі змінами, внесеними Законом №213, що набрали чинності з 01.04.2015року) передбачено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди І та ІІ груп, інваліди війни ІІІ групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №213 визначено, що порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.

Таким чином, з 01.04.2015 року заборону виплати пенсій, в тому числі і за вислугою років, яку отримувала позивачка, працюючи на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», встановлено законодавчо.

Посилання позивачки як на підставу відновлення їй виплати пенсії на п.5 Прикінцевих положень Закону №213 від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» є помилковим, оскільки ним передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про ОСОБА_3 України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, «Положення про помічника-консультанта народного депутата України». При цьому приписів щодо автоматичного відновлення виплати пенсії, у тому числі призначеної на підставі Закону №1788, п.5 Прикінцевих положень Закону №213 не містить, а єдиною підставою для поновлення виплати пенсії згідно з абзацом 4 частини 2 ст.47 Закону №1058 є звільнення особи з роботи на посадах, передбачених абзацом 2 частини 2 цієї статті.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності або відсутності у позивача права на одержання спірної пенсії, слід виходити не з п.5 Розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону №213-VІІІ, а керуватись спеціальним законом, яким в даному випадку є ст.47 Закону №1058-1У (в редакції Закону №213- VІІІ) та який прямого обовязку для відповідача щодо відновлення виплати позивачу спірної пенсії не встановлює. З огляду на це правові підстави для поновлення позивачці виплати пенсії відсутні, отже в задоволенні позову щодо визнання дій відповідача протиправними та зобовязання виплати раніше призначеної пенсії з 21.12.2015 року слід відмовити.

Керуючись ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Законом України № 213-VІІІ від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», ст.ст. 6,19 Конституції України, ст.ст.122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області про визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання відновити виплату раніше призначеної пенсії відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 22 липня 2016року, повний текст судового рішення виготовлено та підписано в нарадчій кімнаті 25 липня 2016року.

Суддя Л.І.Клепка